Вільгельм Юнніла

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вільгельм Юнніла
фін. Lassi Vilhelm Junnila
Юнніла у 2023
Міністр економіки
20 червня 2023 року — 5 липня 2023 року
Прем'єр-міністр Петтері Орпо
Попередник Міка Линтіля
Наступник Вілле Рідман
Депутат Едускунта
На посаді з 17 квітня 2019
Народився 6 березня 1982(1982-03-06) (42 роки)
Наанталі, Південно-Західна Фінляндія, Або-Б'єніборзька губернія, Фінляндія
Відомий як політик
Країна Фінляндія
Політична партія Істинні фіни
vilhelmjunnila.fi
 Медіафайли у Вікісховищі

Лассі Вільгельм Юнніла (фін. Lassi Vilhelm Junnila; 6 березня 1982, Наанталі) — фінський політик, наразі є депутатом парламенту Фінляндії, представляє виборчий округ Власне Фінляндія.[1] Член Партії фінів. Зараз він є членом трьох комітетів: Комітету з конституційного права (заступник голови), Комітету у закордонних справах і Комітету з нагляду за розвідкою. Він також є членом делегації Фінляндії в Парламентській асамблеї ОБСЄ та заступником голови парламентської групи Партії фінів.

Він був обраний до парламенту 2019 року з 10 788 голосами виборців.[2] На виборах 2023 року він був обраний знову, набравши 8 303 голос.[3] Юнніла також є членом міської ради Наанталі.[4]

У червні 2023 року він був призначений міністром економіки в кабінеті Орпо.[5] Після призначення минулі дії Юнніли і його можливі зв'язки з неонацистськими організаціями стали предметом бурхливого обговорення. 30 червня Юнніла оголосив, що подає у відставку[6], що зробило його перебування на посаді міністра одним з найкоротших в політичній історії Фінляндії з часів Леннарта Оеша, який обіймав посаду заступника міністра внутрішніх справ протягом 12 днів у 1932 році.[7][8] 6 липня на посту міністра економіки Юнніли змінив Вілле Рідман.[9]

За словами помічника, Юнніла раніше працював у Fortum Oil and Gas і Neste Oil у сфері інформаційних технологій, у компанії Arma Oy, що займається виготовленням ізоляції та будівельних лісів, а також у менших компаніях.[10]

Політичні погляди

[ред. | ред. код]

У період з 2019 по 2022 рік Юнніла подав чотири бюджетні запити на підтримку Veljesapu-Perinneyhdistys, фінської організації, яка береже спадщину фінських добровольців у складі Ваффен-СС. У своїх пропозиціях Юнніла написав, що підтримка буде «для просування збалансованих історичних досліджень».[11]У листопаді 2021 року Юнніла запропонував у парламенті, щоб Фінляндія сприяла контрацепцію та «кліматичні аборти» — які він визначив як «заходи, спрямовані на населення» — у «слаборозвинених суспільствах Африки», щоб стримати зростання населення та покращити умови життя в Африці.[12] Колишній міністр внутрішніх справ Пяйві Рясенен піддав цю пропозицію різкій критиці, назвавши жахливою ідею про те, що так звані «кліматичні аборти» мають бути націлені на конкретні етнічні групи.[13]

У грудні 2021 року Юнніла разом із вісьмома іншими депутатами парламенту виступив із заявою, в якій засудив ініціативу Вероніки Хонкасало бойкотувати імпортні продукти з Ізраїлю. У заяві стверджувалося, що пропозиція Хонкасало є антисемітською.[14]

Ймовірні зв'язки з неонацистами

[ред. | ред. код]

Після оголошення про його призначення на посаду міністра ймовірні зв'язки Юнніли з неонацистськими організаціями.широко обговорювали в соціальних мережах.[15]

Пам'ятний захід

[ред. | ред. код]

У 2019 році Юнніла був головним спікером[16] на меморіалі жертвам терористичної атаки в Турку 2017 року, 188 Kukkavirta, організованому ультраправою організацією[16] «Коаліція націоналістів» (фін. Kansallismielisten liittouma), що складається з[17] бойовиків «Солдатів Одіна» та збройних формувань «Північного руху опору»,[18] забороненого у Фінляндії. За словами Юнніла, він не має жодних стосунків з коаліцією.[18] Після бурхливого громадського обговорення Юнніла вибачився за свою поведінку і заявив, що в майбутньому не братиме участі в ультраправих заходах.[19][16]

Зауваження щодо виборчої кампанії

[ред. | ред. код]

