Паюк Віктор Борисович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Віктор Паюк)
Перейти до: навігація, пошук

Паюк Віктор Борисович (нар. 22 вересня 1959, село Озеряни,[1] Тернопільщина) — інженер, есперантист, перекладач, публіцист. Головний контролер перекладу українського видання National Geographic (журнал) (з лютого 2013).

Життєпис[ред.ред. код]

З 1961 р. проживав у Тернополі.[1] Закінчив Одеський електротехнічний інститут зв'язку імені О. С. Попова. Працював у системі телевізійних мереж України. Перший англо-український перекладач, сертифікований Американською спілкою перекладачів (ATA — American Translators Associasion).

У 1989 — співзасновник Української Есперанто-Асоціації (Полтава); 1993—1997 р. — її президент.

Від 1991 — директор українського журналу мовою есперанто «Ukraina Stelo», його дописувач — 1994, 1995, 2011—2013.

У 1997—2006 р. — офіційний представник Всесвітньої Есперанто-Асоціації в Україні.

Від 2004 року — в США, секретар есперанто-клубу в Чикаго. Постійний делегат Всесвітньої есперанто-асоціації. Кореспондент в Україні журналу «MONATO» (Бельгія, мова есперанто).[1] Очолював Товариство есперантистів м. Чикаго (2006—2011), редактор (з грудня 2004) місячника «Saluton!» (понад 100 щомісячних випусків). Постійний автор чиказької української газети «Час і Події»[2] та журналу іноземної літератури «Всесвіт».

Вніс значний вклад у популяризацію імені Михайла Юрківа[3].

Перекладацька діяльність[ред.ред. код]

З української — на есперанто[ред.ред. код]

Переклав на есперанто оповідання українських авторів:

Також уривки романів:

З есперанто — на українську мову[ред.ред. код]

  • Микола Боровко (Україна), «У могилі»;
  • М. Нордесван (Норвегія,) «Едельвейс»;
  • Василь Ярошенко (Україна), «Шахова триходівка»;
  • Дюла Баґі (Угорщина), «Столиця голодує»;
  • Раймонд Шварц (Франція), «Чергування жандарма»;
  • Л. Н'ювелл (Англія), «Панна гідна уваги»;
  • Р. Френч (Англія), «Приблуда»;
  • Йоланта Лезер (Австрія), «Кордон»;
  • Майжорі Бултон (Англія), «Божа пастка»;
  • Ж. Форж (Німеччина, Польща), «Шість листів»;
  • Клелія Контерно-Джульєльмінетті (Італія), «Життя і смерть Відерборена»;
  • Джон Франсис (Шотландія), «Спокуса Куля»;
  • Шандор Сотмарі (Угорщина), «Мухи»;
  • Ендре Тот (Угорщина), «Лаппар-Антихрист»;
  • Іштван Немере (Угорщина), «Мат»;
  • Споменка Штимець (Хорватія), «Австралія»;
  • Євген Білоненко (Росія), «Сліпий скульптор»;
  • Ґеорґ Камачо (Іспанія), «Яке насіння»;
  • Е. Ериксон (Швеція), «Снігова лавина»;
  • Стен Йогансон (Швеція), «Шоколадне печиво», «Вічний велосипед»;
  • Сабіна Тренер (Німеччина), «Значніше, ніж сяйво»;
  • Пол Ґаббінз (Англія), «Ґамп»;
  • П.-Серджіо Віана (Бразилія), «Таємниці».

Перекладав українською поезію видатного есперантського поета Ольда Вільяма (Шотландія).[3]

Видання[ред.ред. код]

  • Есперанто-український словник (підпільне видання). — Тернопіль, 1984; 2-е видання: Дрогобич : Добре серце, 1993.
  • Масаюкі Сайонджі. Масаж Юмейго (укр. переклад, разом з д-ром І. Галайчуком). — Тернопіль : Поліграфіст, 1995.
  • Підручник есперанто, загребська метода. — Тернопіль : Лілея, 1999. — ISBN 966-7298-55-8.
  • Bruno Vogelmann. La Nova Realismo (укр. переклад, разом з М. Кривецьким). — Тернопіль : Підручники і посібники, 2001. — ISBN 966-562-511-X.
  • Ivan Franko. La biblioteko de «Helianto» (укладач, автор передмови, редактор, перекладач), частина 1. — Луцьк : Надстир'я, 2008. — ISBN 978-966-517-613-8.
  • Edgar Allan Poe. La Korvo/The Raven (укладач, автор передмови). — Луцьк: Волинянин, 2009. — ISBN 978-966-1599-09-2.
  • Зелена антологія, частина 1, Поезія, La Verda Antologio, parto 1-a, Poezio (натхненник, укладач, автор передмови, співперекладач). — Луцьк (Lucko) : Твердиня, 2013. — ISBN 978-617-517-148-6.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Мельничук Б. Паюк Віктор Борисович… — С. 43.
  2. Статті Віктора Паюка // Час і Події.
  3. а б Вільшаненко Микола. Джерело есперанто для українців задзвеніло в Тернополі // Медична академія. — 2008. — № 4 (29 лют.).

Джерела[ред.ред. код]