Лебідь (яйце Фаберже)
| Яйце Фаберже «Лебідь» | |
|---|---|
 Сучасна репродукція | |
| Рік | 1906 |
| Замовник | Микола II |
| Перший власник | Марія Федорівна |
| Теперішній власник | |
| Країна |
.svg){kind=small} Швейцарія |
| Особа чи установа | Фонд Едуарда і Моріса Сандозів |
| Рік придбання | 1995 |
| Дизайн та матеріали | |
| Майстер | золото, емаль, діаманти огранювання «троянда», плоский діамант |
| Висота | 10 см |
| Сюрприз | |
| Механічна фігурка лебедя | |
| Матеріали | золото чотирьох кольорів, посріблене золото, аквамарин |
Великоднє яйце «Лебідь» — ювелірний виріб фірми Карла Фаберже, виготовлений на замовлення російського імператора Миколи II у 1906 році як великодній подарунок для матері імператора Марії Федорівни. Присвячене сороковій річниці весілля Олександра III і Марії Федорівни.[1]
Дизайн[ред. | ред. код]
Золоте яйце покрите матовою емаллю бузкового кольору, що був улюбленим кольором імператриці Марії Федорівни, і прикрашене трельяжним орнаментом із хвилястих стрічок викладених діамантами огранювання «троянда». [1]
Сюрприз[ред. | ред. код]
В середині яйця містить сюрприз — кошик з механічною фігуркою лебедя. Кошик утворюють гірлянди квітів із білого, жовтого і рожевого золота, що оздоблюють аквамаринову підставку. На підставці, як по озерцю, «плаває» мініатюрний лебідь. Коли активується механізм, лебідь розправляє крила, рухає ніжками і хвостиком; голова і шия з гордістю підіймаються, а потім знову опускаються. Ця механічна фігурка є прикладом неперевершеної майстерності майстрів фірми Фаберже.[2]
Мініатюрний лебідь Фаберже був виготовлений після «Срібного лебедя» Джеймса Кокса (1773), який тепер зберігається в музеї «The Bowes» в Англії. Імовірно, Фаберже бачив його в Парижі на Всесвітній виставці у 1967 році.[1]
Історія[ред. | ред. код]
Яйце «Лебідь» — одне із дев'яти великодніх яєць Фаберже, що у 1927 році були продані через фірму «Антикваріат» Емануїлу Сноумену із лондонської галереї «Вартскі» (англ. Wartski[en]). У 1933 році продане Чарлзу Парсонсу (Лондон). У 1939 році продане від імені Чарлза Парсонса нью-йоркською галереєю «Хаммер» королю Єгипту Фаруку.
У 1954 році на аукціоні Sotheby's в Каїрі новим єгипетським урядом, який влаштував розпродаж майна Фарука, яйце придбала галерея «La Russie Veille» (Нью-Йорк). Згодом яйце продане галереєю швейцарському магнату Морісу Сандозу. З 1958 року — зібрання покійного доктора Моріса Сандоза; 1977 — колекція Едуарда і Моріса Сандозів (Швейцарія); 1995 — Фонд Едуарда і Моріса Сандозів (Лозанна, Швейцарія).[1]
Фонду Едуарда і Моріса Сандозів належать також:
- «Яйце-годинник Юсупова» (1907), виготовлене на замовлення князя Юсупова;
- «Павич» (1908), імператорське великоднє яйце з сюрпризом — механічним павичем.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г 1906 Swan Egg. Mieks Faberge Eggs. Архів оригіналу за 2 грудня 2011. Процитовано 18 січня 2012. (англ.)
- ↑ 1906 Imperial Egg with Swan. Fondation Edouard et Maurice Sandoz. Архів оригіналу за 17 вересня 2011. Процитовано 18 січня 2012. (англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
- «Срібний лебідь» Джеймса Кокса [Архівовано 22 грудня 2011 у Wayback Machine.]