Більський повіт (Люблінське воєводство)
| Більський повіт | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Powiat bialski | |||||||||||
 | |||||||||||
Повіт на мапі воєводства
| |||||||||||
| Країна |  Польща
| ||||||||||
| Воєводство | Люблінське | ||||||||||
| Адміністративний центр | Біла (місто) | ||||||||||
| Населення: | 113 511 (2008[1]) | ||||||||||
| Площа: | 2754,26 | ||||||||||
| Густота: | 41 | ||||||||||
| Урбанізація: | 20,35 % | ||||||||||
| Номери автомобілів: | LBI | ||||||||||
| TERYT: 3.06.07.01.00.0 | Код ISO: | ||||||||||
| Адмніністративний поділ | |||||||||||
| |||||||||||
| Адміністрація | |||||||||||
| |||||||||||
| - | |||||||||||
Більський повіт (пол. Powiat bialski) — один з 20 земських повітів Люблінського воєводства Польщі. Утворений 1 січня 1999 року в результаті адміністративної реформи.
Повіт розміщується в північно-східній частині воєводства. Адміністративний центр — місто Біла (має статус міста на правах повіту, до складу повіту не входить). Станом на 1.01.2008 населення становить 113 511 осіб, площа 2754,26 км².
Демографічні дані повіту станом на 30.06.2005:
| Всього | Жінки | Чоловіки | ||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| осіб | % | осіб | % | осіб | % | |
| Повіт | 114 227 | 100 | 57 765 | 50,6 | 56 462 | 49,4 |
| Міста | 23 255 | 100 | 11 987 | 51,5 | 11 268 | 48,5 |
| Села | 90 972 | 100 | 45 778 | 50,3 | 45 194 | 49,7 |
Після окупації поляками та вимушеної евакуації української адміністрації (2 грудня 1918 р.) відновлений колишній Більський повіт Седлецької губернії у межах до 1912 р. (до приєднання територій з переважним українським населенням до новоутвореної Холмської губернії). 14 серпня 1919 року повіт включений до новоутвореного Люблінського воєводства.
За офіційним переписом населення Польщі 10 вересня 1921 року населення повіту становило 59 520 осіб (28 364 чоловіків та 31 156 жінок), налічувалося 8973 будинків[2]. Розподіл за релігією: 37 239 римо-католиків (62,57 %), 11 550 юдеїв (19,41 %), 9551 православний (16,05 %), 938 греко-католиків (1,58 %), 226 євангельських християн, 12 осіб іншого віросповідання та 4 нерелігійних[2]. Розподіл за національністю: 48 840 поляків (82,06 %), 8811 євреїв (14,80 %), 1608 українців (2,70 %), 251 особа інших національностей (0,42 %)[2].
1 січня 1923 р. з повіту вилучена ґміна (волость) Славатичі, яка була приєднана до Володавського повіту.[3]
1 квітня 1923 р. ґміну Свори вилучено з Константиновського повіту і включено до Більського[4].
5 січня 1926 р. ґміна Любенка поділена на ґміни Гуща і Дубув, до якої приєднана вилучена зі ґміни Свори колонія Грабарка зі сворським лісом[5].
1 квітня 1927 р. село Юсаки передане з ґміни Гуща до ґміни Ломази[6].
1 квітня 1928 р. передані місту Біла Підляська частини територій з ґмін Ситник (фільварок Старий Славатинок з ділянками казарм піхоти і артилерії, шпиталем Св. Кароля Боромеуша і територією Радивилівського замку, урочища Колихава і Клин) і Сидорки (ділянки Софіїн ліс і Відпадки)[7], а також село Виски передане з ґміни Костевичі до ґміни Гуща[8].
1 квітня 1931 р. село Ромашки передане з ґміни Вишничі Володавського повіту до ґміни Россош Більського повіту[9].
За офіційним переписом населення Польщі 10 вересня 1931 року у повіті налічувалося 2129 україномовних при 18 192 православних, 523 греко-католиків та 12 уніятів[10].
1 квітня 1932 р. Константиновський повіт ліквідований, а ґміни Богукали, Головчице, Павлув, Рокітно, Вітулін, Заканалє і Янув Подляскі приєднані до Більського повіту[11].
Розпорядженням міністра внутрішніх справ 13 листопада 1933 р. частина села Смольне П'яте передане з ґміни Свори до ґміни Ситник[12].
Розпорядженням Ради Міністрів 28 листопада 1933 р. частина Берестейської фортеці (аеродромний острів) передана з ґміни Кобиляни Більський повіту Люблінського воєводства до міста Берестя Берестейського повіту Поліського воєводства[13].
Розпорядженням Ради Міністрів 28 листопада 1933 р. село Смольні Печі передане з ґміни Жеротин Радинського повіту до ґміни Ситник Більський повіту[14].
За німецьким переписом 1940 року населення Більського повіту становало 150 025 осіб, з них 113 562 поляків, 16 106 українців, 15 234 євреїв, 3411 «русинів», 1038 німців (960 «фольксдойче» і 78 «райхсдойче»), 395 білорусів і 379 інших[10]. Розподіл за релігією був таким: 111 820 римо-католиків, 21 435 православних, 15 253 юдеїв, 804 євангельських християн, 534 греко-католиків і 181 інших[10]. Німецький перепис 1 березня 1943 року показав такий розподіл за національністю: 119 609 поляків, 17 749 українців і 495 білорусів[10].
