Верховенство права

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мозаїка, що представляє судові та законодавчі аспекти закону. Жінка на троні тримає меч, щоб покарати винних та пальмову гілку щоб нагородити достойних. Слава (ореол) оточує її голову, і егіда з Мінервою означає броню праведності й мудрості.[1]

Верхове́нство пра́ва, також правовладдя — це фундаментальний правовий принцип і правова доктрина, яка передбачає, що жодна людина не є вище закону, що ніхто не може бути покараним державою, крім як за порушення закону, і що ніхто не може бути засудженим за порушення закону іншим чином, ніж у порядку, встановленому законом. Верховенство права різко контрастує з ідеєю, що правитель, законодавець може бути вище закону, що було особливістю римського права, радянського права, нацистського права, та деяких інших правових систем.

Верховенство права — система правового і суспільного устрою, де природні права і свободи людини знайшли законодавче закріплення, визнані найвищою цінністю суспільства, а їх забезпечення стає пріоритетом держави, де сама  влада перебуває під контролем закону, обмежується правом, а саме право створює таку систему правовідносин, за якої максимально усуваються можливості свавілля чиновників[2].

В Україні принцип верховенства права закріплений у ч. 1 ст. 8 Конституції.

Термін використовується з 17 століття, хоча сама концепція значно старіша. Наприклад, грецький філософ Арістотель сказав: «Закон повинен правити».[3]

«Верховенство права» чи «правовладдя»?[ред.ред. код]

Український вчений О. М. Костенко, виходячи з принципу соціального натуралізму, розглядає принцип «верховенства права» як принцип «верховенства законів природного права», заперечуючи таким чином позитивістський підхід, згідно з яким визнається верховенство законів, сформульованих відповідно до волі і свідомості людей. Роль волі і свідомості має зводитися лише до відкриття і законодавчого закріплення законів природного права.

Самостійного значення принцип верховенства права набуває, коли ми розрізняємо закон і право; поза лоном доктрини природного права цей принцип існувати не може (А. С. Довгерт)[4].

Розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі, обмежувати свободу та рівність осіб[5]. Коротко співвідношення понять «право» та «закон» можна виразити через співвідношення відповідно змісту й форми.

Фундаментальним дослідженням проблематики верховенства права є праця Сергія Головатого «Верховенство права: Монографія: У 3- кн.» (2006 р.), в якій запропоновано як відповідник англійського поняття «the rule of law» двослівний український вираз «верховенство права» замінити на однослівний — «правовладдя».

Підстави для переходу до терміну «правовладдя»[ред.ред. код]

Підставами для переходу від двослівного «верховенство права» до однослівного «правовладдя» як відповідника англійського «the rule of Law» були кілька чинників:

  1. По ухваленні Конституції України вітчизняні вчені вдались до пояснення сутності поняття «верховенство права» в спосіб «поелементного аналізу» змісту кожного із компонентів двослівного виразу, а не шляхом з'ясування сутності поняття як цілого, тобто нерозкладного. Прикладом такого підходу була пропозиція «встановити, по-перше, яке явище відображається поняттям „право“, і, по-друге, у чому полягає верховенство цього явища».[6]
  2. Вислів «Верховенство права» лексично є близьким до одного з базових елементів позитивістської доктрини права у вигляді поняття «верховенство закону», що, своєю чергою, спричиняло ототожнення обох понять. Як приклад — теза про те, що «принцип верховенства права має вираз верховенства закону».[7]
  3. Ще одним поширеним напрямком тлумачення сутності поняття «верховенство права» у вітчизняній науці виявився підхід, за якого воно визнавалось або як «необхідна ознака»[8], або як «основоположний принцип»[9], або як «частина характеристики»[10] іншого поняття — «правової держави». Тут мало місце перехрещування двох цілком самостійних правничих концепцій, тоді як «верховенство права» та «правова держава» історично ніколи не були і матеріально не є структурно взаємопов'язаними.

