Портал:Метеорологія та кліматологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Розділ Вікіпедії: Метеорологія та кліматологія
Проект  |  Портал


редагувати
  Метеорологія та кліматологія
Lightning NOAA.jpg

Метеороло́гія (від грец. μετέωρον, metéōron, «високо в небі»; та грец. λόγος, lógos, «знання») — наука про земну атмосферу, яка вивчає її фізичні явища та процеси. Основні об'єкти дослідження: склад і будова атмосфери, тепловий режим атмосфери, вологообіг, загальна циркуляція, електричні поля, оптичні і акустичні явища.::::::::::::::::читати далі

редагувати
 FA gold ukr.png Вибрана стаття
Ivan Sat Img Sept 7 2004.jpg

Тропі́чний цикло́н — тип циклону або погодної системи низького тиску, що виникає над теплою морською поверхнею та супроводжується потужними грозами, випадінням зливових опадів і вітрами штормової сили. Тропічні циклони отримують енергію через підняття вологого повітря угору, конденсацію водяної пари у вигляді дощів та опускання сухішого повітря, що утворюється під час цього процесу, униз. Цей механізм принципово відрізняється від механізму позатропічних та полярних циклонів, на відміну від яких тропічні циклони класифікуються як «циклони з теплим ядром».

Термін «тропічний» означає як географічний район, де в переважній більшості випадків виникають подібні циклони, тобто тропічні широти, та формування цих циклонів у тропічних повітряних масах. Залежно від сили та району, де існує циклон, тропічні циклони отримують назви «ураганів», «тайфунів», «тропічних штормів», «циклонних штормів», «тропічних депресій» або просто «циклонів».

Тропічні циклони здатні викликати не тільки надзвичайної сили зливи, але й великі хвилі на поверхні моря, штормові припливи і смерчі. Тропічні циклони можуть виникати та підтримувати свою силу лише над поверхнею великих водойм, тоді як над сушею вони швидко втрачають силу. Тому найбільшою мірою від них страждають прибережні райони та острови, тоді як райони у глибині материків перебувають у відносній безпеці. Однак викликані тропічними циклонами зливові дощі можуть викликати повені значних масштабів на відстані до 40 км від узбережжя. Хоча ефект тропічних циклонів на людину часто буває дуже негативним, значні кількості опадів можуть припиняти посухи. Тропічні циклони переносять велику кількість енергії від тропічних широт у напрямку до помірних, що робить їх важливою складовою глобальних процесів циркуляції атмосфери. Завдяки ним різниця у температурі на різних ділянках поверхні Землі зменшується, що дозволяє існування помірнішого клімату на всій поверхні планети.

Багато тропічних циклонів утворюються за.::::::::::::::::читати далі.

редагувати
  Метеоролого-кліматологічна термінологія
Atmosphere layers-uk.svg

Атмосфера Землі (від грец. άτμός — пара і σφαῖρα — куля)— атмосфера планети Земля, одна з геосфер, суміш газів, що оточують Землю, та утримуються завдяки силі тяжіння. Атмосфера в основному складається з азоту (N2, 78% об.) і кисню (O2, 21% об.). Решта — це аргон (0,93% об.) та вуглекислого газу (0,03% об.) із неоном, гелієм, метаном, криптоном, воднем та невеликими домішками інших газів. Крім того атмосфера містить близько 1,3÷1,5×1016кг води, основну масу якої зосереджено у тропосфері[1].

Попри те, що маса атмосфери становить лише одну мільйонну частку маси Землі, вона відіграє вирішальну роль у різних природних циклах (кругообігу води, вуглецевому циклі і азотному циклі).

Атмосфера забезпечує:

.::::::::::::::::читати далі

редагувати
 High-contrast-camera-photo-2-blue.svg Вибране зображення
Жан Жузель у 2010 році
редагувати
  Типи хмар
Перисто-шаруваті хмари

Перисто-шаруваті хмари - хмари, "білясте прозоре покривало", складене з льодяних кристалів. З'являється при наявності навколо Сонця чи Місяця оптичних явищ - гало тощо. Спостерігається вище 6000 м над поверхнею Землі і пов'язані з наближенням теплого фронту. Міжнародна назва - Cirrostratus (Cs). Позначаються символом Clouds CH 5.svg.