На парламентських виборах у Фінляндії у 2019 році Юнніла випадковим чином отримав номер кандидата 88. Потім він використовував[20] ультраправий символ 14/88 під час своєї передвиборчої кампанії 2019 року. Він пов'язав свій номер 88 з днем виборів, 14 числа[19] і використовував фразу «14 числа 88» (фін. "14. päivänä 88") у своїй передвиборчій рекламі та в інформаційній довідці кандидата. 14/88 — це ще одне популярне гасло білих расистів[21], де цифра 14 посилається на «Чотирнадцять слів», вигаданих білим расистом Девідом Лейном («Ми повинні забезпечити існування нашого народу та майбутнє для білих дітей»)[21] Yle цитує автора Мікко Порвалі, який сказав, що Юнніла міг би знати, що означає ця послідовність чисел.[20]

Напередодні виборів 2023 року Юнніла виступив на заході, де привітав іншого кандидата від своєї партії з отриманням номера 88, назвав це «переможною карткою» та додав: «88, звичайно, стосується до двох літер H, про які ми більше не будемо говорити». (фін. ”Tämä 88 viittaa tietenkin kahteen H-kirjaimeen, josta ei sen enempää puhuta.”)[22] Використання числа «88» для значення «HH» як скорочення «Хайль Гітлер» є поширеним символом переваги білих.[23][20] Його слова були зустрінуті бурхливим сміхом і одним вигуком «Хайль Гітлер!» (після чого пролунало тихіше «вибачте»).[22]

Інше

[ред. | ред. код]

Юнніла прокоментував[24] фотографію, що поширювалася в соціальних мережах, нібито фотографію у Facebook, яку Юнніла надіслав своєму помічникові у 2014 році, на якій зображений сніговик, що тримає петлю ката, з головою, що нагадує капюшон Ку-клукс-клану, з підписом з побажанням білого Різдва, що є частиною пародійного кліпу з фільму 2004 року «Падіння», який висміює людину, відповідальну за сніговика.

Гаслом передвиборчої кампанії вотум на виборах 2015 року було «kaasua»[25], яке в соціальних мережах називали експлуатацією газової камери. Однак кампанія означала натискання на педаль газу, щоб позбутися податку на нові автомобілі.[26][27]

Вотум недовіри та відставка

[ред. | ред. код]

27 червня Зелена ліга, Лівий альянс і Соціал-демократична партія запропонували висловити вотум недовіри Юнніли. Депутат від Партії зелених Ханна Холопайнен представила цю пропозицію, заявивши, що зв'язок Юнніли з ультраправими рухами «здається безперервним і тісним» і що «зв'язки міністра Юнніли з ультраправими рухами — це не поодинокий випадок, непорозуміння або просто поганий гумор, а скоріше повторюване, систематичне і товариське спілкування».[28] Остання велика опозиційна партія, Центристська партія, оголосила про свою підтримку наступного дня.[29]

28 червня Юнніли пережив це рішення, отримавши 95 проти 86, при трьох утримавшихся та 15 відсутніх. Голосування викликало розбіжності в кабінеті Орпо, новопризначеному уряді Фінляндії: сім із десяти членів парламенту від партнера по урядовій коаліції, Шведської народної партії, проголосували проти Юнніли, а троє утрималися.[30] Примітно, що Бен Зикович, єдиний єврей, член парламенту, чий батько пережив нацистські концтабори й чия урядова коаліційна партія «Національна коаліція» підтримувала Юннілу, порушив процедуру, щоб уникнути винесення вотуму довіри Юннілі.[31] Він був присутній у залі, але утримався від голосування, і його голос був позначений як відсутній.[31]

