Тимчасово окупована територія України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Тимчасово окупована територія України — частина території України, яка контролюється Російською Федерацією внаслідок анексії Криму, а також війни на сході України.

Закон

Правовий режим тимчасового окупованої території визначає Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».[1] Згідно зі статтею 3 цього закону визначено межі тимчасово окупованої території:

  1. сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;
  2. внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;
  3. повітряний простір над вищезазначеними територіями.

Відповідно до статті 1 того ж закону тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

17 березня 2015 року Верховна Рада також визнала тимчасово окупованими територіями окремі райони Донецької та Луганської областей.[2]

Проекти реінтеграції

У листопаді 2017 року пройшов круглий стіл «Повернення окупованих територій Донбасу. Український план» за підтримки Інтерньюз-Україна, USAID та Української школи політичних студій. Про проблеми і спопсоби реінтеграції висловився Єгор Фірсов. До проблем і викликів він відніс:[3]

  • 7 тис. км² замінованої території, що співмірно з площею Чернівецької області
  • понад мільйон одиниць вогнепальної зброї на руках у населення
  • повна інформаційна блокада на протязі трьох років
  • основна валюта — російський рубль
  • школярі й студенти на предметах історії вивчають історію Росії та «рідного краю ЛДНР»
  • оформлені сотні тисяч документів поза українським правовим полем
  • занепад великих об'єктів індустрії — заводів, фабрик та підприємств.

Фірсов пропонує такі кроки для відновлення української влади:[3]

  • введення на трирічний термін військово-цивільних адміністрацій, що здійснюватимуть функції місцевих рад, міських голів і держадміністрацій; персонал адміністрацій вважається недопустимим набирати з осіб, що вірно прислужували окупантам.
  • по закінченню трирічного терміну військово-цивільні адміністрації припинять роботу, мають бути провести місцеві вибори згідно чинного законодавства, без жодних обмежень чи особливих умов.
  • у питанні покарання та несення відповідальності, першочерговим пропонується обрати критерій — застосування особою зброї проти українських сил, а також організацію незаконних збройних формувань. Під цей критерій потрапляють учасники армійських корпусів, МДБ, тощо — близько 50 тис. чол.
  • дію «Закону про амністію» пропонується поширити на представників міліції та прокуратури, які співпрацювали з окупаційним режимом, — для них буде запроваджені лише обмеження щодо обіймання державних посад.

Див. також

Примітки

Джерела

Посилання

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.