Перисто-шаруваті хмари виглядають як біла або голубувата тонка однорідна пелена хмар, інколи злегка волокнистої будови. Як правило, пелена хмар Cirrostratus поступово закриває все небо. Висота основи у помірних широтах складає в середньому близько 6-8 км. Товщина шару — від 100 м до декількох кілометрів. Верхня і нижня межі шару перисто-шаруватих хмар при спостереженнях із літака виражені нечітко.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Типи опадів
Сніг на деревах.

Сніг — це тверді опади у вигляді шестикутних пластинок чи призм з кристаликів льоду (сніжинок). Переважно випадає з шарувато-дощових хмар.Сніг може падати при темпаратурі від -60 до +7

Сніжинки надзвичайно різноманітні за формою.

Діаметр сніжинок сягає від одного до декількох міліметрів. У безвітряну погоду і за температури близько 0 °C при зіткненні сніжинки можуть з'єднуватись у більші, діаметром у декілька сантиметрів.

Сніг утворюється, коли мікроскопічні краплі води в хмарах притягуються до пилинок і замерзають. Утворені кристали льоду, що спочатку не перевищують 0,1 мм у діаметрі, падають і ростуть у результаті конденсації на них вологи з повітря. При цьому утворюються шестикінечні кристалічні форми. Через структуру молекул води між променями кристала можливі кути тільки в 60° і 120°. Основний кристал води має в площині форму правильного шестикутника. На вершинах такого шестикутника потім осідають нові кристали, на них наступні, і так утворюються різні форми сніжинок-зірочок..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Атмосферні явища

Смог— аерозоль, що складається з диму, туману і пилу, один з видів забруднення повітря у великих містах і промислових центрах.

Інтенсивний смог викликає алергічні реакції, подразнення слизової оболонки, приступи бронхіальної астми, пошкодження рослинності, будівель, споруд.

Виділяють три шари смогу:

  • нижній, розміщений у приземних шарах повітря. Він утворюється в основному від вихлопних газів транспорту та перерозподілу піднятого в повітря пилу;
  • другий шар утворюється через викиди опалювальних систем, розташовується на висоті близько 20-30 м над поверхнею землі;
  • третій шар розміщується на висоті 50-100 м та більше, утворюється, в основному, внаслідок викидів промислових підприємств.

.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Метеорологічні прилади
Ртутний лабораторний термометр


Термо́метр (грец. θερμός — тепло; грец. μετρέω — міряю) — прилад для вимірювання температури через перетворення тепла в покази або в сигнали. Існують різні види термометрів: рідинні, механічні, електричні, оптичні, газові, інфрачервоні. Частина термометра, яка перетворює теплову енергію у сигнал на основі іншого виду енергії, називається чутливим елементом або вимірювальним перетворювачем. Прилад може бути проградуйований у різних шкалах (шкала Цельсія, шкала Кельвіна, шкала Фаренгейта).

Ще Філон Візантійський та Герон Александрійський знали, що деякі речовини, зокрема повітря, здатні розширюватися і стискатися під впливом тепла, та описували дослід, у якому спостерігали переміщення межі поділу між повітрям і водою у пробірці, опущеній відкритим кінцем у ємність з водою[2]. .::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Списки метеорології та кліматології
CirrusField-color.jpg

Міжнаро́дна класифіка́ція хмар — поділ хмар на класи, види, різновиди за висотою нижньої підошви та генезису. Була прийнята наприкінці 19 століття і є поділом тропосферних хмар на роди, види, різновиди за додатковими ознаками з відповідними латинськими найменуваннями, прийнятими відповідно до міжнародної угоди. В Україні застосовуються також їхні українські еквіваленти..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Метеоролого-кліматологічна література
  • Хромов С. П. {{{Заголовок}}}.
  • Городецкий О. А., Гуральник И. И., Ларин В. В. {{{Заголовок}}}. — ISBN 5-268-00646-9.
  • Хромов С. П., Петросянц М. А. {{{Заголовок}}}.
  • Пасецкий В. М. Метеорологический центр России. Л.: Гидрометеоиздат, 1978.
  • Селезнева Е. С. Первые женщины геофизики и метеорологи. Л.: Гидрометеоиздат, 1989.-184 с.
редагувати
 Crystal Clear app kservices.png Корисні шаблони
редагувати
 Emblem-pen-new.svg Нові статті
  • Aichryson — почато 22 жовтня 2019 користувачем Shynkar


