Глинські

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Глинські — княжий рід Великого князівства Литовського і Московського Великого князівства.

Рід мав половецьке коріння, за даними літописів і родоводів його родоначальником є відомий темник Золотої Орди Мамай. Син останнього, Мансур-Кият, після Куликовської битви 1380 року осів на Задніпров'ї, заснувавши Глинськ (нині село Глинка Роменського р-ну, Сумської обл.), Полтаву й Глинницю (нині с. Глинське Зіньківського р-ну, Полтавської обл.). Спадкоємцем цих володінь став його син Лекса (Олександр), який, прийнявши християнство, разом зі своїм сином Іваном почав служити великому князю литовському Вітовту

Першим, надійно зафіксованим джерелами представником роду був Іван Олександрович Глинський (згадується в 1398 р.), який був одружений з дочкою князя Данила Острозького Анастасією.

Рід користувався власним гербом Глинський, який походить від ординської родової тамги.

За гіпотезою Шимона Окольського, рід Глинських походить від сіверських князів.

Короткі відомості[ред.ред. код]

У Івана Олександровича від шлюбу з Анастасією Острозькою було два сина Борис і Семен, які започаткували дві лінії роду: старший син – литовську, а молодший – черкасько-смоленську. Найвизначнішим представником першої (перервалася 1602) був князь Михайло Глинський, який на зламі 150809 емігрував до Москви разом зі своїми братами Іваном Львовичем (150507 – київський воєвода) та Василем Львовичем. Дочка Івана Олена (р. н. невід. – 13(04)1538) 1526 року вийшла заміж за великого князя московського Василія III Івановича, ставши матір'ю Івана IV. Із черкасько-смоленської лінії (перерваної бл. 1576) найвідомішим був Богдан ФедоровичПутивльський намісник з 1495 року, захоплений у полон під час штурму міста московськими військами (1500). Його нащадки титулувалися князями путивльськими. Князі Глинські, що фіксуються за новітніх часів, походять зі смоленського відгалуження черкасько-смоленської лінії роду.

Родовід[ред.ред. код]

Родовід поданий за монографією Л. Войтовича «Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль». .

Примітки[ред.ред. код]

  1. З 1508 року в Москві.
  2. З 1547 року черниця Анисія (? — 1553).
  3. http://www.hrono.ru/biograf/bio_g/glinski_i.html
  4. Черкаський намісник 15041507.
  5. Засновник княжого роду Домонтовичів. Мав сина Стефана і Потапа. Їхні нащадки втратили князівський титул. Правнук Дмитра, Григорій Домонтович, був засновником козацького старшинського роду.
  6. Мав синів Юрія, Михайла та Федора. Перший потрапив у московський полон, де помер 1528 року, а два останніх служили литовським магнатам Мартину Гаштольду та Миколі Радзивілу, від яких отримали володіння у Смоленській землі. Їхні нащадки розрослися і згодом втратили князівський титул.

Джерела та література[ред.ред. код]

Українською

'Польською

Російською

  • Полн. собр. р. лет. IV, 309 — 310; VI, 272; Царст. кн. 142 и сл.;
  • Сказания кн. Курбского; Карамзин VIII, 59, пр. 164, 459;
  • Тихомиров М. Н., Записки о регентстве Елены Глинской и боярском правлении 1533—1547, в сб: Исторические записки, т. 46, [М.], 1954;
  • Смирнов И. И., Очерки политической истории Русского государства 30-х—50-х гг. XVI в. М. — Л. 1958;
  • Зимин А. А., Реформы Ивана Грозного, М., 1960; Каштанов С. М., Социально-политическая история России конца XV — первой половины XVI в., М., 1967.

Посилання[ред.ред. код]