З огляду на те, що хибність тлумачення вітчизняними науковцями двослівного поняття «верховенство права» як відповідника англійського поняття"the rule of law" у наслідку істотно спотворювало його сутність як нерозкладного, в монографії «Верховенство права» було запропоновано застосовувати український однослівний відповідник: правовладдя — як категоричне й однозначне заперечення будь-якого прояву свавільного й егоїстичного людиновладдя (стор. 1664—1665).

Такий однослівний термін:

  • усуває спокусу «поелементного» аналізу, яка виникає внаслідок застосування двослівного виразу,
  • органічно вписується в українську правничу терміносистему: його побудовано відповідно до наявної в сучасній українській мові словотвірної моделі (пор. також: народовладдя, двовладдя, безвладдя, самовладдя тощо).

Термін «правовладдя» дає можливість зберегти два змістовних складники його англомовного прототипу, де rule — влада, law — право.

Пропозиція замінити українську двослівну фразу «верховенство права» однослівним терміном «правовладдя» також ґрунтується на практиці конституційного текстотворення в таких новопосталих демократіях, що проголосили свою незалежність на теренах колишньої комуністичної Югославії. В їхніх конституціях містяться фрази, що є дослівним перекладом англійського the rule of law відповідними офіційними (державними) мовами, які як слов'янські мови є близькими до української: владванина права (конституції Сербії, а також Боснії та Герцеґовіни), vladavina prava (конституції Хорватії, Чорногорії), владееньето на правото (Конституція Македонії).

Просування терміну[ред.ред. код]

Після виходу в світ монографії «Верховенство права» (2006) її автор Сергій Головатий продовжував просувати ідею заміни українського двослівного відповідника англійського the rule of law однослівним — правовладдя.[11][12][13][14]

Хибне тлумачення терміну «верховенство права»[ред.ред. код]

У вітчизняній науковій доктрині було запропоновано дуже близький до ідеї «поелементного» аналізу метод етимологічного тлумачення категорії «верховенство права», виходячи з того, що така категорія — це, так би мовити, не що інше як «поєднання двох самостійних за значенням слів», а саме: «верховенство» та «право», і тому, мовляв, слід з'ясовувати значення кожного з них, аби можна було вийти на інтегральний результат.[15]

З наукової доктрини перекочувала до офіційної юридичної доктрини стала теза, побудована на методології юридичного позитивізму й розкладанні двослівного поняття: «верховенство права — це панування права в суспільстві». Її зафіксовано у низці рішень Конституційного Суду України.[16][17][18]

Тлумачення Венеційською Комісією[ред.ред. код]

Цілком відмінним від позитивістського сприйняття багатьма вітчизняними науковцями та Конституційним Судом України англійського поняття «the rule of law» є побудоване на західній доктрині природнього права тлумачення цього поняття Венеційською Комісією, схвалене нею на 106-му пленарному засіданні (11-12 березня 2016) у спеціальному дослідженні «Rule of Law Checklist» (CDL-AD (2026) 007).[19]

27 червня 2016 року в м. Києві за участі Президента Венеційської комісії Джаннні Букіккіо відбулась Національна презентація документа «Rule of Law Checklist» у перекладі українською як «Мірило правовладдя». [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26]

Формальна та матеріальна концепції верховенства права[ред.ред. код]

Можна виділити дві основні концепції верховенства права: формальне або «тонке» та змістовне або субстанціональне визначення верховенства права.

  1. Формальне визначення верховенства права не робить судження про «справедливість» самого закону, а визначає конкретні процедурні атрибути які повинна мати правова система, щоб бути згідно з принципом верховенства права.
  2. Змістовні концепції верховенства права виходять за межі цього і включають деякі суттєві права, які, як стверджують ці концепції, ґрунтуються або випливають з самого верховенства права.

