Ямпіль (Лиманська міська громада)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Ямпіль
Jampil dn gerb.png
Герб
Залізнична станція Ямпіль
Залізнична станція Ямпіль
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Громада Лиманська міська громада
Код КОАТУУ: 1423056400
Основні дані
Статус з 1938 року
Площа  км²
Населення 2149 (01.01.2011)[1]
Поштовий індекс 84461-84462
Телефонний код +380 6261
Географічні координати 48°55′56″ пн. ш. 37°56′33″ сх. д. / 48.93222° пн. ш. 37.94250° сх. д. / 48.93222; 37.94250Координати: 48°55′56″ пн. ш. 37°56′33″ сх. д. / 48.93222° пн. ш. 37.94250° сх. д. / 48.93222; 37.94250
Висота над рівнем моря 73 м
Водойма озеро Церковне
Відстань
Найближча залізнична станція: Ямпіль
До обл. центру:
 - фізична: 106,4 км
 - залізницею: 137 км
Селищна влада
Адреса 84461, Донецька обл., Краснолиманський р-н, смт Ямпіль, вул. Леваневського, 13
Карта
Ямпіль is located in Україна
Ямпіль
Ямпіль
Ямпіль is located in Донецька область
Ямпіль
Ямпіль

Commons-logo.svg Ямпіль у Вікісховищі

Я́мпіль — селище міського типу в Україні, в Лиманській міській територіальній громаді Донецької області.[2] Населення — 2149 мешканців (станом на 2011 рік).

Сосновий ліс в Ямполі
Люди очікують на електричку після «полуничного ринку». Залізнична станція Ямпіль

Історія[ред.ред. код]

Вперше Ямпіль згадується в історичних документах під 1665 роком, селище міського типу — з 1938[3].

Згідно актів, землі сучасного Ямполя належали Святогірському монастирю, який заснував під захистом Сухарєва городка, Рєпін юрт та Хрестовський (Райгородок). Ці землі пізніше відійшли до торських та маяцьких козаків.

У грамоті 1704 року мешканці Краснянська та Сухарєва городка, що володіли землями вгору по Донцю, зазначають, що по урочищу Рєпіну яму, де вже посилилися козаки Ізюмського полка, з села Ямполя.

У грамоті 1704 року вказано, що згідно дослідженню проведеному у 1703 році, у селі Ямпіль, Ізюмського козацького полка, налічувалося 117 козацьких дворів. У тому селі зведена каплиця та молитовний дім. Також є можливість сказати, що на той час головував у селі отаман Павло Рубан.

У 1712 році Ямполю було надано значення форпосту, звідкіля російські імперські драгуни повинні були охороняти торські бахмутські соляні заводи.

У 1718 році село постраждало від чуми, самі мешканці, очолювані ямпольським священиком Максимом, зверталися до монахів Святогірського монастирю.

У 20-х роках XVIII століття внаслідок розливів Донця які завдавали великої шкоди ямпільцям, село було перенесено на височину (недалеко від колишнього місця). Нове місце навіть у 1729 році, носило назву «Старе селище», так як раніше на цьому місці розміщувався монастир Рєпін юрт.

У 1729 році у Ямполі було побудовано фортецю, з пороховим льохом та гарматами. Але за часів царювання Катерини II ця фортеця була знищена, а при вступі на престол імператора Олександра І (1801 рік), гармати та інші військові приналежності були вивезені з Ямполю.

Після скасування полкового устрою Слобідської України у 1765 році та утворення Слобідсько-Української губернії, Ямпіль, входив до Ізюмського повіту цієї губернії.

Холера 1831 року, майже оминула село, забравши всього п’ять життів.

У 1833 році відбувся великий неврожай хлібу, що привело до голоду серед мешканців села.

Холера 1847 та 1848 років забрала 26 життів.

У 1848 році, внаслідок падіжу худоби, впало господарство у Ямполі.

