Воробець Степан Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Воробець Степан Степанович
UA-OF2-CPT-GSB-H(2015).png Капітан
Vorobets ss.jpg
Загальна інформація
Народження 4 червня 1987(1987-06-04)
Коломия, УРСР, СРСР
Смерть 19 червня 2014(2014-06-19) (27 років)
смт Ямпіль, Донецька область, Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ Емблема механізованих військ (2007).png Механізовані війська
Формування
24 ОМБр.png
24 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Командування
2012-2014 Розвідувальна рота штабного батальйону 24-ї ОМБр
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького I ступеня

Степа́н Степа́нович Воробе́ць (нар. 4 червня 1987, Коломия, Івано-Франківська область, УРСР, СРСР — пом. 19 червня 2014, між Ямполем та Закітним, Донецька область, Україна) — український військовик, капітан Збройних сил України, командир розвідувальної роти штабного батальйону 24-ї окремої Залізної механізованої бригади Сухопутних військ ЗС України. Загинув під час війни на сході України.

Життєпис[ред.ред. код]

Степан Воробець народився у Коломиї. Закінчив Коломийську школі № 1 ім. В. Стефаника. З дитинства знав, що буде військовим, казав, що започаткує військову династію в своїй родині. З 2000 по 2004 рік проходив навчання у Прикарпатському військово-спортивному ліцеї в Надвірні. З 2004 по 2005 навчався в Одеському інституті Сухопутних військ. 2005 року переведений до Сумського військового інституту ракетних військ і артилерії. З 2007 по 2009 рік навчався в Академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного за спеціальністю «артилерійська розвідка». Викладач академії підполковник Володимир Тимчук відзначав надзвичайну ініціативність хлопця. Займався парашутним та гирьовим спортом, армреслінгом, рукопашним боєм, боксом, любив гори. Після закінчення навчання Воробець склав спеціальний кодекс розвідника, що починався словами:

« Духовною основою для Розвідника є традиції богатирів Київської Русі, козацтва, героїв Української Повстанської Армії, Розвідників попередніх поколінь. Розвідником не стають один раз і на все життя, право бути ним підтверджують щоденно… Пам'ятай, розум — твій кращий мускул… Вміння виграти війну, навіть програвши бій — ось риса справжнього Розвідника… Поставив ціль — іди до кінця: рви на собі шкіру, вмирай і воскресай, самовдосконалюйся й іди до кінця. Завжди вибирай найважчий шлях — на ньому ти не зустрінеш конкурентів. Упав — встав. Упав — встав. Упав — встав — злетів! Тільки так!.. Як тільки воїн почне вважати себе великим, він загине. В той час, коли ти пропускаєш тренування, хтось тренується, щоб перемогти тебе. Тренуйся сьогодні, щоб завтра бути першим. Ти загинеш, якщо пожалієш ворога. Ворог перестає бути ворогом, тільки тоді коли він мертвий… Переможемо або вмремо за Україну, бо мертві сорому не знають. Тільки той є справжній Розвідник, хто має за честь віддати своє життя за Христа Бога, Неньку-Україну та побратима  »

Як одного з найкращих офіцерів, Степана було скеровано на навчання до Сполучених Штатів Америки. Після повернення мешкав в Яворові, де проходив службу у 24-й окремій Залізній механізованій бригаді, на посаді командира розвідувальної роти штабного батальйону.

Під час війни на сході України виконував службові обов'язки в зоні антитерористичної операції. Загинув 19 червня 2014 року, потрапивши у засідку між населеними пунктами Ямпіль та Закітне. Куля влучила у бронежилет, однак навіть це не врятувало бійця. Тоді загинули  — підполковник Ігор Ляшенко, капітан Степан Воробець, лейтенант Кравчук Володимир Сергійович, старший сержант Повстюк Андрій Олексійович, старший солдат Юрій Прихід, солдати Віктор Сивак, Віктор Семчук, Микола Шайнога. Похований у рідному місті на Алеї героїв поблизу з могилою підполковника Тараса Сенюка.

У Степана залишилися мати Ганна Степанівна, дві сестри, дружина Світлана та двоє синів, Андрійко і Денис.

21 серпня 2014 указом Президента України № 660/2014 Степана Воробця було посмертно нагороджено Орденом Богдана Хмельницького I ступеня[1].

Нагороди та відзнаки[ред.ред. код]

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]