Відмінності між матеріальною та формальною концепціями[ред.ред. код]

Паул Крейг так формулює відмінності між цими концепціями. «Формальні концепції верховенства права розглядають спосіб, яким було встановлено закон; чіткість норми і часову характеристику впровадженої норми. Проте формальні концепції верховенства права не мають на меті винесення суджень щодо фактичного змісту закону. Для формальних концепцій права не має значення, добрий чи поганий закон, якщо формальних вимог щодо верховенства права було дотримано. Ті ж, хто надає перевагу матеріальним концепціям, прагнуть вийти за ці рамки. Визначаючи наявність зазначених формальних властивостей верховенства права, вони прагнуть розвинути цю доктрину. Вважається що певні реальні права базуються на верховенстві права або випливають з нього. Ця концепція використовується як основа цих прав, і такі права потім використовуються, щоб розрізнити „добрі“ закони, які відповідають цим правам, і „погані“ закони, що їм не відповідають».[27]

Іншими словами основна відмінність коротко може бути сформульована так: формальні теорії зосереджують увагу на належних джерелах і законності (хоча остання іноді відноситься саме до матеріальних теорій), а матеріальні теорії включають окрім формальних також вимоги щодо відповідності змісту закону принципам права чи моралі.

Формальні концепції верховенства права[ред.ред. код]

Б. Таманага виділяє такі три моделі формальних концепцій:

1.     Правління на основі закону — «закон як інструмент дій уряду». У цьому випадку відпадає сенс в окремому понятті верховенства права. При цьому воно фактично існує в будь-якій державі. Така концепція не передбачає достатнього обмеження уряду правом.

Ця модель не характерна для західної правової доктрини, натомість властива, зокрема, точці зору на верховенство права китайського уряду.

2.     Формальна законність, що є загальною та ґрунтується на передбачуваності, зрозумілості, чіткості закону. Теоретиками цієї моделі є Джозеф Рац, Лон Фуллер, Фрі́дріх фон Гаєк та ін.

3.     Демократія плюс законність — згода суспільства щодо певного питання визначає зміст закону.

Формальна концепція верховенства права підтримується багатьма науковцями.

Разом з тим багато дослідників засуджують напр. правління за допомогою закону як авторитаристську деформацію традиції верховенства права. Формальна концепція цілком сумісна з авторитарним режимом, бо закон може встановити рабство, расову сегрегацію, сексуальну нерівність, не порушуючи вимог верховенства права.

Формальна концепція верховенства права є морально нейтральною. Для ілюстрації цього … використовує порівняння закону (права) і ножа, що може використовуватися як для приготування їжі, так і для вбивства людини.

Разом з тим окремі моделі можуть і відрізнятися в цьому відношенні. Так, формальна законність є до певної міри морально позитивною, тому що підтримує гідність особи, дозволяючи їй передбачати і планувати власні дії.[28]

Матеріальні концепції верховенства права[ред.ред. код]

Загальними їх характеристиками є те, що вони: часто ґрунтуються на природно-правових концепціях праворозуміння та відповідно чітко розрізняють право і закон;

є складнішими по суті, бо включають формальні вимоги законності, проте йдуть далі і враховують оціночні критерії щодо змісту та реалізації законів (сприйняття як найвищої цінності людської особи та її гідності, особистої автономії, індивідуальних прав).

Відомим представником теорій цього виду є зокрема Рональд Дворкін.

Б. Таманага виділяє три моделі матеріальних концепцій, що ґрунтуються на таких варіантах своїх центральних ідей:

1.     Індивідуальні права — власність, контракти, приватність, автономія.

2.     Право гідності та/або правосуддя.

3.     Держава загального добробуту — реальна рівність, добробут, захист громади (найширша концепція).

Проблемними питаннями зазначених теорій є баланс індивідуальних прав та демократії, абстрактність та конкретна невизначеність змістовних критеріїв оцінки закону, визначення конкретного розуміння змісту індивідуальних прав тощо.[29]

Доповідь Венеційської комісії «Про верховенство права»[ред.ред. код]

Доповідь Венеційської комісії «Про верховенство права»[30] (Venice Commission: the Rule of Law)  — звіт щодо верховенства права, що був прийнятий Венеційською комісією на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 р. на основі зауважень її членів П'єтера Ван Дзіка (Нідерланди), Грет Халлер (Швейцарія), Джефрі Джоуела (Сполучене Королівство), Каарло Туорі (Фінляндія). Звіт побудований на аналізі підходів до розуміння верховенства права в міжнародно-правових документах, конституціях та законодавстві низки країн, а також у науковій літературі.

