Мордовець Данило Лукич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Портрет Данила Мордовця, роботи Б.Кустодієва, 1901

Дани́ло Лу́кич Мордове́ць (Мордо́вцев) (* 7 (19) грудня 1830, слобода Данилівка-на-Дону, тепер Волгоградська область, Росія — † 10 (23) червня 1905, Кисловодськ, Росія) — український і російський письменник, історик.

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Походив зі старовинного українського козацького роду.

1854 — закінчив історико-філологічний факультетет Петербурзького університету.

Працював у Саратові та Петербурзі редактором газети, цензором. Згодом служив на відповідальних постах у міністерствах внутрішніх справ і шляхів сполучення.

1886 — вийшов у відставку.

Літературну діяльність розпочав ще у студентські роки, переклавши у віршах українською мовою «Краледворський рукопис».

Темі історичного минулого України присвячена поема «Козаки і море» (1859), історичні праці «Самозванці і низова вольниця» (1867), «Гайдамаччина» (1870), історичні романи «Дві долі», «Палій» (1902, обидва українською мовою), «Цар і гетьман» (1880), «Великий розкол» (1881), «Сагайдачний» (1882, всі — рос. мовою) та ін.

У 1883 і 1886 роках побував в Україні (Київ, Харків). Свої враження від цих подорожей відтворив у нарисах «Під небом України», «За що ж?».

Перший голова благодійного товариства для видання загальнокорисних і дешевих книг.

Великий вплив на творчість Мордовця мали зустрічі у Петербурзі з Т.Шевченком (1859), М.Драгомановим і М.Костомаровим. Про зустріч з Т.Шевченком Мордовець писав у спогадах «З минулого і пережитого» (1902).

Сприяв виданню творів українських письменників у Петербурзі, виступав на захист українського театру від нападок російської шовіністичної преси.

Похований у Ростові-на-Дону.

Джерела[ред.ред. код]


українська література Це незавершена стаття про українського письменника.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.