Цинга 1849 року, також обминула село. Померло п’ятеро людей, але не місцевих, а сторонні люди.

Війна на сході України[ред.ред. код]

В ході російсько-української війни 2014 року при проведенні зачистки та блокування у селищі Ямпіль з вечора 19-го на ніч 20 червня загинули українські військові — 24-а механізована бригада — від рук проросійських терористів. Серед полеглих — підполковник Ігор Ляшенко, капітан Степан Воробець, лейтенант Кравчук Володимир Сергійович, старший сержант Повстюк Андрій Олексійович, старший солдат Юрій Прихід, солдати Віктор Сивак, Віктор Семчук, Микола Шайнога; близько 30 військовиків зазнали поранень.

Релігія[ред.ред. код]

У 1704 року вказується, що у селі була капличка, та молитовний дім. Чи була церква у Рєпіному юрті (куди пізніше було переміщено село) невідомо, але як зазначає Гумілевський Д. Г. (Філарет), скоріше за все там була каплиця.

У 1718 році, в селі вже був свій священик на ім’я Максим.

Наказом від 1724 року у Ямполі було дозволено побудувати Миколаївську церков. Чи була до того церква у селі, чи парафіяни задовольнялися каплицею зі священиком невідомо.

У 1725 році, у Ямполі вже був свій, Миколаївський храм, у священики якого був посвячений, на прохання парафіян, Афанасій Павлов (у 1744 році перейшов до Хотмижського монастирю.

У 1731 році, внаслідок прохання сотника Степана Гуковського зі старшиною, та священика Афанасія Павлова, було дозволено перенести ям польський Миколаївський храм на нове місце, у «Старе селище».

Серед драгунів яких доправляли до Ямполю зі всієї імперії (Філарет називає їх «збродом») поширилося розкольництво. На це видано імператорський указ від 11 серпня 1732 року, яким наказувалося розшукувати розкольників та піддавати суду їх приховувачів. В відповідь на це, 17 лютого 1733 року, священик Афанасій, відповідав, що у селі налічується 13 розкольницьких родин. Консисторія вимагала, доставити розкольників для розслідування. Розкол зостався на місці, але вже у 1858 році, розкольників у Ямполі не було.

У 1733 році до храму Святого Миколая у Ямполі було видано архієпископом Досифієм, антимінс.

З 1745 року, священиком став Яків Лучинський.

У 1798 році, було побудовано новий храм, замість старого. Іконостас, та інші речі поступили з попереднього храму.

Ямпіль відносився до Харківської єпархії і входив до четвертого округу Ізюмського повіту.

Економіка[ред.ред. код]

Більшість населення працює на заводах міста Лиман.

Ямпіль відомий в регіоні як місце, де масово вирощують полуницю, адже клімат і піщані ґрунти є найсприятливішими для цієї ягоди. В сезон за нею з'їжджаються перекупники з навколишніх міст та районів, які потім реалізують її в Бахмуті, Лимані, Соледарі та ін. Впритул до станції підходить великий сосновий ліс краснолиманського лісництва, який простягається від Лиману через Ямпіль до наступної залізничної станції 438 км.

Населення[ред.ред. код]

Згідно з переписом 1762 року у селі налічувалося 350 мешканців чоловічої статі.

У 1750 році було 450 чоловіків та 405 жінок.

У 1790 році було 1364 чоловіків та 1475 жінок.

У 1810 році було 1710 чоловіків та 1733 жінок.

У 1830 році було 1090 чоловіків та 1200 жінок.

У 1850 році було 1170 чоловіків та 1248 жінок.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. Довідник «Україна. Адміністративно-територіальний устрій». Донецька область. 2. Населені пункти Донецької області. Міста обласного значення (станом на 1.01.2017 року) Архівовано з першоджерела 26 січня 2017.
  3. Українська радянська енциклопедія : [у 12-ти т.] / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Література[ред.ред. код]