Білозерська Надія Олександрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Білозерська Надія Олександрівна
Надежда Александровна Белозерская.jpg
Ім'я при народженні рос. Надежда Александровна Ген
Псевдо B. Gnv.[1]
Народилася 29 березня (10 квітня) 1838 або 29 березня 1838(1838-03-29)[1]
Sofievkad, Q4067658?, Бєлозерський район (Вологодська область)
Померла 25 лютого (9 березня) 1912 (73 роки) або 25 лютого 1912(1912-02-25)[1] (73 роки)
Російська імперія
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність письменниця, журналістка, редакторка
Галузь перекладацтво[d][2], creative and professional writingd[2], журналістика[2] і історія[2]
Знання мов російська[2], англійська[2], французька[2] і італійська[2]
У шлюбі з Білозерський Василь Михайлович

Білозерська Надія Олександрівна — (5 квітня 1828 — 9 березня 1912) — перекладачка, авторка багатьох статей на історичні теми. Була одружена з Василем Білозерським.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася в маєтку Софіївка Бєлозерського повіту Новгородської губернії в сім'ї лісничого. Змалку мешкала в місті Петрозаводськ у Карелії. Освіту здобула вдома. Взимку 1855/56 років вийшла заміж за Василя Білозерського, опинилась у колі петербурзької української громади. Була знайома з Пантелеймоном Кулішем, Миколою Костомаровим, Тарасом Шевченком. За їх участі на початку 1860-х років разом із чоловіком проводила щотижневі понеділкові зібрання, які відвідували також Іван Тургенєв, Микола Чернишевський та інші літератори. Її дядько М. Катенін дав гроші на видання місячника «Основа». Виступала з перекладами в російській пресі, опублікувала з передмовою і примітками Миколи Костомарова «Записки о Московии XVI в. сэра Джерома Горсея» (Библиотека для чтения, 1865, № 4–6; окреме видання: СПб., 1909), а також «Древнее право, его связь с древней историей общества и его отношение к новейшим идеям» (СПб., 1873). Співпрацювала з Марком Вовчком у часописі «Отечественные записки» та «Иллюстрированном журнале», 1872 видала з нею свій переклад двотомника «История человеческой культуры» Фридріха Кольба[de].

1867 з трьома дітьми пішла від Василя Білозерського, заробляла репетиторством (1868 склала іспит на звання домашньої вчительки). У 1868—1873 роках була літературним секретарем Миколи Костомарова, під впливом якого взялася за самостійні історичні студії.

Серед її розвідок:

За останню 1893 року нагороджена Уваровською премією Петербурзької Академії наук 1893.

1878 року редагувала часопис «Воспитание и обучение». За підтримки Данила Мордовця вміщувала статті й рецензії в журналах «Древняя и Новая Россия» та «Живописная Россия». Друкувалася також у часописах «Ласточка», «Игрушечка», «Исторический вестник», «Русская мысль», де, зокрема, 1885 вмістила записану нею автобіографію Миколи Костомарова. Брала участь в артілі перекладачок і створенні Вищих жіночих курсів. Авторка спогадів про Миколу Костомарова, опублікованих у журналі «Русская старина» 1886 року. Підготувала до друку мемуари братів Володимира та Лева Жемчужникових.

Знайомство з Шевченком[ред. | ред. код]

Тарас Шевченко познайомився з нею в Петребурзі після повернення з заслання, зустрічався на «вівторках» у Микола Костомарова та на вечорах редакції журналу «Основа». Про зустрічі з Шевченком Білозерська розповіла в спогадах про Миколу Костомарова. У творчій спадщині Шевченка згадок про Білозерську не збереглося.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в WeChangEd
  2. а б в г д е ж и Czech National Authority Database

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]