Вольдемар Фогт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вольдемар Фогт
нім. Woldemar Voigt
Woldemar-Voigt 1850-1919.jpg
Народився 2 вересня 1850(1850-09-02)[1][2]
Лейпциг, Королівство Саксонія, Німецький союз
Помер 13 грудня 1919(1919-12-13)[1][2] (69 років)
Геттінген, Веймарська республіка
Громадянство
(підданство)
Flag of the German Empire.svg Німеччина
Діяльність фізик, викладач університету, кристалограф
Alma mater Кенігсберзький університет і Лейпцизький університет
Сфера інтересів фізика
Заклад Геттінгенський університет
Науковий керівник Франц Ернст Нойманd[3]
Відомі учні Герман Мінковський
Член Лондонське королівське товариство, Прусська академія наук, Леопольдина, Баварська академія наук, Геттінгенська академія наук, Національна академія деї Лінчеї, Данська королівська академія наук і Нідерландська королівська академія наук
Нагороди

Вольдемар Фогт у Вікісховищі?

Вольдемар Фогт (Фохт) (нім. Woldemar Voigt [ˈvɔldəmar ˈfoːkt]) — німецький фізик-теоретик, з 1900 року член-кореспондент Берлінської академії наук [2].

Народився 2 вересня 1850 року в Лейпцигу, помер 13 грудня 1919 року в Геттінгені. Навчався в університеті Кенігсберга у Франца Ернста Ноймана. Закінчивши навчання в 1874 році, продовжив працювати в альма-матері до 1883 року, після чого переїхав до міста Геттінген, в університеті якого пропрацював до 1914 року.

Основні праці присвячені фізиці кристалів, магнітооптиці, теорії пружності, термодинаміці, механіці, кінетичній теорії газів. У 1898 році Фогтом був відкритий названий його ім'ям ефект. У 1899 році зацікавився впливом електричного поля на речовину, намагався дати класичне пояснення ефекту Зеемана. У 1899—1900 роках створив теорію магнітооптичних явищ (теорія Лоренца — Фогта) У 1895-96 роках Фогтом була написана двотомна праця «Теоретична фізика», а основна робота «Lehrbuch der Kristallphysik» (підручник з фізики кристалів) вперше була опублікована в 1910 році. Іменем Фойгта також названі функція зі спеціальним профілем і форма запису симетричного тензора.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Miller, Arthur I. (1981). Albert Einstein’s special theory of relativity. Emergence (1905) and early interpretation (1905–1911). Reading: Addison–Wesley. ISBN 0-201-04679-2. 
  • Pais, Abraham (1982). Subtle is the Lord: The Science and the Life of Albert Einstein. New York: Oxford University Press. ISBN 0-19-520438-7. 
  • Voigt, Woldemar (1966). Lehrbuch der Kristallphysik (mit Ausschluß der Kristalloptik). Stuttgart — New York: B.G. Teubner Verlagsgesellschaft — Johnson Reprint Corporation. ISBN 978-3-663-15884-4.