Васильківці (Чортківський район)
Ця стаття застаріла.(червень 2017) |
село Васильківці | |||
---|---|---|---|
| |||
Церква Різдва Пресвятої Богородиці, колишній костел | |||
Країна | Україна | ||
Область | Тернопільська область | ||
Район | Чортківський район | ||
Тер. громада | Васильковецька сільська громада | ||
Код КАТОТТГ | UA61060090010056450 | ||
Основні дані | |||
Засноване | 1573 | ||
Населення | 1 371 | ||
Територія | 29.330 км² | ||
Густота населення | 46.74 осіб/км² | ||
Поштовий індекс | 48257 | ||
Телефонний код | +380 3557 | ||
Географічні дані | |||
Географічні координати | 49°5′40″ пн. ш. 26°4′18″ сх. д. / 49.09444° пн. ш. 26.07167° сх. д. | ||
Найближча залізнична станція | Васильківці | ||
Місцева влада | |||
Адреса ради | 48257, Тернопільська обл, Чортківський р-н, с. Васильківці, вул. Незалежності, буд. 54 | ||
Карта | |||
Мапа | |||
|
Васи́льківці — село в Україні, у Васильковецькій сільській громаді Чортківського району Тернопільської області.. Розташоване на півночі району на правому березі річки Кривенька. До Васильківців приєднано село Юрківці та хутір Глибока Долина. Хутір Безодна виключений із облікових даних у зв'язку з переселенням жителів.
Від вересня 2015 року — центр Васильковецької сільської громади.
Населення — 1340 осіб (2003).
Перша писемна згадка — 1573.
Назва походить, імовірно, від імені теребовельського князя Василька, який, за переказами, лікував рани у місцевих цілющих джерелах; за іншою версією – від прізвища українського шляхтича, власника села Богдана Васильківського, на межі 16–17 ст.
У 1620 р. власники Сидорівського замку Каліновські (брати Єжі, Адам і Марцін) напали на маєток братів Васильківських (Івана, Клима, Юрія), через що судилися з князем Чарторийським – сеньйором скривдженого. Крім Васильківського, у селі мали власність Боярські, Рогальські, Шумлянські (найвідомішим представником останніх був єпископ Йосиф Шумлянський).
У 1672–1699 рр. Васильківці – прикордонний із Польщею населений пункт Туреччини. Після 1-го поділу Речі Посполитої з 1772 р. село передали Австрії (Заліщицький циркул, від 1816 р. – Чортківський).
Протягом 1863–1914 рр. Васильківці – Гусятинського повіту. У 1874 р. священик О. Каритко створив “Братство тверезості”.
У 1884 р. відкрита Залізниця Станиславів — Гусятин зі станцією в селі.
У 1890-х рр. розпочалась еміґрація жителів села до Північної Америки; першими до Канади виїхали васильківчани І. Барабаш і А. Каракоцюк. Найчисленнішою українська діаспора з Васильківців була у канадській провінції Манітоба.
Протягом 1889-92 років польський вчений Готфрид Оссовський виявив неподалік Васильківців залишки 2-х поселень трипільської культури та 2 — давньоруських часів, знайдено монети перших століть н. е.
У листопаді 1918 р. у Васильківцях проголошено владу ЗУНР. Багато чоловіків, які служили в австрійській армії, вступили в УГА, зокрема офіцер Микола Рибак (1890–р. смерті нев.). У липні 1919 р. через село проходили або були тут на постої 6-а Равська, 10-а Яворівська, 18-а Тернопільська, 21 бригада новоствореного 4 корпусу УГА, автодивізіон і два бронепоїзди. На місцевому кладовищі похований сотник УГА Титаренко, який у 1920 р. помер від тифу.
Восени 1920 р. у Васильківцях встановлено польську владу. Протягом 1921–1939 рр. село – Копичинецького повіту Тернопільського воєводства. Діяли філії товариств «Просвіта», «Сокіл» (від 1932), «Союз українок», «Сільський господар», кооператива, 2 млини, цегельня, молочарня. У міжвоєнний період зі села виїхали в Канаду, Арґентину, Австралію, за офіційними даними, 750 осіб. У середині 1930-х рр. збудована двоповерхова шестикласна школа, в якій навчали польською мовою.
Після 17 вересня 1939 р. у Васильківцях встановлена радянська влада. Із січня 1940 р. до травня 1963 р. село належало до Гусятинського району.
Від 6 липня 1941 р. до 23 березня 1944 р. Васильківці – під нацистською окупацією. В роки німецькорадянської війни до Червоної армії з села мобілізовано 278 чоловіків, з яких 86 не повернулися додому. 19 вересня 1945 р. у лісі біля села в перестрілці з підрозділом НКДБ загинув вояк УПА “Кармелюк”; іншому повстанцеві пощастило добратися до криївки, вбивши при цьому чотирьох більшовиків.
Під час національно-визвольної боротьби українського народу середини 20 ст. репресовано понад 200 васильківчан; 68 були засуджені й ув’язнені до різних термінів у тюрмах, концтаборах; 58 родин насильно вивезені у Сибір. За волю України в УПА загинули 62 місцевих жителі. За даними книги “Реабілітовані історією. Тернопільська область. Книга Друга” (Тернопіль, 2012) репресій зазнали 102 особи. У повоєнний час до села приїхали 36 українських родин, депортованих із українських етнічних земель у Польщі.
Від травня 1963 р. до січня 1965 р. Васильківці належали до Чортківського району; 1965—2020 — село Гусятинського району, з 2021 — село Чортківського району. У 1992 р. тут почали господарювати перші фермери Володимир Коваль та Іван Гута.