Метою цієї доповіді є виявлення консенсусного визначення поняття верховенства права, а також викладення його основних елементів. Це має сприяти практичному застосуванню цього важливого принципу.

Основний зміст

У п. 41 документа зазначено, що наразі можливий консенсус щодо обов'язкових елементів (як формальних, так і матеріальних або субстантивних) поняття «верховенство права», зокрема, таких, як:

  1. законність, в тому числі прозорий, підзвітний і демократичний порядок введення законів у дію;
  2. правова певність;
  3. заборона свавілля;
  4. доступ до правосуддя у незалежних і неупереджених судах, в тому числі судовий контроль за адміністративними актами;
  5. дотримання прав людини;
  6. недискримінація та рівність перед законом.

Перелічені елементи лежать в основі конституційних і законодавчих положень та судової практики і на національному, і на міжнародному рівнях.

Відповідно до підходів Венеційської комісії виділяють такі складові верховенства права:

  1. доступ до закону (положення закону повинні бути зрозумілими, ясними та передбачуваними);
  2. вирішення питань про юридичні права повинно, як правило, здійснюватися на підставі закону, а не за розсудом;
  3. рівність перед законом;
  4. влада повинна реалізовуватися відповідно до закону, справедливо та розумно;
  5. права людини повинні бути захищені;
  6. повинні бути наявні засоби для врегулювання спорів без невиправданих витрат та відстрочок;
  7. наявність справедливого суду;
  8. держава повинна дотримуватися своїх зобов'язань у рамках як міжнародного, так і національного права.

У контексті реалізації прав особи верховенство права є необхідним для відповідності певного державного утворення наявним демократичним стандартам. Дія принципу верховенства права має на меті встановлення певних меж діяльності держави в ім'я захисту прав людини, викорінення будь-якого свавілля. Власне, основоположні права та свободи людини визначають зміст і спрямованість розуміння верховенства права як доктрини, принципу та ідеалу.

Структура доповіді

  1. I. Введення
  2. II. Історичні передумови верховенства права, Etat-de Droit та Rechtsstaat
  3. III. Верховенство права в позитивному праві
  4. IV. У пошуках визначення поняття
  5. V. Нові виклики
  6. VI. Висновок
  7. Додаток: Перелік питань для оцінки стану верховенства права в окремих державах

Значення для правової системи України

Доповідь Венеційської комісії «Про верховенство права» використовується в Україні для поглиблення осмислення змісту поняття верховенства права. Зокрема, використовується для роз'яснення деяких статей, їх тлумачення, формування правових позицій, розвитку наукової діяльності. Так, правові позиції Венеційської комісії стосовно верховенства права відображені у практиці Конституційного Суду України.

Дослідження та обговорення проблеми верховенства права[ред.ред. код]

