Вуйнівська волость

Вуйнівська волость
Центр	Вуйна
Площа	16 915 (1886)
Населення	7563 осіб (1886)
Густота	40.9 осіб / км²

Вуйнівська волость — адміністративно-територіальна одиниця Бердичівського повіту Київської губернії з центром у селі Вуйна.

Станом на 1886 рік складалася з 12 поселень, 12 сільських громад. Населення — 7563 осіб (3769 чоловічої статі та 3794 — жіночої), 669 дворових господарства.

Земля волості

	Площа, десятин	У тому числі орної, десятин
Сільських громад	4739	3354
Приватної власності	11867	10125
Іншої власності	309	266
Загалом	16915	13745

Поселення волості:

• Вуйна — колишнє власницьке село за 25 верст від повітового міста, 754 особи, 98 дворів, православна церква, постоялий будинок, 2 водяних і вітряний млини. За 3 версти — колонія Повина.
• Безіменне — колишнє власницьке село при річці Гнилоп'ять, 568 осіб, 81 двір, православна церква, вітряний млин.
• Куманівка — колишнє власницьке село при річці Гнилоп'ять, 396 осіб, 62 двори, православна церква, 2 постоялих будинки, кузня, водяний та 2 вітряних млини.
• Молотківці — колишнє власницьке село при річці Гнилоп'ять, 766 осіб, 108 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок.
• Пиковець — колишнє власницьке село при річці Гнилоп'ять, 350 осіб, 51 двір, православна церква, постоялий будинок, водяний млин.
• Чернички — колишнє власницьке село при річці Гнилоп'ять, 334 особи, 51 двір, православна церква, постоялий будинок.
• Юрівка — колишнє власницьке село при річці Гнилоп'ять, 809 осіб, 98 дворів, православна церква, постоялий будинок, 2 водяних млини, винокурний завод.

Наприкінці 1880-х років волость було ліквідовано, майже уся територія увійшла до складу Махнівської волості, окрім села Пиковець, що відійшло до Козятинської волості.

Джерела

• Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)