Ірйо Вяйсяля

Ірйо Вяйсяля
Народився	6 вересня 1891(1891-09-06) Контіолагті, Північна Карелія, Фінляндія
Помер	21 липня 1971(1971-07-21) (79 років) Rymättyläd, Південно-Західна Фінляндія, Або-Б'єніборзька губернія, Фінляндія
Поховання	цвинтар Туркуd
Країна	Фінляндія
Діяльність	астроном, есперантист, викладач університету, фізик, метеоролог
Alma mater	Гельсінський університет Університет Турку
Заклад	Tuorla Observatoryd
Науковий керівник	Андерс Северин Доннер
Брати, сестри	Kalle Väisäläd Vilho Väisäläd Väinö Väisäläd
Діти	Marja Väisäläd
Нагороди
Ірйо Вяйсяля у Вікісховищі

Ірйо Вяйсяля (фін. Yrjö Väisälä; 6 вересня 1891 — 21 липня 1971) — фінський астроном і геодезист, член Фінської АН і Академії Фінляндії (1951).

Життєпис

Народився в Контіолахті. З юних років захоплювався астрономією. Освіту здобув у Гельсінкському університеті. Після закінчення університету працював математиком у страховій компанії, у 1918—1923 — у Фінському геодезичному інституті; з 1923 працевлаштувався в університеті міста Турку (у 1925—1951 — професор фізики, у 1927—1961 також виконував обов'язки професора астрономії). 1951 року заснував при університеті в Турку Астрономо-оптичний інститут (Дослідницький інститут Туорла) і був його довічним директором.

Основні наукові роботи присвячені вдосконаленню класичних методів геодезичної астрономії й розробці принципово нових методів, створенню й дослідженню високоточних вимірювальних приладів і нових астрономічних інструментів. У методі Гартмана дослідження аберації об'єктивів замість класичної діафрагми з великою кількістю отворів застосував діафрагму з двома щілинами, що дозволило вимірюванням вихідної інтерференційної картини, збільшити точність на порядок. У 1922—1929 створив інтерференційний компаратор для вимірювання відстаней до 864 м шляхом послідовного порівняння з еталонним стрижнем із плавленого кварцу довжиною 1 м. Похибка вимірювання відстані становила близько 0,1 мм. Розроблена методика отримала широке застосування. За 7 років до Бернгарда Шмідта запропонував використовувати спеціально деформовану пластинку, що встановлюється перед увігнутим дзеркалом рефлектора для корекції його поля, проте реалізував цю ідею вже після того, як Шмідт опублікував дані про свій телескоп. Також запровадив коригуючу лінзу, встановлену перед фотопластиною. 1934 року створив телескоп такої конструкції й застосовував його для фотографування малих планет (поле 7×7). Користуючись методом фотографування, аналогічним методу Блажко, відкрив багато нових малих планет. Відкрив 3 комети, з них 1939 IV і 1942 II мають періоди 11 і 86 років відповідно.

Розробив новий метод геодезичної зоряної тріангуляції з використанням штучного джерела світла, що піднімається на аеробалоні (ідея була висловлена ним 1946 року). Розташування джерела, що спалахує на короткий час, визначалося методами фотографічної астрометрії з двох наземних пунктів відносно зір, координати яких були взяті з каталогів. Метод Вяйсяля дозволяв вимірюванням паралактичного зсуву джерела світла на тлі зір визначити координати наземних пунктів і відстані між ними. Перевага цього методу перед звичайною геодезичною тріангуляцією полягала в тому, що при чималій висоті джерела світла він давав можливість зв'язати в одну систему пункти, що розташовані на дуже великих відстанях один від одного, навіть на різних континентах. Відповідні експерименти були здійснені у Фінляндії 1959 року; надалі, коли джерела світла стали встановлювати на супутниках, метод набув великого поширення. На ідеях Вяйсяля засновані сучасні методи глобальної й локальної супутникової геодезії. Побудував великий зеніт-телескоп, вертикальний напрям якого визначався виском, встановленим усередині труби, й отримав широту Туорла з похибкою 0,11".

Талановитий популяризатор астрономії. Організував аматорські астрономічні товариства в Гельсінкі й Турку.

Астероїди, що відкрив Вяйсяля

1391 Carelia	1398 Donnera	1405 Sibelius	1406 Komppa	1407 Lindelöf
1421 Esperanto	1424 Sundmania	1446 Sillanpää	1447 Utra	1448 Lindbladia
1449 Virtanen	1450 Raimonda	1451 Granö	1453 Fennia	1454 Kalevala
1460 Haltia	1462 Zamenhof	1463 Nordenmarkia	1471 Tornio	1472 Muonio
1473 Ounas	1477 Bonsdorffia	1478 Vihuri	1479 Inkeri	1480 Aunus
1483 Hakoila	1488 Aura	1492 Oppolzer	1494 Savo	1495 Helsinki
1496 Turku	1497 Tampere	1498 Lahti	1499 Pori	1500 Jyväskylä
1503 Kuopio	1518 Rovaniemi	1519 Kajaani	1520 Imatra	1521 Seinäjoki
1523 Pieksämäki	1524 Joensuu	1525 Savonlinna	1526 Mikkeli	1527 Malmquista
1529 Oterma	1530 Rantaseppä	1532 Inari	1533 Saimaa	1534 Näsi
1535 Päijänne	1536 Pielinen	1541 Estonia	1542 Schalén	1548 Palomaa
1549 Mikko	1551 Argelander	1552 Bessel	1567 Алікоскі	1631 Kopff
1646 Rosseland	1656 Suomi	1659 Punkaharju	1677 Tycho Brahe	1678 Hveen
1696 Nurmela	1699 Honkasalo	1723 Klemola	1740 Paavo Nurmi	1757 Porvoo
1883 Rimito	1928 Summa	1929 Kollaa	1947 Iso-Heikkilä	2020 Ukko
2067 Aksnes	2091 Sampo	2096 Väinö	2194 Arpola	2204 Lyyli
2243 Lönnrot	2258 Viipuri	2292 Seili	2299 Hanko	2333 Porthan
2379 Heiskanen	2397 Лапаярві	2454 Olaus Magnus	2464 Nordenskiöld	2479 Sodankylä
2486 Metsähovi	2502 Nummela	2512 Tavastia	2535 Hämeenlinna	2638 Gadolin
2639 Planman	2678 Aavasaksa	2679 Kittisvaara	2690 Ristiina	2715 Mielikki
2716 Tuulikki	2733 Hamina	2737 Kotka	2750 Loviisa	2802 Weisell
2820 Iisalmi	2826 Ahti	2885 Palva	2898 Neuvo	2962 Otto
2972 Niilo	3037 Alku	3099 Hergenrother	3166 Klondike	3212 Agricola
3223 Forsius	3272 Tillandz	3281 Maupertuis	3522 Becker	3606 Pohjola
3897 Louhi	4181 Kivi	4266 Waltari	4512 Sinuhe	5073 Junttura
(5153) 1940 GO	(6073) 1939 UB	6572 Carson

Див. також

• 2804 Ірйо, 1573 Вяйсяля — астероїди, названі на честь науковця.

Посилання

• Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Р. (1977). Ірйо Вяйсяля. Астрономы. Биографический справочник (на сайте Астронет). отв. редактор Богородский А. Ф. (вид. 2-ге, 416 с.). Киев: Наукова думка.(рос.)