Вулиця Куїнджі
| Вулиця Архипа Куїнджі Маріуполь | |
|---|---|
.jpg) Східний будинок зі шпилем | |
| Місцевість | Історичний центр |
| Район | Центральний |
| Назва на честь | Архипа Куїнджі |
| Колишні назви | |
| Таганрозька | |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 3,1 км |
| Координати початку | 47°05′20″ пн. ш. 37°32′54″ сх. д. / 47.088889° пн. ш. 37.548528° сх. д.Координати: 47°05′20″ пн. ш. 37°32′54″ сх. д. / 47.088889° пн. ш. 37.548528° сх. д. |
| Координати кінця | 47°06′42″ пн. ш. 37°33′51″ сх. д. / 47.111722° пн. ш. 37.564361° сх. д. |
| Транспорт | |
| Рух | двосторонній |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Архітектурні пам'ятки | Будинки зі шпилями, Будинок вчителів |
| Заклади культури | кінотеатр «Перемога», Будинок вчителів |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r3557040 |
| На карті |
 На карті населеного пункту |
| Мапа | |
 | |
 Вулиця Куїнджі у Вікісховищі | |
Вулиця Архипа Куїнджі (до 2016 року — Артема) — центральна вулиця і транспортна магістраль у Центральному районі Маріуполя.
Прилучаються вулиці:
- Вулиця Семенішина
- Вулиця Пушкіна
- Вулиця Італійська
- Вулиця Георгіївська
- Вулиця Університетська
- Проспект Миру
- Вулиця Варганова
- Вулиця Миколаївська
- Вулиця Митрополитська
- Вулиця Фонтанна
- Вулиця Євпаторійська
- Вулиця Кафайська
- Вулиця Готфейська
- Вулиця Карасівська
- Бульвар Шевченка
- Вулиця Мар'їнська
- Вулиця Кальміуська
- Вулиця Кальчинська
- Вулиця Макара Мазая
Історія[ред. | ред. код]
Починається біля урвища, що відокремлює поселення Слободка від історичної частини міста. Сучасна вулиця Куїнджі перетинає площу Театральну і має північний напрям на похилій ділянці в бік річки Кальчик.
Одна з небагатьох вулиць, котра зберігала історичну забудову допереворотного 1917 року періоду. Але вулиця, що існувала тоді під назвою Таганрозька, була на околиці тодішнього міста. Тому не користувалась увагою серед забудовників і була забудована малоповерховими будиночками. Саме ці будиночки трощили та підпалювали німецькі загарбники під час власного відступу з міста.
Забудована з двох боків. Первісна забудова доби сецесії була пошкоджена під час німецько-радянської війни у 1941—1945 роках. Замінена на п'ятиповерхову післясталінського періоду за проєктом Харківського інституту «Міськбудпроект» лише по західній стороні.
Історично Таганрозька вулиця мала дві церкви:
- Марії Магдалини на пагорбі (нині Театральний сквер, висаджена у повітря за часів СРСР і забудована театром).
- церква Різдва Богородиці (або Карасівська, 1780 року побудови, висаджена у повітря за часів СРСР).
У поселенні Карасівка, окрім церкви, були олійниця та ливарний цех.
- № 43 — завод холодильного обладнання, радіаторний завод.
- Колишній кінотеатр «Родіна» (проспект Миру, 34).
- № 72 — Виставковий зал, Центр мистецтв «АртЛюкс» (в минулому «Союздрук»).
- № 82 — Маріупольська дитяча художня школа імені А. Куїнджі (зруйнована у 2022 році).
- Будинок вчителя (вул. Євпаторійська, 56).
Двоповерхова історична споруда з сірої цегли в стилі сецесії, не тинькована.
У роки СРСР тут розташували освітню школу-семирічку, котру пишно назвали першою зразковою. Згодом школу перейменували на середню школу № 4 імені Івана Крилова. Школа була чисто чоловічою, позаяк у СРСР навіть у повоєнні роки зберігали роздільне навчання хлопців-школярів із дівчатками-школярками. Директором школи був Іван Сидорчук[1].
.jpg)
- № 81 — комплекс будівель колишнього заводу «Октябрь» (знесений у 2023 році)[2].
- Недобудована споруда сувенірної фабрики.
- № 95 — будівля Маріупольської загальноосвітньої санаторної школи-інтернату I—II ступенів № 11 (на місці зруйнованої церкви Різдва Богородиці, або Карасівської).
- № 140 — будівля початкової школи № 36 — школи повного дня Маріупольської міської ради Донецької області (на місці зруйнованої церкви Успіння Богородиці).
- Успенська площа з Міжміським автовокзалом.
- Міст через річку Кальчик (старовинний замінено за залізобетонний).
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ газета «Ильичёвец», 8 ноября 2014 г. (рос.)
- ↑ Окупанти знесли в Маріуполі ще один завод. war.hvylya.net. Хвиля. 23 жовтня 2023. Архів оригіналу за 23 жовтня 2023. Процитовано 23 жовтня 2023.
Джерела[ред. | ред. код]
- Мариуполь и его окрестности. Отчет об учебных экскурсиях Мариупольской Александровской гимназии. — Мариуполь: Типо-Литография А. А. Франтова, 1892. — 581 с. (рос.)
- Мариуполь и его окрестности: взгляд из XXI века/Авторский коллектив: Божко Р. П., Були Т. Ю., Гашененко Н. Н., Кучугура Л. И, Пасько Н. В., Саенко Р. И., Тарасова Н. А., Чаплинская О. М. — Мариуполь: Рената, 2006. — 354 с. (рос.)
- Буров С. Д. Маріуполь. Минуле. — Маріуполь: Приазовский рабочий. — 2003. — ISBN 966-8208-06-04.
- газета «Ильичёвец», 2013 г. (рос.)