Вацлав Радзишевський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вацлав Радзишевський
Wacław Radziszewski
Wacław Radziszewski.jpg
Народження 15 травня 1898(1898-05-15)
Руда Гузовська, Королівство Польське
Смерть 16-19 квітня 1940
Катинь, РРСФР, СРСР
розстріл
Країна Flag of Poland (1927–1980).svg Друга Польська Республіка
Приналежність Orzełek II RP.svg Військо Польське
Роки служби 1918—1940
Звання капітан
Командування маршевий батальйон 82-го піхотного полку
Війни / битви
Нагороди
Virtuti Militari (Срібний Хрест)

Вацлав Радзишевський (пол. Wacław Radziszewski, нар. 15 травня 1898 у Руди Гузовської — пом. 16-19 квітня 1940 у Катині[1]) — польський військовик.

З 1916 року перебував у підпільній польській військовій організації (POW) під псевдонімом Радван. 1918 року брав участь у роззброєнні німецьких військ у Варшаві. У листопаді добровольцем вступив у польську армію. Закінчивши піхотне училище у Варшаві, 1 липня 1919 року отримав звання підпоручика.

В ході радянсько-польської війни Вацлав Радзишевський був нагороджений орденом Virtuti Militari. У поданні на нагороду записано: «… У критичні дні оборони Замостя (31.08) підпоручик Радзишевський проявив особисту мужність і холоднокровність … надав приклад своїм підлеглим …».

1922 року Радзишевський був переведений в резерв і як військовий поселенець оселився поблизу міста Кобринь. Тут він був командиром Добровільної пожежної бригади. 1924 року Радзишевський як поручик продовжив військову кар'єру у 82-у піхотному полку. 1932 року був відряджений комендантом округа в Пружани. 1 січня 1934 року отримав звання капітана. 1936 року Вацлав Радзишевський повернувся до 82-го піхотного полку і був призначений комендантом школи унтер-офіцерів, а потім командиром роти.

У вересні 1939 року капітан Радзишевський як командир батальйону брав участь в обороні Берестейської фортеці спочатку від німецької, а потім радянської армії.

1939 року Радзишевський заарештований НКВС. Останній раз його ім'я згадується навесні 1940 року в документах на переведення з Козельського табору НКВС до Смоленська. Ймовірно, Вацлав Радзишевський загинув або в Катині[2], або в одному з таборів ГУЛАГу[3].

5 жовтня 2007 року тогочасний міністр оборони Александер Щиґло посмертно присвоїв йому звання майора[4]. Вона була оголошена 9 листопада 2007 року в Варшаві під час церемонії «Ми пам'ятаємо Катинь — відзначимо пам'ять героїв».

Ордени та відзнаки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Katyń. Księga Cmentarna Polskiego Cmentarza Wojennego. Warszawa: Rada Ochrony Pamięci Walk i Męczeństwa, 2000, s. 518. ISBN 83-905590-7-2. 
  2. Ostatni obrońca Twierdzy Brześć[недоступне посилання] (пол.)
  3. Алексей Норкин. Как защищали Брестскую крепость в сентябре 1939-го? Безумству храбрых поем мы славу! [Архівовано 4 вересня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. Decyzja Nr 439/MON Ministra Obrony Narodowej z dnia 5 października 2007 w sprawie mianowania oficerów Wojska Polskiego zamordowanych w Katyniu, Charkowie i Twerze na kolejne stopnie oficerskie. Decyzja nie została ogłoszona w Dzienniku Urzędowym MON.
  5. Przewoźnik, Andrzej (9 kwietnia 2010). Ostatni obrońca Twierdzy Brześć. rp.pl. Процитовано 13 maja 2011. 
  6. M.P. z 1934 r. nr 6, poz. 12.
  7. Dz. Pers. MSWojsk., Nr 9 z 19 marca 1934 roku, s. 112.
  8. Dz. Pers. MSWojsk., Nr 3 z 11 listopada 1938 roku, s. 55.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]