Усього знайдено статей: 2037 (19 листопада 2019)

редагувати
 FA gold ukr.png Добра стаття
Дерева, що гнуться від вітру.

Ві́тер — великомасштабний потік газів. На Землі вітер є потоком повітря, що рухається переважно в горизонтальному напрямку, на інших планетах він є потоком властивих цим планетам атмосферних газів іншого складу. Найсильніші вітри на планетах Сонячної системи спостерігаються на Нептуні та Сатурні. Сонячний вітер в космосі є потоком розріджених газів від зірки, такої як Сонце, а планетарний вітер є потоком газів, що відповідає за дегазацію планетарної атмосфери у космос. Вітри, як правило, класифікують за просторовим масштабом, швидкістю, типами сил що їх викликають, місцями існування та ефектом на навколишнє середовище. У метеорології вітри перш за все класифікують у залежності від їхньої сили, тривалості та напрямку, з якого дме вітер. Так, короткі (кілька секунд) та сильні вітри називаються поривами. Сильні вітри проміжної тривалості (близько 1 хвилини) називаються шквалами. Назви триваліших вітрів варіюють залежно від сили, зокрема такими назвами є бриз, буря, шторм, ураган, тайфун. Тривалість вітру також дуже варіює: деякі грози можуть тривати кілька хвилин, бриз, що залежить від різниці нагріву особливостей рельєфу протягом доби, триває кілька годин, глобальні вітри, викликані сезонними коливаннями температури — мусони — тривають кілька місяців, тоді як глобальні вітри, викликані різницею температури на різних широтах та силами Коріоліса — пасати — дмуть постійно..::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Emblem-person-blue.svg Обрана ілюстрація
Туман в долині річки Саворуз на заході сонця, вид з гори Баллон д'Альзас, Бельфор, Франція
редагувати
 Emblem-person-blue.svg Обраний життєпис метеорології та кліматології. Метеорологи
Harold Jeffreys, Sir.jpg

Га́рольд Дже́ффріс (англ. Sir Harold Jeffreys; 22 квітня 1891 — 18 березня 1989) — англійський геофізик, метеоролог, астроном, математик і статистик, член Лондонського королівського товариства (1925).

Народився в Фетфілд, графство Дарем. Закінчив Кембриджський університет в 1914. У 1917–1922 працював в метеорологічній службі, в 1922–1958 — в Кембриджському університеті (з 1946 — професор астрономії).

Основні наукові роботи присвячені вивченню руху, будови і розвитку Землі. Займався питаннями походження Сонячної системи і теорією коливань широт. Розвинув запропоновану Дж. Г. Джинсом приливну теорію еволюції Сонячної системи, оцінив вік її згідно з цією теорією в кілька мільярдів років. Вивчаючи еволюцію системи Земля-Місяць, обчислив, що пройшло 4 млрд років, перш ніж Місяць досяг свого сучасного стану. Визначив параметри річного руху полюсу обертання і полюса інерції Землі як за астрономічними, так і за метеорологічними даними.::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Emblem-person-blue.svg Обраний життєпис метеорології та кліматології. Кліматологи
Щербань Михайло Ілліч.png

Щербань Михайло Ілліч (*23 лютого 1921, Зарічанка — †21 серпня 2000, Київ) — український географ-кліматолог, доктор гео­графічних наук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Народився 23 лютого 1921 року в селі Зарічанці (тепер Чемеровецького району Хмельницької області). Учасник війни, боєць винищувального батальйону Першого зведеного полку Київського військового округу у 1941 році. Доброволець Третього Партизанського загону Південно-західного фронту. Партизанський загін імені Чапаєва на Поділлі, розвідник. У 19441945 роках — розвідник стрілецького полку, Перший Український фронт. Нагороджений орденами Вітчизняної війни 1-го та 2-го ступенів, Слави 3-го ступеня та медалями «За відвагу» (1944), «За оборону Києва».

