Буковський Сергій Анатолійович
Сергій Анатолійович Буковський | |
---|---|
![]() Сергій Буковський на Одеському міжнародному кінофестивалі 2015 | |
Дата народження | 18 липня 1960 (62 роки) |
Місце народження | Башкирія, СРСР |
Громадянство |
![]() ![]() |
Професія | кінорежисер, актор |
Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого |
IMDb | ID 2223147 |
Нагороди та премії | |
![]() ![]() | |
sergey-bukovsky.com | |
![]() |
Сергій Анатолійович Буковський (18 липня 1960, Октябрьський, Башкирія) — український кінорежисер, актор, автор багатьох документальних фільмів. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2004). Народний артист України (2008).
Біографія[ред. | ред. код]
Сергій Буковський народився 1960 року у Башкирії. Того ж року його батьки — кінорежисер Анатолій Буковський та актриса Ніна Антонова — переїздять до Києва.
Навчався режисурі на кінофакультеті Київського державного інституту театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого (майстерня Володимира Небери).
Понад десять років працював на Українській студії хронікально-документальних фільмів.
У 1995–1998 роки очолював відділ телевізійних та документальних фільмів компанії «Internews Network Ukraine».
Є членом Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка (з грудня 2016).[1]
Протягом своєї 35-річної кінокар'єри Буковський зробив близько 40 фільмів. Зараз працює як незалежний режисер, викладає в Українському Католицькому Університеті (Львів, Україна). У 2014 році створив Майстерню документального кіно Сергія Буковського для молодих кінематографістів.[2] 1984 року Сергій зіграв головну роль у батьковій стрічці «Володькине життя».
Фільмографія[ред. | ред. код]
За чверть століття роботи в кіно Сергій Буковський зняв близько півсотні документальних та ігрових кіно- та телефільмів.
До робіт С. Буковського, зокрема, належать:
- «Завтра свято» (1987);
- «А нічка темная була...» (1988);
- «Сон» (1989);
- «Дах» (1989);
- «Дислокація» (1992);
- «Знак тире» (1992);
- «Пейзаж. Портрет. Натюрморт» (1993);
- «На Берлін!» (1995);
- «Десять років відчуження» (1996);
- «Міст» (1999);
- «Вілен Калюта. Реальне світло» (2000);
- «Terra Vermelha. Червона Земля» (2001);
- «Війна. Український рахунок» (2002 — 2003);
- «Назви своє ім'я» (2006);
- «Усі повинні померти» (2007);
- «Живі» (2008);
- «Україна. Точка відліку» (2011);
- «Головна роль» (2016).
Його роботи відзначені нагородами престижних міжнародних кінофестивалів.
Так, документальний 9-серійний телефільм «Війна. Український рахунок» (2003) — Національна премія України імені Тараса Шевченка 2004 року.
Великий успіх мала і остання стрічка режисера «Назви своє ім'я» (2006) — про історію Єврейського Голокосту в Україні.
Фільм «Живі» (англ. Living) (2008) здобув Гран-прі Міжнародного північно-південного медіафоруму в Женеві. Історико-документальна картина поєднала дві сюжетні лінії. Перша — це свідчення майже трьох десятків свідків Голодомору. Друга лінія розповідає історію британського журналіста Гарета Джонса, випускника Кембриджського університету та радника колишнього прем'єр-міністра Сполученого Королівства Дейвіда Ллойда Джорджа. Він готував для світової громадськості справжні факти про масштаби Великого голоду, за що його було депортовано до Москви енкаведистами.
Прем'єра картини відбулася у листопаді 2008 року в Україні та була присвячена Дню пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років. У Європі фільм представили весною 2009 року, під час Фестивалю українського кіно в місті Кельні. Тоді ж стрічку Сергія Буковського репрезентували на європейському кіноринку в рамках фестивалю «Берлінале-2009».
У липні 2009 року картину було нагороджено спеціальним призом у номінації «Документальне кіно» VI Міжнародного кінофестивалю «Золота абрикоса», що відбувався у столиці Вірменії Єревані.
