Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Вишневецькі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

ВИШНЕВЕЦЬКІ

– укр. князівський рід 14–17 ст. (у 17 ст. сполонізований). Родоначальником роду вважається син вел. кн. литов. Ольгерда Дмитро-Корибут Ольгердович. Вел. кн. литов.Вітовт перевів Дмитра-Корибута з Сіверщини на Волинь та Поділля, дав у держання Вінницю і Кременець, а у власність – Збараж (див. також Вишнівець). Останнє місто успадкував його син Іван. 1434 воно перейшло як отчина до другого сина Дмитра-Корибута – Федька Несвізького (п. 1442). (Деякі автори вважають, що Федько Несвізький та Федір Корибутович – це різні особи.) Федько був подільським старостою 1432– 33, брацлавським намісником 1434– 35, кременецьким намісником 1431–35. Від нього взяли початок роди князів Порицьких, Воронецьких і Збаразьких (від останніх у 15 ст. відгалужується рід в.).

Родовим гніздом в. було м. Вишнівець. Володіння в. спочатку знаходилися переважно на Волині, а з 80-х рр. 16 ст. ще й на Лівобережній Україні (Лубенщина, Роменщина та ін., переважно це були колиш. землі князів Глинських та Домонтів). У 16–17 ст. В. стали одним із найбагатших та найсильніших магнатських родів Речі Посполитої. Вони перебували в родинних стосунках з багатьма укр., білорус., польс., литов. та молдов. родами (Заславські, 0І0І0І0І0ЛІНКНЕПРАЦЮЄ0І0І0І0І0Лещинські, 0І0І0І0І0ЛІНКНЕПРАЦЮЄ0І0І0І0І0Тишковичі, Ходкевичі, Сапіги, 0І0І0І0І0ЛІНКНЕПРАЦЮЄ0І0І0І0І0Радзивілли, 0І0І0І0І0ЛІНКНЕПРАЦЮЄ0І0І0І0І0Замойські, 0І0І0І0І0ЛІНКНЕПРАЦЮЄ0І0І0І0І0Собеські, Тарновські, Чарторийські, 0І0І0І0І0ЛІНКНЕПРАЦЮЄ0І0І0І0І0Могили та ін.), відігравали значну роль в екон. та політ. житті Речі Посполитої.

Серед роду в. особливо вирізняються такі його представники, як Михайло Васильович в. (п. бл. 1517) – брацлавський і він. намісник (1504–07); Дмитро Іванович Вишневецький (загинув 1563); його брат Андрій (п. 1584) – волин. каштелян (1568–72), брацлавський воєвода (1572–76), волин. воєвода (1576– 84), любецький староста (1580–84). Двоюрідним братом останніх був Михайло Олександрович в. (п. 1584) – черкас. та канів. староста (1559–80), брацлавський каштелян (1581– 84), любецький староста (1584). З волі короля Стефана Баторія по смерті Ю.Язловецького він став зверхником над Військом Запорозьким (1578–81), на чолі козац. загонів брав активну участь у Лівонській війні 1558–1583, зокрема на землях Сіверщини (1580– 81). Його син Олександр в. (п. 1594) також був черкас. та канів. старостою (1584– 94), брав участь у придушенні Косинського повстання 1591–1593. Його брат Михайло в. (п. 1615), овруцький староста (1603–15), був одружений із дочкою молдов. господаря Ієремії Могили, двоюрідною сестрою київ. митрополита П.Могили Раїною (див. Раїна Вишневецька). Син Михайла в. та Раїни – Ярема Вишневецький (п. 1651). Його син Михайло (Міхал)-Томаш в. (1640–73) був королем Речі Посполитої 1669–73 (див. Міхал-Корибут Вишневецький.) Був одружений 1670 з Марією-Елеонорою Габсбург, помер бездітним. Брат останнього Дмитро-Єжі в. (1631– 82) обіймав важливі посади гетьмана польного коронного (1667– 76), гетьмана великого коронного (1676–82). У 18 ст. активно діяли два останніх представники роду в. по чол. лінії: Януш-Антоній в. (1678–1741), який сягнув посад віленського, краківського воєводи і старости та ін.; Михайло-Сервасій (1680–1744) – гетьман польний литов. (1702–03), гетьман великий литов. (1703–07, 1730, 1735–44), канцлер литов. з 1720. Наступне коліно в. дало трьох представниць роду: Урсуля-Франціска (чоловік – кн. М.-К.Радзивілл), Анна (чоловік – кн. Й.Огинський), Ельжбета (чоловік – кн. М.Замойський), по смерті яких відповідно 1753, 1732 і 1770 рід в. повністю згас.

Література[ред. код]

  • Wolff J. Kniaziowie litewsko-ruscy. Warszawa, 1888;
  • Яковенко Н.М. Українська шляхта з кінця XIV – до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна). К., 1993;
  • Войтович Л. Князівські династії Східної Європи (кінець IX – початок XVI ст.). Склад, суспільна і політична роль. Історико-генеалогічне дослідження. Львів, 2000;
  • Яковенко Н.М. Паралельний світ. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI–XVII ст. К., 2002.

Джерела[ред. код]

Автор: Ю.А. Мицик.; url: http://history.org.ua/?termin=Vyshnevetski_rid; том: 1

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія_історії_України/Статті/Вишневецькі&oldid=36325167