Конференція «Верховенство права як практичне поняття», проведена Венеційською комісією у співпраці з Міністерством закордонних справ і справ Співдружності Сполученого Королівства та Центром верховенства права Бінгхема 2 березня 2012 р. у Лондоні.[31]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Cole, John et al. The Library of Congress, page 113 (W. W. Norton & Company 1997)
  2. Тертишник В. Забезпечення верховенства права та концептуальні проблеми гармонізації законотворчого процесу / В. Тертишник // Право України. – 2010. – №12. – С. 74-79. 
  3. Аристотель, Політика 3,16
  4. Довгерт А. С. Дія принципу верховенства права у сфері приватного права. http://univer.km.ua/visnyk/1289.pdf
  5. С. Андрощук. Принцип верховенства права: визначення, співвідношення із суміжними поняттями, особливості законодавчого закріплення і реалізації (http://www.justinian.com.ua/article.php?id=2008)
  6. Рабінович П. Верховенство права в інтерпретації Страсбурзького суду та Конституційного Суду України // Вісник Конституційного Суду України. — 2006. — № 1. — С. 38.
  7. Теорія держави і права: Академічний курс: Підручник / За ред.. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. –К.: Юрінком Інтер, 2006. — С. 178—185.
  8. Кравченко В. В. Конституційне право України: Навч. посіб. — К.: Атіка, 2000. — С. 38.
  9. Скрипнюк О. В. Соціальна, правова держава в Україні: проблеми теорії і практики. — К.: Ін-т держави і права ім.. В. М. Корецького НАН України, 2000. — 139.
  10. Заєць А. П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду. — К.: Парлам. вид-во, 1999. — С. 131.
  11. Головатий С. Верховенство права, або ж Правовладдя: вкотре про доктринальні манівці вітчизняної науки. — Право України. — 2010. — № 4. — С. 206—219
  12. Головатий С. Верховенство права, або ж Правовладдя: вкотре про доктринальні манівці вітчизняної науки. — Право України. — 2010. — № 5. — С. 64-76;
  13. Головатий С. Тріада європейських цінностей — верховенство права, демократія, права людини — як основа українського конституційного ладу. — Право України. — 2011. — № 5. — С. 159—174;
  14. Головатий С. Коментар до статті 8 Конституції України // Конституція України. Науково-практичний коментар / редкол.: В. Я. Тацій (голова редкол.), О. В. Петришин (відп. секретар), Ю. Г. Барабаш та ін.; Нац. акад. прав. наук України. — 2-е вид., переробл. і допов. — Х.: Право, 2012. — С. 52, 65-66.
  15. Бобровник С. В. Забезпечення верховенства права як умова подолання юридичних конфліктів у контексті трансформації суспільних відносин // Державно-правове регулювання в умовах трансформації суспільних відносин: Монографія / За заг. ред. проф. Ю. Л. Бошицького. — К.: Вид-во «Юридична думка», 2009. — С. 107.
  16. Рішення КСУ № 15-рп/2004 від 2 листопада 2004 р.;
  17. Рішення КСУ № 8-рп/2010 від 11 березня 2010 р.;
  18. Рішення КСУ № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 р.
  19. Rule of Law Checklist, adopted by the Venice Commission at its 106th Plenary Session. Venice Commission :: Council of Europe. Venice, 11-12 March 2016. Процитовано 2017-07-19. 
  20. Національна презентація документа Венеціанської комісії «Rule of Law cheklist». Офіс Ради Європи в Україні. 2 липня 2017. Процитовано 20 липня 2017. 
  21. Відбулась Національна презентація документа Венеційської Комісії «Rule of Law Checklist» («Мірило правовладдя»)
  22. В Києві відбулась національна презентація документа Венеційської комісії — «Мірило правовладдя». Джерело: http://ukraiepravo.com/news/ukraine/v-ki-vi-vidbulas-natsionalna-... ;
  23. Відбулась національна презентація документа Європейської комісії за демократію через право «Rule of Law Checklist» (Мірило правовладдя). Джерело: http://sc.gov.ua/ua/golovna_storinka/vidbulas_nacionalna_prezentac... ;
  24. Відбулася національна презентація документа Венеційської комісії «Rule of Law Checklist» (Мірило правовладдя). Джерело: http://vasu.gov.ua/123799/
  25. В.о. Голови та судді КСУ взяли участь у національній презентації документа Венеційської Комісії «Rule of Law Checklist» («Мірило правовладдя»). Джерело: http://www.ccu.gov.ua/print/15133
  26. Мірило основного принципу. Вілен Веремко. Визначено критерії верховенства права: тепер українською // Законі бізнес, № 26 (1324) 01.-7-07.07.2017. Джерело: http://zib.com.ua/ua/print/129306-stali_vidomi_kriterii_verhovenst...
  27. Paul Craig «Formal and Substantive Conceptions of the Rule of Law», Public Law 467, 467 (1997) — Цит. за Таманага Б. Верховенство права. Історія. Політика. Теорія / Б. Таманага. — К. : Видав. Дім «Києво-Моглиняська академія», 2007. с. 107.
  28. Таманага Б. Верховенство права. Історія. Політика. Теорія / Б. Таманага. — К. : Видав. Дім «Києво-Моглиняська академія», 2007. с. 106—111
  29. Таманага Б. Верховенство права. Історія. Політика. Теорія / Б. Таманага. — К. : Видав. Дім «Києво-Моглиняська академія», 2007. — С. 118—121с.
  30. Переклад українською можна знайти за посиланням: http://www.venice.coe.int/webforms/documents/?pdf=CDL-AD(2011)003rev-ukr
  31. http://www.venice.coe.int/webforms/documents/CDL(2013)016-e.aspx

