Воро (футболіст)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Воро
Voro González Marco.JPG
Особові дані
Повне ім'я Сальвадор Гонсалес Марко
Народження 9 жовтня 1963(1963-10-09) (55 років)
  Валенсія, Іспанія
Зріст 182 см
Громадянство Flag of Spain.svg Іспанія
Позиція захисник
Юнацькі клуби
Іспанія «Валенсія»
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1983–1984 Іспанія «Валенсія Месталья»  ? (?)
1984–1985   Іспанія «Тенерифе» 43 (2)
1985–1993 Іспанія «Валенсія» 216 (8)
1993–1996 Іспанія «Депортіво» 102 (1)
1996–1998 Іспанія «КД Логроньєс» 45 (1)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1993–1995 Іспанія Іспанія 9 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2002–2004 Іспанія «Валенсія Месталья»
2008 Іспанія «Валенсія» (в. о.)
2012 Іспанія «Валенсія» (в. о.)
2015 Іспанія «Валенсія» (в. о.)
2016–2017 Іспанія «Валенсія»
2017– Іспанія «Валенсія» (асистент)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Сальвадор Гонсалес Марко (ісп. Salvador González Marco), більш відомий як Воро (ісп. Voro, нар. 9 жовтня 1963, Валенсія, Іспанія) — іспанський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. Входить до тренерського штабу «Валенсії».

Як гравець виступав, зокрема, за «Валенсію» та «Депортіво», а також національну збірну Іспанії, у складі якої став учасником чемпіонату світу.

Як тренер розпочав роботу у штабі «Валенсії», в якій доріс від роботи з другою командою, до посади головної команди «кажанів»[1] .

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Вихованець футбольної школи клубу «Валенсія».

Розпочав грати у футбол в дублі «кажанів», клубі «Валенсія Месталья», після чого 1984 року для отримання ігрової практики на правах оренди перейшов в «Тенерифе» з Сегунди.

Влітку 1985 року повернувся до рідного клубу і 31 серпня 1985 року в матчі проти клубу «Реал Вальядолід» він дебютував у Ла Лізі. У 1989 році Воро допоміг команді зайняти третє місце в чемпіонаті, а через рік завоював срібні медалі. Всього відіграв за валенсійський клуб вісім сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Валенсії», був основним гравцем захисту команди.

Влітку 1993 року він перейшов в «Депортіво». 5 вересня в поєдинку проти «Сельти» Воро дебютував за новий клуб. У першому сезоні він став віце-чемпіоном Іспанії, упустивши перемогу в останньому турі. У 1994 році Воро з клубом завоював Кубок і Суперкубок Іспанії.

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «КД Логроньєс», за який виступав протягом 1996—1998 років і в першому ж сезоні вилетів з ним у Сегунду.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

13 жовтня 1993 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Іспанії в товариському матчі проти збірної Ірландії[2].

У наступному році Воро потрапив в заявку національної команди на чемпіонат світу 1994 року у США[3]. На турнірі він зіграв в одному поєдинку проти збірної Болівії (3:1)[4].

Всього протягом кар'єри у національній команді, яка тривала усього 3 роки, провів у формі головної команди країни 9 матчів.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, 2002 року, очоливши тренерський штаб клубу «Валенсія Месталья»[5], де пропрацював з 2002 по 2004 рік.

В подальшому входив до тренерського штабу «Валенсії». 21 квітня 2008 року головний тренер «кажанів» Рональд Куман був звільнний з посади[6] і на 5 останніх матчів сезону Воро став виконувачем головного тренера[7]. В цих матчах «Валенсія» здобула чотири перемоги, проте п'яту гру розгромно програла «Барселоні» (6:0). По завершенні сезону новим головним тренером став Унаї Емері, а Воро повернувся до своєї колишньої посади[8][9] .

У сезоні 2012/13 Воро знову змушений був стати виконувачем обов'язків головного тренера «Валенсії» після раптового звільнення Маурісіо Пеллегріно[10]. Під керівництвом Воро «кажани» провели лише один матч — 5 грудня в 2012 році проти французького «Лілля» в останньому матчі групового етапу Ліги чемпіонів. Матч не мав турнірного значення оскільки на цей момент іспанський клуб вже забезпечив собі місце у плей-оф, а французи залишались на останньому місці, тим не менш Валенсія виграла 1:0. Наступна зустріч вже розпочалась з новим тренером команди, яким став Ернесто Вальверде[11].

30 листопада 2015 року Воро втретє був призначений тимчасовим тренером «Валенсії» після відходу Нуну Ешпіріту Санту[12][13]. Цього разу під керівництвом Воро клуб виграв матч на Кубок Іспанії проти нижчолігового «Баракальдо» (3:1), а також зіграв у нічию з «Барселоною» (1:1) на «Местальї»[14] . Після цього головним тренером став Гарі Невілл[15][16].

20 вересня 2016 року Воро прийняв тимчасовий пост головного тренера «Валенсії» вчетверте після відставки Пако Айєстарана[17][18]. Цього разу він у перших двох матчах з однаковим рахунком 2:1 переміг «Алавес» та «Леганес», але в третьому на домашній арені поступився столичному «Атлетіко»[19]. Незважаючи на це публіка на Местальї вітала роботу Воро на всіх етапах як тренера[20], повертаючи його до основної роботи в структурі клубу. Наступна гра «Валенсії» вже розпочалась на чолі з італійським тренером Чезаре Пранделлі.

В передостанній день 2016 року, після відставки Чезаре Пранделлі[21], Воро вп'яте був призначений виконувачем обов'язків головного тренера «Валенсії»[22]. Під його керівництвом валенсійці розгромно поступились у кубку «Сельті» (1:4), а також зіграли внічию з «Осасуною» (3:3). Незважаючи на невдалі результати, 11 січня 2017 року Воро був затверджений на своїй посаді до кінця сезону[23] і вперше став повноцінним головним тренером «Валенсії»[24]. Під його керівництвом команда завершила сезон 2016/17 на посередньому для себе 12 місці чемпіонату, і влітку Воро повернувся до роботи асистента головного тренера «Валенсії», яким було призначено Марселіно Гарсію Тораля.

Досягнення[ред. | ред. код]

Як гравця[ред. | ред. код]

«Депортіво» : 1994—95
«Депортіво» : 1995

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Voro, entrenador y hombre de club [Voro, manager and club man] (Spanish). Las Provincias. 20 September 2016. Процитовано 4 January 2017. 
  2. España acaba con un mito (Spain ends myth); Mundo Deportivo, 14 October 1993
  3. World Cup '94; Bolivia scores, but will still go home; The New York Times, 28 June 1994
  4. Болівія VS. Іспанія 1:3 (ru). soccerway.com. 1994-06-27. 
  5. Voro: «El filial está al servicio del primer equipo»
  6. Voro determined to rescue Valencia; UEFA.com, 22 April 2008
  7. El Valencia destituye a Ronald Koeman y nombra entrenador a Voro
  8. Voro, elegido el mejor delegado de la Liga BBVA 2010/11 [Voro, chosen best delegate of 2010/11's BBVA League] (Spanish). Valencia CF. 23 May 2011. Процитовано 15 June 2016. 
  9. La leyenda de Voro en el Valencia [Voro's legend in Valencia] (Spanish). Marca. 2 December 2015. Процитовано 15 June 2016. 
  10. Pellegrino, destituido como entrenador del Valencia
  11. Entre Voro y Valverde
  12. Valencia: Voro assisted by Phil Neville at La Liga side. BBC Sport. 30 November 2015. Процитовано 30 November 2015. 
  13. El Valencia anuncia que Voro sustituirá a Nuno
  14. Santi Mina anima la Liga [Santi Mina livens League] (Spanish). Marca. 5 December 2015. Процитовано 5 December 2015. 
  15. Gary Neville takes charge of Valencia. Goal.com. 2 December 2015. Процитовано 2 December 2015. 
  16. Gary Neville, nuevo entrenador del Valencia CF
  17. Valencia sack Pako Ayestaran after losing start. BBC Sport. 20 September 2016. Процитовано 20 September 2016. 
  18. El Valencia destituye a Pako Ayestaran
  19. Voro seguirá en el banquillo ante el Atlético a la espera del nuevo relevo
  20. Voro, ovacionado y querido para siempre
  21. Voro takes Valencia helm again after Cesare Prandelli resigns. La Liga. 30 December 2016. Процитовано 4 January 2017. 
  22. Voro vuelve a tomar el mando del Valencia
  23. Voro, ratificado hasta final de temporada
  24. Voro sigue hasta final de temporada [Voro remains until the end of the season] (es). Superdeporte. 10 January 2017. Процитовано 11 January 2017. 

Посилання[ред. | ред. код]