У 1945 році за­кінчив географічний факультет Київського університету. ::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Emblem-person-blue.svg Обраний життєпис метеорології та кліматології. Кліматографи
Wladimir Peter Köppen.jpg

Кеппен Володимир Петрович (25 вересня (8 жовтня) 1846(18461008), Петербург22 червня 1940, Грац, Австрія) — метеоролог і кліматолог. Кеппен Володимир Петрович є сином П.І. Кеппена — дослідника Криму, одного з фундаторів Російського географічного товариства (1845), учасника створення і видання "Списків населених пунктів Російської імперії"(т.1-65).

Основні праці присвячені питанням загальної та синоптичної метеорології та кліматології. Проводив перші аерологічні дослідження, вивчав кліматичні умови багатьох районів Землі. У 1900 році розробив класифікацію кліматів земної кулі (з деякими подальшими, зробленими ним самим, змінами в 1918 та 1936)..::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Emblem-person-blue.svg Обраний життєпис метеорології та кліматології. Синоптики
Микола Кульбіда в 2014

Микола Іванович Кульбіда (нар. 22 травня 1955(19550522) в селі Северинівка Таращанського району Київської області} — географ-метеоролог, директор Українського гідрометеорологічного центру МНС України.

Освіта і науковий ступінь

  • Київський національний університет імені Тараса Шевченка, рік закінчення — 1977, спеціальність — метеорологія, кваліфікація — географ-метеоролог
  • кандидат географічних наук

Трудова діяльність

  • 10.1977 — 03.1983 Інженер-синоптик відділу метеорологічних прогнозів Українського бюро погоди, м. Київ
  • 03.1983 — 09.1988 Старший інженер відділу метеорологічних прогнозів Українського гідрометеорологічного центру, м. Київ.::::::::::::::::читати далі
редагувати
 Emblem-person-blue.svg Обраний життєпис метеорології та кліматології. Хіміки атмосфери
Paul Crutzen.jpg

Пауль Джозеф Крутцен (нід. Paul Jozef Crutzen; нар. 3 грудня 1933, Амстердам, Нідерланди) — відомий голландський хімік, фахівець в хімії атмосфери, лауреат Нобелівської премії з хімії за дослідження озонових дір в атмосфері. Основний напрямок його досліджень — це хімія стратосфери і тропосфери та її роль в біогеохімічних циклах і формуванні клімату. Працює у відділі хімії атмосфери в Інституті Макса Планка з хімії (Майнц, Німеччина).

Крутцен став одним з найвідоміших вчених, які вивчають глобальне потепління і залучили світ до цього явища. Він також є автором теорії ядерної зими, ймовірного стану клімату Землі в разі глобальної ядерної війни. Крутцен є активним прихильником геоінженерії — концепції активного втручання в природу з метою зміни властивостей клімату, які уповільнюють або запобігають згубним його змінам. Зокрема, підтримує ідею масованого викиду різних аерозольних частинок (насамперед двоокису сірки) в земну стратосферу для відбивання сонячного випромінювання..::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Emblem-person-blue.svg Обраний життєпис метеорології та кліматології. Інженери-кліматологи
Milutin Milanković.jpg

Мілутин Міланкович (серб. Милутин Миланковић; 28 травня 1879, Даль, Австро-Угорщина (нині Хорватія) — 12 грудня 1958, Белград, Югославія) — сербський цивільний інженер, кліматолог, геофізик, астроном, математик та письменник-фантаст, академік Сербської академії наук і мистецтв (1924).

Відомий теорією, яка пояснює глобальні зміни клімату Землі у минулі епохи періодичними змінами деяких параметрів орбіти Землі. Розробив новоюліанський календар, прийнятий грецькою і низкою інших помісних православних церков (окрім Російської, Єрусалимської, Сербської та Афону).

