Вереси
| село Вереси | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район | Житомирський район |
| Тер. громада | Житомирська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA18040190020077303 |
| Основні дані | |
| Перша згадка | 1609 |
| Населення | 1 536 (2001) |
| Площа | 0,694 км² |
| Густота населення | 2213,26 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 12401 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°20′13″ пн. ш. 28°45′41″ сх. д. / 50.33694° пн. ш. 28.76139° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
219 м |
| Найближча залізнична станція | Вереси |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | майдан ім. С. П. Корольова, 4/2, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10014 |
| Карта | |
  Вереси | |
 Вереси | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Вереси́ — село в Україні, у Житомирській міській територіальній громаді Житомирського району Житомирської області. Кількість населення становить 1 536 осіб (2001). У 1923—2018 роках — адміністративний центр колишньої однойменної сільської ради.
Розташоване за 12 кілометрів від обласного та районного центру міста Житомир та залізничної станції Житомир[1].
Станом на 1885 рік в селі мешкало 1 093 особи, налічувалося 90 дворових господарств[2].
Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців села становила 1 286 осіб, з них: православних — 1 278, чоловіків — 621, жінок — 665[3].
У 1906 році у селі налічувалося 1 458 мешканців, дворів — 264[4], у 1923 році — 396 дворів та 1 700 мешканців[5].
На початок 1970-х років село мало 483 двори із населенням 1 446 осіб[1].
Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 1 257 осіб. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 1 536 осіб[6].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 1499 | 97.59% |
| російська | 32 | 2.08% |
| білоруська | 3 | 0.20% |
| румунська | 2 | 0.13% |
| Усього | 1536 | 100% |
Поблизу села знайдено кам'яні знаряддя праці бронзової доби. Відоме з 1609 року[1]. Згадується в акті від 5 липня 1609 року, у судовій справі про конокрадство місцевого селянина Грицька, якого виправдали. Також згадується 24 лютого 1611 року у справі про вбивство селянина Гриця Андрієм Брудзинським, слугою місцевого поміщика Яна Гальчиновського[8], який тоді володів селом[9]. Згадується у люстрації Київського воєводства 1754 року як село, що було у посесії вдови київського каштеляна Антоніни Стецької, яка сплачувала 7 злотих і 4,5 грошів до замку та 28 злотих і 18 грошів до скарбу[10].
У другій половині 19 століття — село Черняхівської волості Житомирського повіту Волинської губернії, за 10 верст північно-східніше Житомира та 55 верст від найближчої залізничної станції Бердичів. Дерев'яну церкву з дерев'яною дзвіницею збудовано 1883 року, за кошти вірян. Стара дерев'яна церква невідомого часу будови була маломісткою і вважалася цвинтарною. При церкві 48 десятин землі. Дворів 188, парафіян — 1 526 осіб обох статей. До парафії належало село Городище. Сусідня парафія — Троковичі, за 5 верст[8][9].
Станом на 1885 рік — колишнє державне село Черняхівської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Були церковна парафія, заїзд[2].
У 1906 році — село Черняхівської (7-го стану) Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань до губернського та повітового центру, м. Житомир, становила 10 верст, від волосного центру, містечка Черняхів — 15 верст. Найближче поштово-телеграфне відділення розміщувалося у Черняхові[4].
У 1923 році включене до складу новоствореної Вересівської сільської ради, яка, 7 березня 1923 року, увійшла до складу новоутвореного Левківського району Житомирської (згодом — Волинська) округи; адміністративний центр ради[11]. Розміщувалося за 11 верст від районного центру, міст. Левків[5].
28 вересня 1925 року, село, у складі сільської ради, передане до Черняхівського району, 15 вересня 1930 року — до складу Житомирської міської ради, 14 травня 1939 року — до складу новоутвореного Житомирського району Житомирської області[11].
На фронтах Німецько-радянської війни воювали 230 селян, з них 135 загинули, 90 нагороджені орденами й медалями. На їх честь у центрі села споруджено обеліск Слави[1].
30 грудня 1962 року, внаслідок ліквідації Житомирського району, разом із сільською радою включене до складу Коростишівського району, 4 січня 1965 року повернуте до складу відновленого Житомирського району[11].
В радянські часи у селі розміщувалася центральна садиба Української науково-дослідної станції хмелярства, яка обробляла 2,2 тис. га угідь, з них 1,8 тис. га ріллі, 50 га саду. Вирощували хміль, зернові культури, картоплю, розвивали тваринництво м'ясо-молочного напряму.
В селі були восьмирічна школа, будинок культури, дві бібліотеки, медпункт, будинок побутового обслуговування[1].
27 вересня 2018 року увійшло до складу новоствореної Житомирської міської територіальної громади Житомирського району Житомирської області[12].
- Кучерявий Феодосій Іванович (1918—1994) — гірничий інженер, фахівець у галузі руйнування гірських порід; доктор технічних наук, професор[13].
- Степанчук Петро Олексійович (1928—2012) — український радянський діяч, депутат Верховної Ради Української РСР, Герой Соціалістичної Праці.
- ↑ а б в г д Чорнобривцева О. С. (голова редколегії тому). Вереси, Житомирський район, Житомирська область // Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — С. 299. — 15 000 прим.
- ↑ а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 207. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий, по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. (російська) . Санкт-Петербург: типография «Общественная польза»: паровая типо-литография Н.Л. Ныркина, 1905. с. 18. Процитовано 8 серпня 2023.
- ↑ а б Список населенных мест Волынской губернии (PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . Житомир:Волинська губернська типографія, 1906. с. 5. Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 8 серпня 2023.
- ↑ а б Материалы по административно-территориальному делению Волынской губернии 1923 года (PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . Житомир: Волинський губернський відділ управління. 1923. с. 149. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 8 серпня 2023.
- ↑ Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 22 липня 2022.
- ↑ а б Теодорович Н. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Том I. Уезды Житомирский, Новоград-Волынский и Овручский (PDF) (російська) . Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври, 1888. с. 67. Процитовано 7 серпня 2023.
- ↑ а б Weresy 2.) W., wś., pow. żytomierski… // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1893. — Т. XIII. — S. 226. (пол.)
- ↑ Жеменецький К. Тариф подимного податку Київського воєводства 1754 року (PDF). Біла Церква: Олександр Пшонківський, 2015. с. 132. Процитовано 7 серпня 2023.
- ↑ а б в Упоряд. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки. Інститут історії України НАН України (українська) . Житомир: «Волинь», 2007. с. 59, 223. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 8 серпня 2023.
- ↑ Вересівська сільська рада Житомирська область, Житомирський район. Процитовано 24 травня 2020.
- ↑ Солодянкін О. Кучерявий Феодосій Іванович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Т. 16 : Куз — Лев. — 712 с. — ISBN 978-966-02-7998-8.
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |