Воскресіння Христове (яйце Фаберже)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Яйце Фаберже
«Воскресіння Христове»
Рік до 1899 року
Теперішній власник
Країна Росія Росія
Особа чи установа Віктор Вексельберг, фонд «Зв'язок часів»
Рік придбання 2004
Дизайн та матеріали
Майстер Михайло Перхін
Висота 9,8 см

Великоднє яйце «Воскресіння Христове» — ювелірний виріб фірми Карла Фаберже. Рік виготовлення і замовник достеменно не відомі. Дослідники до останнього часу вважали його одним з подарунків, який російський імператор Олександр III зробив на Великдень своїй дружині імператриці Марії Федорівні. За висунутою нещодавно версією «Воскресіння Христове» є сюрпризом імператорського яйця «Ренесанс», що вважався загубленим.[1]

Дизайн[ред. | ред. код]

Яйце виконане у стилі нео-ренесанс. В прозорій оболонці яйця із гірського кришталю розміщена мініатюрна скульптурна композиція: Христос стоїть над гробницею із двома ангелами по боках, їх одежа виконана білою емаллю. Група поміщена на овальному майданчику отороченому діамантами, що підтримується знизу рифленою ніжкою, декорованою білою і прозорою суничної емаллю. Яйце поставлене на ніжку декоровану різнокольоровим емалевим орнаментом у стилі Відродження, з чотирма перлинами на основі та однією, більшого розміру, — на перехопленні ніжки.[1]

Мистецтвознавець Кеннет Сноумен виказував припущення, що ідея яйця «Воскресіння Христове» була навіяна годинником у формі сфери з гірського кришталю майстра Генріха Хофмана, який зберігається в галереї «Зелені склепіння» в Дрездені.[1]

Датування[ред. | ред. код]

Вважається, що яйце було виготовлене в період від 1884 до 1894 року, оскільки на ньому стоїть раннє клеймо головного майстра Михайла Перхіна і пробірне клеймо, яке ставилось в петербурзькій ювелірній майстерні Фаберже до 1899 року.[1]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Яйцо «Воскресение Христово». Фаберже. Сокровища Российской Империи. Фонд «Связь времен». 2005. Архів оригіналу за 13 жовтня 2012. Процитовано 8 грудня 2011. (рос.)