Наперстянка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Дигіталіс)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Наперстник
Digitalis purpurea — наперсник пурпуровий типовий
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Губоцвіті (Lamiales)
Родина: Подорожникові (Plantaginaceae)
Триба: Digitalideae
Рід: Наперсник (Digitalis)
L.
Види

Понад 20 видів, включно:
Digitalis canariensis
Digitalis cariensis
 Digitalis ciliata
Digitalis davisiana
Digitalis dubia
Digitalis ferruginea
Digitalis x fulva
Digitalis grandiflora
Digitalis isabelliana
Digitalis laevigata
Digitalis lanata
Digitalis leucophaea
Digitalis lutea
Digitalis mariana
Digitalis micrantha
Digitalis obscura
Digitalis parviflora
Digitalis purpurea
Digitalis sceptrum
Digitalis thapsi
Digitalis trojana
Digitalis viridiflora

Вікісховище: Digitalis

Наперсник[1], наперстя́нка[2] (Digitális)[3] — рід трав'янистих рослин, що належить до родини подорожникових (Plantaginaceae). Квіти розміщені на високому стеблі, трубчасті і відрізняються кольорами за видами, від фіолетового до рожевого, білого і жовтого. Найвідомішим видом наперстянки є наперстянка пурпурова. Ця дворічна рослина вирощується як декоративна рослина через її яскраві квіти, які варіюються в кольорі, з різними фіолетовими відтінками, а також від світло-сірого до чисто білого. Також квіти можуть мати різноманітні цяточки і плями. Дигіталіс, виділений з наперстянки, довгий час залишався єдиним і незамінним препаратом для лікування хронічної серцевої недостатності; в той же час при передозуваннях він є небезпечною отрутою.

Характеристика

[ред. | ред. код]

Назва

[ред. | ред. код]

Наукова назва роду походить від лат. digitus («палець» або «наперсток») — за формою віночка. Поряд з наперстянка відомий також варіант напе́рстник[4][5].

Ботанічний опис

[ред. | ред. код]

Багаторічні або дворічні трави, в Західному Середземномор'ї напівчагарники та чагарники.

Стебла жорсткі високі, нерозгалужені від 30 до 150 см заввишки.

Листки чергові, цільнокраї, ланцетоподібні або довгасто-ланцетні, гострі, здебільшого поступово переходять у приквіткове листя.

Квітки неправильні, частіше великі, жовті, пурпурові, рудуваті, у верхівкових, здебільшого густих односторонніх чи багатосторонніх китицеподібних суцвіттях. Оцвітина 5-членна; віночок двогубий, дзвониковий або кулясто роздутий. Цвітуть в червні — серпні.

Плід — коробочка з дрібним коричневим насінням, що зберігає схожість 2-3 роки. У 1 г близько 10000 насінин.

Поширення

[ред. | ред. код]

Цей рід поширений у Західній та Південно-Західній Європі,[6] Західній та Центральній Азії, Австралії та Північно-Західній Африці.

Ростуть здебільшого у листяних та змішаних лісах, на узліссях, галявинах, чагарниках, лугах.

Біологічні особливості

[ред. | ред. код]
Квітка наперстянки пурпурової у розрізі

Наперстянки є кормовими рослинами для метеликів: Euphydryas Aurinia, Euphydryas Aurinia beckeri, Euphydryas maturna, Mellicta Aurelia та совки Polymixis flavicincta.[7].

Квітки наперстянки служать притулком для комах у холодні ночі, так як температура вночі всередині квітки значно вища, ніж температура навколишнього повітря. Залишаючи свої притулки, комахи переносять на собі пилок і залишають на інших квітках, сприяючи тим самим запиленню рослин. Квітки наперстянки влаштовані так, що джмелі неминуче вимазують в пилку спину, дотикаючись нею до двох пар пиляків.

У садівництві

[ред. | ред. код]

Деякі види наперстянок декоративні. Наперстянка великоквіткова (Digitalis grandiflora) в культурі з 1561 року, (Наперстянка іржава (Digitalis ferruginea) — з 1597, а Наперстянка пурпурова (Digitalis purpurea) — з глибокої давнини. у СРСР наперстянку червону культивували в Краснодарському краї, Західному Сибіру, наперстянка шерстисту — на Північному Кавказі та в Україні.

Наперстянка росте на кислих ґрунтах, на ділянках з різним освітленням, але краще на сонці.[6][8] У рік посіву утворяться розетки і тільки на наступний рік наперстянки зацвітають.

У дикому стані зазвичай зустрічається на проблемних ділянках — вирубаного лісу, після пожежі тощо.[9]

У медицині

[ред. | ред. код]

Хімічний склад

[ред. | ред. код]

Наперстянки містять сапоніни — (Від лат. Sapo — мило), рослинні глікозиди, що відрізняються наступними властивостями: дряпає, а в великих кількостях викликає нудотний смак (звідси їх застосування в якості відхаркувальних). Сапоніни викликають гемоліз — фізіологічну деструкцію кров'яних клітин і при введенні в кров дають важкі явища отруєння.

При прийманні сапонінів організм стає більш сприйнятливим для отрут, ліків та інших хімічних засобів, тому при введенні ліків разом з сапонінами дози іноді в кілька десятків разів менші діють так само, як великі дози. Так наприклад настій наперстянки діє набагато сильніше і вірніше, ніж розчин одних глікозидів наперстянки, звільнених від сапоніну. Причину такого явища вбачають в тому, що в наперстянці міститься сапонін (дигітонін). Сапоніни володіють властивістю емульгувати жири, для цієї мети запропоновані зокрема вилучення з мильного кореня (див.) або квілаі.

Сапоніни мають дуже різну за силою і навіть за характером дію, що до сих пір заважає введенню сапонінів в медичний обіг.[10][11]

Деякі наперстянки — в народній медицині цінні лікарські рослини: Наперстянка пурпурова, або червона (Digitalis purpurea); Наперстянка великоквіткова (Digitalis grandiflora), яка зустрічається у Європі, на Кавказі і півдні Західного Сибіру; Наперстянка шерстиста (Digitalis lanata), яка росте у Закарпатській та Одеській областях; а також кавказькі види (Наперстянка іржава (Digitalis ferruginea), та Наперстянка війчаста (Digitalis ciliata)).

Глікозиди, які містяться у листі наперстянки, регулюють діяльність серця, посилюють сечовиділення і зменшують набряки. Будь-яке самостійне використання рослини суворо заборонено. Усі види — отруйні рослини, містять складні глікозиди (у всіх частинах рослини, але головним чином у листі), які сильно впливають на роботу серця.[12]

Симптоми отруєння

[ред. | ред. код]

Дигіталіс і дигоксин (глікозиди наперстянки) представляють собою найсильніші серцево-судинні отрути, що крім того, мають місцеву подразнювальну дію. Симптоми отруєння: серцевий напад (у важких випадках — зупинка серця), нудота, блювота, біль у животі, діарея, головний біль, повільний нерегулярний пульс (падіння пульсу), задишка, запаморочення, ціаноз, іноді також тремтіння, конвульсії, делірій і галюцинації. Мінімальною смертельною дозою наперстянки є доза 2,25 г[13].

  • Digitalis grandiflora
    Digitalis grandiflora
  • Digitalis lutea
    Digitalis lutea
  • Digitalis ferruginea
    Digitalis ferruginea
  • Digitalis parviflora
    Digitalis parviflora
  • Digitalis mariana
    Digitalis mariana
  • Digitalis grandiflora
    Digitalis grandiflora
  • Digitalis lanata
    Digitalis lanata

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Digitalis // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. ↑ Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987.
  3. ↑ Digitalis [Архівовано 20 травня 2014 у Wayback Machine.] at Dictionary.com]
  4. ↑ Наперстник // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
  5. ↑ Наперстник // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  6. ↑ а б Anon. Foxglove (Digitalis purpurea). Arkive: images of life on Earth. Wildscreen. Архів оригіналу за 13 червня 2010. Процитовано 6 травня 2010.
  7. ↑ Наперстянка на nic.funet.fi [Архівовано 21 травня 2014 у Wayback Machine.] (Перевірено 30 січня 2010)
  8. ↑ Anon. Foxglove: Digitalis purpurea (Scrophulariaceae). Wildflowers in Bloom. Wildseed farms. Архів оригіналу за 13 лютого 2010. Процитовано 7 травня 2010.
  9. ↑ Klein, Carol (18 травня 2002). How to grow: Foxgloves. The Telegraph. London, UK: Telegraph Media Group Limited. Архів оригіналу за 23 лютого 2018. Процитовано 6 травня 2010.
  10. ↑ Большая медицинская энциклопедия (рос.). Directmedia. 13 березня 2013. ISBN 9785446042784. Архів оригіналу за 13 травня 2018. Процитовано 12 травня 2018.
  11. ↑ Что такое САПОНИНЫ - Большая Медицинская Энциклопедия. bigmeden.ru (рос.). Архів оригіналу за 16 травня 2018. Процитовано 12 травня 2018.
  12. ↑ Cardiac Glycoside Plant Poisoning: Medscape reference. Архів оригіналу за 5 липня 2012. Процитовано 3 липня 2012.
  13. ↑ Природные ядовитые вещества. Архів оригіналу за 28 травня 2013. Процитовано 21 травня 2014.

Посилання

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник / А. П. Лебеда та ін.; Ред. Андрій Гродзінський,. — К. : Головна редакція УРЕ ім. М. П. Бажана, 1990. — 543 с.
  • Мінарченко В. М. Атлас лікарських рослин України: (хорологія, ресурси та охорона) / В. М. Мінарченко, І. А. Тимченко ; НАН України ; Ін-т ботаніки ім. М. Г. Холодного ; Українське ботанічне товариство. — Київ: Фітосоціоцентр, 2002. — 172 с., [ 8 ] л. іл. : іл. — ISBN 966-7938-41-7
  • Лебеда А. П. Інвентаризація флори України (Лікарські рослини — носії алкалоїдів) / А. П. Лебеда ; НАН України, Нац. ботанічний сад ім. М. М. Гришка. — Київ: Академперіодика, 2006. — 261 с., [3] с. — Бібліогр.: с. 154—262. — ISBN 966-360-058-6
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Наперстянка&oldid=40254607