Через два дні Юнніла подав у відставку, заявивши, що «заради продовження роботи уряду і репутації Фінляндії я бачу, що для мене неможливо задовільно продовжувати виконувати обов'язки міністра».[32]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Eduskunta profile
  2. ↑ Koko maa, valitut 2019. tulospalvelu.vaalit.fi. Процитовано 28 вересня 2023.
  3. ↑ Koko maa, valitut 2023. tulospalvelu.vaalit.fi. Процитовано 28 вересня 2023.
  4. ↑ Kaupunginvaltuusto | Naantali. www.naantali.fi (фін.). Процитовано 15 вересня 2020.
  5. ↑ Prime Minister Orpo's Government appointed. Valtioneuvosto (амер.). Процитовано 21 червня 2023.
  6. ↑ Vilhelm Junnila aikoo erota. Ilta-Sanomat (фін.). 30 червня 2023. Процитовано 30 червня 2023.
  7. ↑ Junnilan ministeripestistä tulee yksi Suomen historian lyhyimmistä. Helsingin Sanomat (фін.). Процитовано 2 липня 2023.
  8. ↑ Ministerin tiedot, Oesch, Karl Lennart. Finnish Government (фін.). Процитовано 2 липня 2023.
  9. ↑ Wille Rydman nimitettiin elinkeinoministeriksi. Helsingin Sanomat (фін.). 6 липня 2023. Процитовано 6 липня 2023.
  10. ↑ Katso uusien ministerien päättötodistukset. Ilta-Sanomat (фін.). 28 червня 2023. Процитовано 30 червня 2023.
  11. ↑ Vilhelm Junnila on useita kertoja esittänyt määrärahaa SS-perinnettä vaalivalle yhdistykselle. Helsingin Sanomat (фін.). 30 червня 2023. Процитовано 30 червня 2023.
  12. ↑ Kirjallinen kysymys KK 171/2019 vp. Parliament of Finland (фін.). 27 листопада 2021. Процитовано 30 червня 2023.
  13. ↑ Päivi Räsänen kuvaili ministeri Junnilan vanhaa kirjallista kysymystä järkyttäväksi – ”Ei voi selittää huumoriksi”. Helsingin Sanomat (фін.). 30 червня 2023. Процитовано 30 червня 2023.
  14. ↑ KD:n Antero Laukkanen yhdessä 7 kansanedustajan kanssa: Veronika Honkasalon boikottilakialoite edistää antisemitismiä. KD-Lehti (фін.). Процитовано 29 червня 2023.
  15. ↑ Tuoreesta ministeristä Vilhelm Junnilasta nousi heti kohu – puhui äärioikeiston tapahtumassa ja vitsaili Hitleristä. Ilta-Sanomat (фін.). 21 червня 2023. Процитовано 28 червня 2023.
  16. ↑ а б в Racism and rape fantasies: The PR headache facing Finland's new right-wing government. Euronews. 22 червня 2023. Процитовано 28 червня 2023.
  17. ↑ Turun terrori-iskun vuosipäivää muistettiin mielenilmauksin. Yle (фін.). 18 серпня 2019. Процитовано 28 червня 2023.
  18. ↑ а б Tuleva elinkeinoministeri Junnila kommentoi kytköksiään äärioikeistoon: ”Mitään suhdetta ei ole ollut alun perinkään”. Yle (фін.). 19 червня 2023. Процитовано 28 червня 2023.
  19. ↑ а б Elinkeinoministeri Vilhelm Junnila pahoittelee äärioikeistoaiheista vitsailuaan. Helsingin Sanomat 🦝 (фін.). 22 червня 2023. Процитовано 28 червня 2023.
  20. ↑ а б в Äärioikeistoon yhdistetty elinkeinoministeri Vilhelm Junnila kiistää uusnatsisympatiat Ylelle: ”En kyllä koe flirttailevani”. Yle (фін.). 22 березня 2023. Процитовано 28 червня 2023.
  21. ↑ а б 1488 | Hate Symbols Database | ADL. www.adl.org (англ.). Процитовано 12 липня 2023.
  22. ↑ а б Vaalikarnevaali. Yle (фін.). 26 березня 2023. Процитовано 28 червня 2023.
  23. ↑ 88 | Hate Symbols Database | ADL. www.adl.org (англ.). Процитовано 12 липня 2023.
  24. ↑ Pesukarhujahti – vastine kesän syytöksiin | Kansanedustaja Vilhelm Junnila. vilhelmjunnila.fi. Процитовано 27 вересня 2023.
  25. ↑ Junnila, Vilhelm (3 березня 2015). Kaasua autoveron poistamiseen!. Uusi Suomi Puheenvuoro (фін.). Процитовано 27 вересня 2023.
  26. ↑ Kaasua autoveron poistamiseen! | Kansanedustaja Vilhelm Junnila. vilhelmjunnila.fi. Процитовано 27 вересня 2023.
  27. ↑ Junnila, Vilhelm (24 лютого 2015). Miten autoveron poistaminen rahoitettaisiin?. Uusi Suomi Puheenvuoro (фін.). Процитовано 27 вересня 2023.
  28. ↑ Vihreät, vasemmistoliitto ja SDP esittivät epäluottamusta Junnilan epäiltyjen natsisympatioiden takia – eduskunta äänestää luottamuksesta. Yle. 27 червня 2023.
  29. ↑ Keskusta äänestää Junnilan epäluottamuksen puolesta. Yle. 28 червня 2023.
  30. ↑ Parliament supports minister after far-right scandal. Yle. 28 червня 2023.
  31. ↑ а б Ben Zyskowicz teki jotain poikkeuksellista Junnila-äänestyksessä. Ilta-Sanomat. 28 червня 2023.
  32. ↑ Topping, Alexandra (30 червня 2023). Finland coalition in chaos as far-right minister quits over ‘climate abortion’ remark. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 12 липня 2023.
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вільгельм_Юнніла&oldid=42682305