Члени знімальної групи документальної стрічки «Живі» були відзначені на державному рівні Президентом України Віктором Ющенком. Сергій Буковський отримав звання народного артиста України, а оператор-постановник Володимир Кукоренчук і звукорежисер Ігор Барба — звання заслужених діячів мистецтв України. Буковський також продюсер документальних телефільмів «Десять років відчуження» (1996), «Ніка, котра…», «Невідоме кіно», «Порода» (всі — 1998). Протягом 1982—1995 років знімав документальне кіно на студії «Укркінохроніка». 1995 — 98 років керував Департаментом документальних проектів в «Інтерньюз-Україна». 1999 року був виконавчим продюсером телекомпанії ММЦ-СТБ. Від 1998 практикував як викладач у КДІТМ ім. Івана Карпенка-Карого.
Також світ документалістики Сергія Буковського різноманітний і своєрідний. Кожен фільм — це знак, одначе їхня символічність базується на реальних фактах, які ретельно підібрано, глибоко осмислено й ґрунтовно підтверджено не завжди доступними для пересічного глядача матеріалами. Зокрема, останнє більше стосується саме трьох фільмів, які розповідають нам про великі трагедії українського народу. Вони викликали багато відгуків та рецензій у газетах та журналах, численні інтерв'ю з кінорежисером, увагу знаменитостей, причетних до кінематографа, представників влади та звичайних глядачів, яким пощастило переглянути ці шедеври.[5]
Важливим фільмом у доробку режисера є ще одна частина української трилогії — фільм «Живі» 2008 року. Історико-документальна картина поєднала дві сюжетні лінії. Перша — це свідчення майже трьох десятків свідків Голодомору. Друга лінія розповідає історію британського журналіста Гарета Джонса, випускника Кембриджського університету та радника колишнього прем'єр-міністра Великої Британії. Він готував для світової громадськості справжні факти про масштаби Великого голоду, за що його було депортовано до Москви енкаведистами. Вдало вплітаються в тло кінострічки документальні матеріали з листів та щоденників журналіста Ґарета Джонса, який першим у Європі заговорив про українську трагедію, опубліковавши прес-реліз після повернення з «мандрівки» Україною.
Кінострічку сформовано на основі безлічі архівів: польських, італійських, російських. Було використано матеріали з нещодавно виданої книги «Листи з Харкова», яку укладав Андреа Ґраціозі. Ще на етапі створення концепції знімальна група використала поради Оксани Пахльовсько[3] ї.
Нагороди[ред. | ред. код]
Премія Телетріумф в номінації «Режисер» (2003)
11 вересня 2021 року нагороджений Орденом «За заслуги» III ступеня.[6]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Указ Президента України від 23 грудня 2016 року № 575/2016 «Про склад Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка». Архів оригіналу за 27 грудня 2016. Процитовано 27 грудня 2016.
- ↑ Говорять майстри: Павел Лозінський та Сергій Буковський. docudays.ua (англ.). Архів оригіналу за 20 лютого 2020. Процитовано 22 лютого 2021.
- ↑ а б 1576.ua - Постаті - Буковський Сергій. 1576.ua. Архів оригіналу за 21 січня 2020. Процитовано 27 лютого 2021.
- ↑ а б Сценарна майстерня. Сергій Буковський. screenplay.com.ua. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 22 лютого 2021.
- ↑ Сергій Буковський та новий кінематографічний погляд на історію. ktm.ukma.edu.ua. Процитовано 22 лютого 2021.
- ↑ Указ Президента України від 11 вересня 2021 року № 465/2021 «Про відзначення державними нагородами України»
Посилання[ред. | ред. код]
![]() |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Буковський Сергій Анатолійович |
- Буковський Сергій на сайті IMDb (англ.)
- Буковський Сергій Анатолійович на сайті All Movie Guide (англ.)
- Буковський Сергій Анатолійович на сайті Kinopoisk
- Сайт фільму «Назви своє ім'я» [Архівовано 21 серпня 2008 у Wayback Machine.]
- Репортаж з презентації фільму «Живі» в Україні
- Відео фільму «Україна. Точка відліку» [Архівовано 7 листопада 2012 у Wayback Machine.] на сайті Фонду «Перспективна Україна»
- Шевченківський комітет [Архівовано 4 грудня 2020 у Wayback Machine.]
|
|
![]() |
Це незавершена стаття про українського кінорежисера або кінорежисерку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 18 липня
- Народились 1960
- Випускники Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
- Народні артисти України
- Лауреати Шевченківської премії 2004 року
- Уродженці Башкортостану
- Українські кінорежисери
- Українські кіноактори
- Радянські кінорежисери
- Члени Української кіноакадемії