Воронецькі
Воронецькі гербу Корибут (Войни-Воронецькі, Воронецькі із Збаража) — князівський рід, згідно традиційної генеалогії з династії литовських Гедиміновичів по лінії Дмитра-Корибута Ольгердовича і близький до князівських родів Вишневецьких, Збаразьких, Порицьких.
Прізвище походить від Воронця на Волині. Перші князі Воронецькі — Юрій і Война Федоровичі Збаразькі (1-ша половина 16 ст.). Представники роду були дрібними землевласниками, займали переважно другорядне становище князів-слуг у князів Вишневецьких і Збаразьких. Найбільша чисельність роду припала на 2-гу половину 16 ст. — 1-шу половину 17 ст. (до 10 осіб у межах покоління).
Найвідоміші його представники:
- Андрій Юрійович — королівський секретар (1577);
- Валеріан — кременецький гродський суддя (18 ст.);
- Владислав (†1719) — венденський стольник; дідич Машова, Тистеня (Луцький повіт), Підляшківців (Поділля), дружина — Дорота з Лісецьких гербу Дрия, донька Теофілії із Замойських гербу Єліта[1]
- Лев Войнич — кременецький гродський суддя (1591—96) і кременецький підстароста; за К. Несецьким, син Стефана, дружина — Маріанна Куніцька, дітей не мали
- Матеуш (за К. Несецьким, Матвій) Войнич — київський підвоєвода (1584—92) і київський стольник; дружина — Анастасія Гулевич
- Олександра, дружина Івана Стоцького
- Катерина, дружина Вітовського
- Миколай-Антоній Владиславич — чернігівський каштелян, сенатор (поч. 17 ст.); дружина — Тереза Ридзинська, чесниківна каліська, вдова Ґрудзіньського
- донька — дружина підляського каштеляна Мьончинського
- Михайло зі Збаража — чоловік колишньої коханки короля Сігізмунда ІІ Августа Барбари Ґізи[2]
- Михайло Матушевич — володимирський підстароста (1638—48), підвоєвода; дружина — Констанція Стемпковська, донька брацлавського каштеляна Ґабріеля
- Стефан, другий брат Юрія-«Войни»; дружина — Феліціяна Федора Цехон (пол. Ciechon (чи Цехановських), донька князя, мали 3 сини
- Станіслав, дружини: перша — Хом'яківна, мали 3 сини; друга — Гулевичівна
- Януш
- Петро Станіславович — сотник надвірної корогви кн. В.-К.Острозького (1596);
- Станіслав, дружина — Єфросина Богушевич, мали сина та 5 доньок
- Павло
- Томаш — син Гулевичівни
- Юрій, дружина — Микулінська
- Матвій
- Маріанна, дружина любачівського мечника Рогозинського
- Станіслав, дружини: перша — Хом'яківна, мали 3 сини; друга — Гулевичівна
- Юрій Станіславович — член православного Луцького братства (1614);
- Яків (Якуб) Юрійович (за К. Несецьким — Стефан Шимон Александер) — київський католицький єпископ (1585—88) і королівський секретар (1568, 1578).
- ім'я невідоме — староста холмський, дружина — Потоцька, хорунжанка подільська (бл. 1575)
- Лев — брат Стефана, Михайла, дружина — Боговитянка
- Леон Воронецький, князь на Збаражі, депутат Волинського воєводства на Любельський трибунал; 1595 року «квитував» Макара Лідихівського в його суперечці з Гулевичем стосовно села Татаринівка (чи Татаринівці, пол. Tatarzynowce)[3]
- Михайло — холмський староста, чоловік доньки кам'янецького хорунжого Анджея Потоцького Катажини[4]
- Йосиф Корибут Воронецький (1802-1885) - Його Світлість Князь, Моніки з Домбровських законний чоловік, помер у віці 83 роки, 15 листопада 1885 року в містечку Ялтушків, про що зроблений запис в метриках костелу м.Ялтушкова. Залишив після себе від 1 шлюбу з Кароліною Любанською - сина Франца та дочок Марію та Анну, ДАВІО 904-08-06
Генетичні дослідження початку XXI століття показали, що князь Корибут-Воронецький, який проживає у Польщі, має по чоловічій лінії спільних предків із сучасними Рюриковичами, а не Гедиміновичами.[5] Причиною плутанини у традиційній генеалогії могло бути помилкове ототожнення князя Федька Несвіцького, чиє походження дискусійне, гіпотетичного спільного предка Воронецьких, Збаразьких, Вишневецьких та Порицьких, із князем Федором Корибутовичем з Гедиміновичів.
- ↑ Jerzy Dunin-Borkowski. Almanach błękitny… S. 155—156.
- ↑ Zygmunt Wdowiszewski. Giza (Giżanka, Gassa) Barbara (zm. 1589) / Polski Słownik Biograficzny.— Warszawa — Kraków, 1959—1960.— t. VIII.— S. 15.— (пол.)
- ↑ Barącz S. Pamiętnik szlachetnego Ledochowskich domu [Архівовано 18 січня 2015 у Wayback Machine.].— Lwów, 1879.— 220 s.— S. 8.(пол.)
- ↑ Potoccy (01) [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 9 липня 2019. Процитовано 15 червня 2019.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
- Леп'явко С. Воронецькі [Архівовано 4 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 634. — ISBN 966-00-0734-5.
- Яковенко Н. М. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна). — К., 1993.
- Dunin-Borkowski Jerzy. Almanach błękitny. Genealogia żyjących rodów polskich [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]. — Lwów, 1909. (пол.)
- Niesiecki Kasper. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 31 грудня 2014 у Wayback Machine.] — T. 4. — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — 820 s. — S. 596—597. (пол.)
- Wolff J. Kniaziowie litewskoruscy. — Warszawa, 1897. (пол.)
- Książęta Zbarascy (01) (пол.)
- Osoby o nazwisku «Woroniecki» w Genealogii Potomków Sejmu Wielkiego [Архівовано 2 липня 2017 у Wayback Machine.] (пол.)
- http://freepages.rootsweb.com/~mozhayski/genealogy/teksty/ydna.html [Архівовано 9 липня 2019 у Wayback Machine.] [Архівовано 9 липня 2019 у Wayback Machine.](анг.)
Це незавершена стаття про шляхту (дворянство). Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |