Вільям Етті
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Вільям Етті (англ. William Etty; 10 березня 1787, Йорк — 13 листопада 1849, там же ж) — англійський живописець. Відомий як видатний колорист. Головною темою його творчості стала оголена жіноча натура.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в багатодітній сім'ї мельника, з раннього дитинства проявив інтерес до живопису. Відповідно до побажань батька, Етті протягом 7 років навчався в гравера в Галлі. Етті почав своє навчання, створюючи начерки пейзажів, копіюючи різні зображення, малюнки друкованих видань та інше. В 1806 році по запрошенню дядька, який підтримував його прагнення вивчати живопис, приїхав в Лондон, а в 1807 році поступив в Королівська академія мистецтв, де його наставником став Генрі Фюзелі. В 1811 році після багатьох спроб на стіні талановитих учнів Академії появилась картина молодого Вільяма Етті «Телемах, рятує Антилопу».
Великий вплив на Вільяма Етті в ті роки справив художник Томас Лоуренс, в домі якого Етті жив в часи навчання в Лондоні.
В 1816 році Етті ненадовго відвідав Париж і Флоренцію.
В 1820 його «Шукачі коралів», показані в Королівській Академії, привернули велику увагу. Ще більший успіх був у картини «Прибуття Клеопатри в Кілікію», показаної в наступному році.
В 1822 він вирушив в Італію, де більшу частину часу провів у Венеції, вивчаючи старих венеціанських майстрів (таких як Тіціан, Тінторетто, Паоло Веронезе) і набуваючи досвіду поводження з кольором.
В 1840 і в 1841 Етті здійснив паломництво в Нідерланди для вивчення картин голландських художників, в тому числі і Рубенса в церквах і громадських галереях цієї країни.
-
«Вакханка, яка грає на тамбурині» -
«Міра» (1831 рік) -
«Задоволення від плавання на яхті» -
«Сидяча оголена жінка» (1830-ті) -
«Оголена жінка в пейзажі» -
«вивчення павича» (1826 рік) -
«Відплата Брітомарта Аморету» (1833 рік) -
«Явище Христа Марії Магдалині після Воскресіння» -
«Цар Лідії показує свою дружину придворним» (1830 рік) -
«Герой і Леандер» (1828 рік) -
«Амур і Психея» -
«Дует» -
Портрет Елізи Кук -
«Портрет бородатого чоловіка» -
Автопортрет
_%E2%80%93_Candaules,_King_of_Lydia,_Shews_his_Wife_by_Stealth_to_Gyges,_One_of_his_Ministers,_as_She_Goes_to_Bed_%E2%80%93_N00358_%E2%80%93_Tate.jpg)
.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б William Etty
- ↑ а б William Etty — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
- ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2019.
- ↑ а б в RKDartists
- ↑ William Etty RA (1787 - 1849)
- ↑ а б Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
- ↑ https://www.metmuseum.org/art/collection/search/436278
- ↑ https://americanart.si.edu/collections/search/artist/?id=6412
Посилання[ред. | ред. код]
- Bertram, Beatrice (2014) Redressing William Etty at the Royal Academy (1820-1837). PhD thesis, University of York.
- http://kostja-omega.livejournal.com/151700.html
- http://smallbay.ru/etty.html [Архівовано 25 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- The Judgement of Paris [Архівовано 3 вересня 2009 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про художника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |