Возіанова Жанна Іванівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жанна Іванівна Возіанова
Народилася 6 лютого 1937(1937-02-06) (81 рік)
Пяндж[d], П'яндзька нохія, Хатлонський вілоят, Таджикистан
Громадянство СРСР СРСР Україна Україна
Діяльність медицина, інфекційні захворювання
Alma mater Київський медичний інститут
Науковий ступінь Доктор медичних наук
Вчене звання Професор
Науковий керівник Сокол Олександра Семенівна
Відомі учні Козько Володимир Миколайович, Шкурба Андрій Вікторович, Дуда Олександр Костянтинович і Голубовська Ольга Анатоліївна
Заклад Національний медичний університет імені Олександра Богомольця і Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь»
Членство Національна академія медичних наук України
Відома завдяки: Завідувач кафедри інфекційних хвороб Національного медичного університету імені О. О. Богомольця 19892005 рр.
У шлюбі з Возіанов Олександр Федорович
Діти Возіанов Сергій Олександрович
Нагороди
Державна премія України в галузі науки і техніки Заслужений діяч науки і техніки України
Заслужений лікар України
Медаль «Ветеран праці»
Академік Національної академії медичних наук України

Жа́нна Іва́нівна Возіа́нова (дівоче прізвище Алексеєнко; 6 лютого 1937(19370206) р., селище міського типу Пяндж[1], Таджицька РСР) — радянський та український інфекціоніст, академік Національної академії медичних наук України (2002), доктор медичних наук (1988), професор (1990), Заслужений діяч науки і техніки України (1997), Заслужений лікар України (2001), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2005), завідувач кафедри інфекційних хвороб Національного медичного університету імені О. О. Богомольця МОЗ України1989 по 2005 рр.).

Біографія[ред. | ред. код]

Після закінчення Київського медичного інституту (19541960) працювала лікарем-інфекціоністом у Білоцерківській інфекційній лікарні (19601962); ординатором військового госпіталю у м. Сєверодвінську Архангельської області (19621966); ординатором інфекційного відділення 408-го Київського окружного військового госпіталю (19661968).

З 1968 по 2010 рік — на кафедрі інфекційних хвороб Національного медичного університету імені О. О. Богомольця МОЗ України.

У 1971 році захистила кандидатську дисертацію «Носійство кишкових найпростіших і роль E. histolytica у виникненні хронічних захворювань кишечника» (науковий керівник, професор Сокол Олександра Семенівна), в 1988 році — докторську дисертацію «Ураження підшлункової залози при вірусних гепатитах А і В (клініка, діагностика, лікування)».

Родина[ред. | ред. код]

Чоловік — Возіанов Олександр Федорович, академік Національної академії наук України.

Син — Возіанов Сергій Олександрович, член-кореспондент Національної Академії медичних наук України, директор ДУ «Інститут урології НАМН України» [2]

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Одним із головних напрямів наукової діяльності Ж. І. Возіанової є вивчення патогенезу, особливостей клінічного перебігу та розробка нових методів діагностики і лікування вірусних гепатитів, зокрема тих, що поєднуються з іншою патологією. Вивчаючи причини і механізми ураження органів черевної порожнини при вірусних гепатитах, Жанна Іванівна обґрунтувала принципи етапного лікування хворих на вірусний гепатит; з'ясувала патогенетичний взаємозв'язок між особливостями перебігу гострих вірусних гепатитів і розвитком хронічних гепатитів. Провела наукові дослідження механізмів ураження міокарду, центральної нервової системи, нирок та інших органів в різні стадії перебігу дифтерії, що дозволило розробити нові методи лікування. Займалася вивченням особливостей перебігу менінгітів різної етіології, гострих респіраторних вірусних інфекцій.

Автор 300 наукових публікацій, в тому числі фундаментального трьохтомного підручника «Инфекционные и паразитарные болезни». Має 6 авторських свідоцтв.

Підготувала 6 докторів та 15 кандидатів медичних наук.

Член експертної ради МОН України, головний редактор журналу «Сучасні інфекції» (19982010 рр.), член редколегій ряду наукових профільних журналів.

Нагороди[ред. | ред. код]

Основні наукові праці[ред. | ред. код]

  • «Теоретичні принципи комп'ютерної діагностики гострих вірусних гепатитів» (1998 р.);
  • «Некоторые особенности состояния иммунитета больных вирусными гепатитами В + С, употребляющих наркотики» (1999 р.);
  • «Ранняя диагностика дифтерийных полинейропатий» (1999 р.);
  • «Інфекційні та паразитарні хвороби»/«Инфекционные и паразитарные болезни» в 3-х тт(2000 р., 2001 р., 2003 р., 2008 р.)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. 1937–1963 рр. мав назву Кіровабад.
  2. «Нащадок Гіппократа» Український радіологічний журнал, № 16, 2008

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]