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Фундаментальні дослідження:

  • С. Головатий'' Верховенство права — монографія у трьох книгах (К., 2006 р.),
  • Таманага Б. Верховенство права: історія, політика, теорія: Пер. з англ. — К.: Вид. дім «Києво-Могилян. акад.», 2007. — 208 с.
  • Принцип верховенства права: проблеми теорії та практики: У 2-х кн.  / За заг. ред. Ю. С. Шемшученка. — К.: Юридична думка, 2008. — 458 с.

Енциклопедичні статті:

  • А. Волченко. Верховенство права // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — 808 с. ISBN 978-966-611-818-2.
  • Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л. М. Герасіна, В. Л. Погрібна, І. О. Поліщук та ін. За ред. М. П. Требіна. — Х . :Право, 2015
  • ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА] //Юридична енциклопедія : [в 6-ти т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 1998. — ISBN 966-749-200-1.

Інше:

  • Гринюк Р. Ф. Ідея правової держави: теоретико-правова модель і практична реалізація. — К.: Ін Юре, 2004. — 388 c.
  • Заєць А. П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду. — К.: Парламент. вид-во, 1999. — 247 с.
  • Козюбра М. І. Верховенство права — основоположний принцип правової і політичної систем України // Прав. система України: історія, стан та перспективи. У 5 т. — Х.: Право, 2008. — Т. 1. Методологічні та історико-теоретичні проблеми формування і розвитку правової системи України / За заг. ред. М. В. Цвіка, О. В. Петришина. — С. 148—173.
  • Оніщенко Н. М. Принцип верховенства права та верховенства закону: взаємовиключення чи взаємозумовленість? / Н. М. Оніщенко // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. — № 3. — 2010. — С. 3–7.
  • Петришин О. В. Конституційний принцип верховенства права: у пошуках змісту // Теоретичні та практичні проблеми реалізації Конституції України: Тез. доп. та наук. повідомл. учасн. всеукр. наук.-практ. конф. (29-30 черв. 2006 р., м. Харків). — Х.: Нац. юрид. акад. України, 2006. — C. 53-61.
  • Рабінович П. Верховенство права (за матеріалами практики Страсбурзького Суду та Конституційного Суду України) // Вісн. Акад. прав. наук України. — 2006. — № 2 (45). — С. 3–16.
  • Сіленко А. О. Соціальна держава: територія перемін. Монографія. — Одеса: Видавничий центр УДАС ім. О. С. Попова, 2000. — С.280.
  • Скрипнюк О. В. Соціальна, правова держава в Україні: проблеми теорії і практики. До 10-річчя незалежності України. — К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2000. — 600 c.
  • Тертишник В. Забезпечення верховенства права та концептуальні проблеми гармонізації законотворчого процесу / В. Тертишник // Право України. — 2010. — № 12. — С. 74-79.
  • Тертишник В. М. Верховенство права та забезпечення встановлення істини в кримінальному процесі України: монографія / В. М. Тертишник. — Дніпропетровськ: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ; Ліра ЛТД, 2009.  – 432 с.
  • Шевчук С. Основи конституційної юриспруденції. — К.: Укр. центр правн. студій, 2001. — 302 с.
  • Шевчук С. Принцип верховенства права  та найвища юридична сила  Конституції України  / С. Шевчук //  Право України. –  2011. — № 5. — С. 175.