Вивільга звичайна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вивільга
 Співопис файлу
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Вивільгові (Oriolidae)
Рід: Вивільга (Oriolus)
Вид: Вивільга
Біноміальна назва
Oriolus oriolus
Linnaeus, 1758
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Oriolus oriolus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Oriolus oriolus
EOL logo.svg EOL: 1051835
ITIS logo.svg ITIS: 181099
IUCN logo.svg МСОП: 51243
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 181099
Oriolus oriolus

Ви́вільга, і́волга (Oriolus oriolus) — єдиний вид птахів родини вивільгових, який гніздиться в помірних широтах Північної півкулі. Влітку вивільга мігрує до Європи та західної Азії. Зимує в тропіках.

Зовнішній вигляд[ред. | ред. код]

Самець має яскраве жовто-чорне забарвлення, самка блідо-зеленого кольору. Вивільги добре маскуються і тому їх доволі важко побачити на дереві. На землю злітає неохоче.

Латинська назва роду(Oriolus), що в перекладі означає «золотистий», була запропонована Альберта Великого, який вжив її приблизно 1250 року. Він запевняв, що ця назва є звуковідтворювальною (тобто відтворює пісню цього птаха).[1]

Опис:

Довжина тіла – до 24 см

Розмах крил – 44-47 см

Вага - 42-100 г

Тривалість життя – 7-8 років

Поведінка[ред. | ред. код]

Вивільга звичайна

За манерою польоту нагадують дроздів: політ швидкий, по прямій лінії з невеликими «провалами» (при перельоті на довгу відстань). Крик дещо подібний на крик сойки, а її спів «фіу-тіу-ліу» за звучанням нагадує гру флейти.

Гніздування[ред. | ред. код]

Цей птах населяє широколистяні ліси, парки та сади. Тримається у верхньому ярусі високих дерев. Гніздо в'є на дереві на розгалуженні гілки. Відкладає 3-6 яєць. Живиться комахами та плодами, які знаходить у кроні дерева (де вивільги проводять майже весь час).

Живлення[ред. | ред. код]

Живиться вивільга переважно гусінню, зокрема волохатою гусінню непарного, або кільчастого та соснового шовкопрядів, яку, крім неї та зозулі, майже ніякі інші птахи не їдять. До того ж вона поїдає совок, метеликів, хрущів, довгоносиків, вусачів, листоїдів, клопів та інших дуже шкідливих комах. Восени живиться також ягодами. Отже вивільга є дуже корисним птахом, її потрібно охороняти.

Спів[ред. | ред. код]

В яскраву днину зеленої весни в гаях і лісах починає звучати чистотональне „фіу-фіу-фіу”[2] – лунке, насичене, голосисте. Такий голос тільки у самця вивільги. Мелодійний спів вивільги намагаються копіювати інші птахи – співочі дрозди, берестянки, шпаки, та досягти майстерності господаря звуку їм рідко вдається. Для вивільг, як самців, так і самок, властивий і інший крик, за звучанням цілковито протилежний флейтовому покрику, дратівливий, деренчливий, схожий на крик потривоженої сойки або на вереск кота, якому наступили на хвіст. Через такий крик вивільгу ще називають „дика кішка”.

Охорона[ред. | ред. код]

Перебуває під охороною Бернської конвенції.

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Гальченко П. Ф. Пернаті друзі. — Київ: Урожай, 1978; ст. 184, 185.
  2. Співи Птахів (2019-06-24). Вивільга (рідкісні звуки птахів) [Oriolus oriolus / Обыкновенная иволга] - співи птахів. Процитовано 2019-06-25.