Під час Другої світової війни у повіті діяли українські школи[15]. Проте внаслідок грабежів, терору та залякування українських діячів і населення, кількість учнів таких шкіл у 1942 році знизилася з 15 000 до 6000 дітей, багато українців були змушені ходити в польські школи[15].
За польськими даними, складеними вже 1947 року, одразу після звільнення краю від німецьких військ (тобто в 1944—1946 роках) в повіті проживало 11 624 українців[10]. За радяськими даними, у 1945 році у Більському повіті налічувалося 5592 українців (1398 родин), які підлягали виселенню до УРСР відповідно до договору про польсько-український обмін населенням між СРСР і ПНР від 9 вересня 1944 року[16]. Усі вони (5592 особи) були депортовані до України до 1 листопада 1945 року[16].
Втім, як пізніше з'ясувалося багатьом українцям вдалося уникнути переселення, тому в 1947 році польська комуністична влада почала готувати вже нову депортацію, відому як операція «Вісла»[10]. Точна кількість наявного та переселено україського населення в різних звітах подається порізно. За польськими підрахунками станом на 9 червня 1947 року в повіті налічувалося 8997 українців і членів змішаних родин (загалом 3402 родини), які підлягали виселенню[10]. За різними польськими даними, протягом операції «Вісла» з Більського повіту в північно-західні воєводства виселено від 6,7 тис. до 9,3 тис. осіб[10]. За звітом від 1 вересня 1947 році в повіті залишалося 1122 українців[10].
- ↑ Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
- ↑ а б в Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. Т. Tom IV, Województwo Lubelskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. с. VIII. Tablica wojewódzka. (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 6 listopada 1922 r. o włączeniu gminy Sławatycze powiatu bialskiego do powiatu włodawskiego. [Архівовано 21 грудня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 lutego 1923 r. o włączeniu gminy Swory powiatu konstantynowskiego do powiatu bialskiego. [Архівовано 23 грудня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 5 stycznia 1926 r. o zmianie granic gminy wiejskiej Lubienka i Swory w powiecie bialskim w województwie lubelskiem i utworzeniu gminy wiejskiej Dubów w tymże powiecie i województwie oraz o zmianie nazwy gminy Lubienka na «Huszcza». [Архівовано 21 грудня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 10 marca 1927 r. o wyłączeniu wsi Jusaki z gminy Huszcza w powiecie bialskim, województwie lubelskiem, i o włączeniu jej do gminy Łomazy w tymże powiecie i województwie. [Архівовано 21 грудня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 21 stycznia 1928 r. o rozszerzeniu granic miasta Białej Podlaskiej w powiecie bialskim, województwie lubelskiem. [Архівовано 21 грудня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 13 marca 1928 r. o zmianie granic gmin Kościeniewicze i Huszcza w powiecie bialskim, województwie lubelskiem. [Архівовано 21 грудня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 12 marca 1931 r. o zmianie granic powiatu bialskiego i włodawskiego w województwie lubelskiem. [Архівовано 22 грудня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ а б в г д е ж и к Kolasa A. Ukraincy w powiecie Biala Podlaska w latach 1918-1948. — Toruń : Wydawnictwo Adam Marszałek, 2007. — С. 106, 110, 169, 172-174, 191-192. (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 7 stycznia 1932 r. w sprawie zniesienia powiatu konstantynowskiego w województwie lubelskiem. [Архівовано 23 грудня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 13 listopada 1933 r. o zmianie granic gmin Swory i Sitnik w powiecie bialskim, województwie lubelskiem. [Архівовано 26 грудня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 listopada 1933 r. o zmianie granic województw lubelskiego i poleskiego. [Архівовано 9 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 listopada 1933 r. o zmianie granic powiatów radzyńskiego i bialskiego w województwie lubelskiem. [Архівовано 26 грудня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ а б Надбужанщина: Сокальщина, Белзчина, Радехівщина, Камінеччина, Холмщина і Підляшшя / Ред. кол.: М. Мартинюк (гол. ред.), Н. Олійник (літ. ред.), А. Демусь, О. Заставний, І. Калиневич, І. Кравчук, Н. Кравчук, В. Макар, В. Оренчук, Є. Стефанишин. Наукове товариство ім. Шевченка. — Нью-Йорк; Париж; Сидней; Торонто : Об’єднання надбужанців, 1986. — Т. 1. — С. 103. — (Український Архів. – Т. XLI)
- ↑ а б Депортації. Західні землі України кінця 30-х – початку 50-х рр. рр. Документи, матеріали, спогади. — Львів : Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича, 1996. — Т. 1: 1939-1945 рр. — С. 638.
- Kolasa A. Ukraincy w powiecie Biala Podlaska w latach 1918-1948. — Toruń : Wydawnictwo Adam Marszałek, 2007. — 228 с. (пол.)