Народився в місті Даль. 1903 року закінчив будівельний інститут у Бечі. Отримав освіту у Вищій технічній школі Відня (нині Віденський технічний університет), де 1904 року захистив докторську дисертацію і став працювати інженером-будівельником. Того ж року вступив до Белградського університету, де пройшло все його наукове життя, з 1909 — професор теоретичної механіки, небесної механіки та теоретичної фізики Белградського університету. Під час Першої світової війни потрапив у полон у Будапешті, але завдяки угорським колегам продовжував свої дослідження. Багато років Міланкович намагався дізнатися історію клімату Землі. З травня 1948 по 26 липня 1951 був директором Белградської обсерваторії.

Основні наукові роботи стосуються небесної механіки, фізики планетних атмосфер, метеорології, кліматології. Розробив ряд складних питань кількісної теорії теплових явищ у планетних атмосферах, які обумовлені впливом сонячної радіації, і застосував цю теорію до вивчення коливань клімату Землі в минулі геологічні епохи; зокрема, глобальні коливання клімату в плейстоцені вперше успішно пояснив змінами параметрів орбіти Землі (ексцентриситету та довготи перигелію) і кута нахилу осі обертання Землі до площини орбіти. Одним із перших у 1914—1916 роках чітко розглянув кліматичні умови на Марсі.::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Emblem-person-blue.svg Обраний життєпис метеорології та кліматології. Агрокліматологи та агрометеорологи

Попов Валентин Петрович (29 квітня 1894 року — 6 вересня 1976 року) — український радянський агрометеоролог, кліматолог, доктор географічних наук, професор Київського університету імені Тараса Шевченка.

Народився 29 квітня 1894 року в Рильську Курської губернії Російської імперії. Навчався у Київському університеті у 1913–1915 роках та у Московському університеті у 1916–1918 роках. У Київському університеті працював з 1948 по 1952 роки керівником відділу фізичної географії науково-дослідного інситуту географії, з 1952 року професор кафедри метеорології та кліматології географічного факультету, у 1953–1974 роках завідувач кафедри. Докторська дисертація з теми «Баланс вологи в ґрунті і його географічні коефіцієнти» захищена у 1943 році. Читав курси: «Кліматологія», «Метеорологія». Сфера наукових досліджень: проблеми фізико-географічного районування України, питання агрометеорології, агрокліматології.::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Emblem-person-blue.svg Обраний життєпис метеорології та кліматології. Астрокліматологи та космометеорологи


редагувати
 Sub-arrows.svg Категорії
редагувати
  Метеоролого-кліматологічна періодика
  • журнал “Метеорология и климатология”
  • журнал “Метеорология и гидрология”
  • журнал «Фундаментальная и прикладная климатология»
  • журнал "Метеорология, климатология и экология атмосферы"
редагувати
 Book icon (closed) - Red and gold.svg Метеоролого-кліматологічні сайти






редагувати
 Info blue.svg Вікіпроекти
редагувати
 Commons-emblem-notice.svg Братні портали


Головна сторінкаПоточні подіїПортал спільнотиСписок порталів


Архітектура... • Біографії • Війна... • Гастрономія • Економіка • Енергетика • Ігри • Інформаційні технології • Історія... • Книги • Культура • ЛГБТ • Мистецтво... • Міфологія • Освіта • Пиво • Пластунство • Політологія... • Право • Програмування • Релігія... • СНІД • Спорт... • Техніка... • Туризм

Наука • Математика • Природничі науки... • Науки про Землю... • Науки про життя... • Гуманітарні науки... • Медицина • Філософія

Україна... • АТО • Діаспора • Географія • Караїми • Кінематограф • Література • Сучасна література • Мистецтво • Мова • Музика • Рок • Наука • Регіони... • Спорт • УПА • Євро 2012 •

Географія... • Австралія і Океанія • Азія • Антарктика • Африка • Європа • Південна і Північна Америка • Країни світу...
Довідка · Пісочниця · Кнайпа · Портали · Проекти · Запити · Портал спільноти

Оновити кеш

  1. Земля // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 168. — ISBN 966-613-263-X.
  2. T. D. McGee (1988) Principles and Methods of Temperature Measurement ISBN 0-471-62767-4