Селянське (фермерське) науково-виробниче господарство “Коваль” спеціалізується на вирощуванні елітного насіння картоплі та зернових культур, у господарстві на постійній основі працюють 130 осіб.
17 квітня 1992 р. Іван і Клавдія Гути створили селянсько-фермерське науково-виробниче господарство “Мрія".
29 серпня 2011 року в селі проводився парад вишиванок, на якому виступали відомі українські гурти та виконавці — ТІК, Злата Огневич та Ніна Матвієнко[1].
У 2015 році село ввійшло у склад та стало центром Васильковецької територіальної громади.
На початку 2024 року військовий із села Ігор Рибак отримав відзнаку «Золотий хрест» від Головнокомандувача Збройних сил України Валерія Залужного[2].
На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610205, розташована у приміщенні будинку культури.
- Результати
- зареєстровано 958 виборців, явка 67,64%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 35,98%, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 15,26%, за «Голос» — 15,11%.[3] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Микола Люшняк (самовисування) — 32,76%, за Ігоря Сопеля (Слуга народу) — 24,14%, за Володимира Бліхаря (Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина») — 12,85%[4].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
українська | 1358 | 99.05% |
угорська | 11 | 0.80% |
російська | 2 | 0.15% |
Усього | 1371 | 100% |
- церква Різдва Пресвятої Богородиці (середина XIX століття; мурована; переобладнана з костелу; ПЦУ),
- церква Різдва Пречистої Діви Марії (1936, мурована, УГКЦ),
- каплиця (1913),
- «фігура» Божої Матері (19 століття; 1998 реставрована і перебудована на каплицю).
- каплиця на честь святого Великомученика Юрія (2019).
Споруджено пам'ятники на честь:
- скасування панщини (1898; мурований),
- заснування Братства тверезості (1925),
- Незалежності України (1994; скульптор Іван Мулярчук, архітектор С. Ярема),
- полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1965),
- насипана символічна могила УСС (1990),
- пам'ятна плита-книга присвячена М. Оренчуку, провіднику повстанського руху та усім односельчанам, які віддали своє життя за рідну землю (2017).
- Пам'ятник незалежності
Щойно виявлена пам'ятка історії.
Робота скульптора Івана Мулярчука та архітектора С. Яреми (1994 р.).
Висота: хреста — 6 м, скульптури — 4 м.[6]
- заповідне урочище "Васильківці",
- гідрологічна пам'ятка природи "Біла Криниця",
- ботанічна пам'ятка природи "Васильківська степова ділянка".
Діють спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, Будинок культури, бібліотека, ФАП, дошкільний заклад, комплекс відкритих площинних спортивних споруд «Поділля», 2 фермерських господарства.
Є стадіон «Поділля»[7], діє ФК «Поділля», який з 2019 року грає в обласній першості, а у сезоні 2021 бере участь у вищій лізі Чемпіонату Тернопільської області з футболу[8].
- Василь Горбоватий — лікар, краєзнавець, публіцист.
- Іван Гута — український підприємець у сфері сільського господарства, Герой України.
- Микола Кучмій — поет, краєзнавець, публіцист, бард, самодіяльний художник.
- Микола Оренчук — надрайонний провідник боївок ОУН-УПА, повстанський поет
- Віра Томчишин — головний зоотехнік колгоспу, депутат Верховної Ради УРСР 10—11-го скликань.
- Коваль Ігор Володимирович — голова фермерського господарства "Ковалівське нове", кавалер ордена «За заслуги»[9].
- Коваль Володимир Михайлович - меценат, заступник голови СФНВГ «Коваль», кавалер ордена "За заслуги" III ступеня[10].
- Коваль Олег Володимирович - голова СФНВГ "Коваль".
- Козелко Ігор - футболіст, тренер.
-
В'їзд у село
-
Церква Різдва Пресвятої Богородиці (XIX ст.), колишній костел
-
Центральна вулиця
-
Трибуна стадіону "Поділля"
- ↑ ТІК, Злата Огнєвич і Ніна Матвієнко заспівали в селі на 500 хат на Тернопільщині [Архівовано 11 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Погляд. — 2011. — 29 серпня.
- ↑ Воїн з Васильковецької територіальної громади отримав нагороду «Золотий Хрест». vasylkovecka-gromada.gov.ua (ua) . Процитовано 8 лютого 2024.
- ↑ Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
- ↑ Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
- ↑ Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 18 жовтня 2005 року № 112.
- ↑ «Агрон» — володар Кубка області 2021 року! (+фото). Архів оригіналу за 1 вересня 2021. Процитовано 1 вересня 2021.
- ↑ Вища ліга [Архівовано 5 жовтня 2021 у Wayback Machine.].
- ↑ Указ президента України № 849/2019. Архів оригіналу за 20 грудня 2019. Процитовано 4 лютого 2020.
- ↑ Відомого фермера з Тернопільщини Президент нагородив орденом. TeNews (англ.). Процитовано 12 квітня 2023.
- Кучмій М. На зламі віків. — Т., 2000.
- Лесик Л., Уніят В. Васильківці // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 228-229. — ISBN 966-528-197-6.
- Wasylkowce, wś, pow. husiatyński // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1893. — Т. XIII. — S. 141. (пол.) — S. 141. (пол.)
- https://vasylkovecka-gromada.gov.ua/istorichna-dovidka-00-47-32-09-06-2016/ [Архівовано 21 травня 2018 у Wayback Machine.]