Вільям Каллен

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Каллен.

Вільям Каллен
англ. William Cullen
Вільям Каллен
Народився	15 квітня 1710(1710-04-15)[…]  Гамільтон, Королівство Велика Британія
Помер	5 лютого 1790(1790-02-05)[…] (79 років)  Единбург, Королівство Велика Британія
Поховання	Kirknewton - Eaglais a' Bhaile Ùird
Країна	Королівство Велика Британія
Діяльність	лікар, хімік, фермер, викладач університету, письменник, психіатр, хірург
Alma mater	Единбурзький університет Університет Глазго Hamilton Academyd
Галузь	хімія і медицина
Заклад	Единбурзький університет
Науковий ступінь	докторський ступінь
Науковий керівник	Andrew Plummerd
Відомі учні	Wolter Forsten Verschuird Бенджамін Раш
Аспіранти, докторанти	Джозеф Блек Wolter Forsten Verschuird Бенджамін Раш John Morgand
Членство	Лондонське королівське товариство Royal College of Physicians of Edinburghd Королівське товариство Единбурга Геттінгенська академія наук Американське філософське товариство
Батько	William Cullend
Мати	Elizabeth Robertson
Брати, сестри	Elizabeth Cullend
У шлюбі з	Anna Johnstoned
Діти	Henry Cullend Robert Cullend Margaret Cullend
Нагороди	член Лондонського королівського товариства
Вільям Каллен у Вікісховищі

Вільям Каллен (англ. William Cullen; 15 квітня 1710, Гамільтон — 5 лютого 1790, Единбург) — шотландський лікар і хімік, один з провідних професорів медичної школи Единбурзького університету.

Біографія

Народився у містечку Гамільтон у південному Ланаркширі, Шотландія, в родині юриста Вільяма Каллена-старшого. Здобув початкову освіту в місцевій школі. В юному віці працював учнем аптекаря в Глазго, що пробудило його інтерес до медицини й хімії. Згодом вступив до Единбурзького університету, де розпочав вивчення медицини.

Після короткого періоду практики як судновий лікар, повернувся до навчання та здобув кваліфікацію. У 1740-х роках здобув визнання як викладач у Глазго, де читав лекції з хімії та медицини. У 1755 році був запрошений до Единбурзького університету, де став одним з головних викладачів медичної школи.

Викладав хімію, фармакологію, теоретичну та клінічну медицину. Його лекції відзначалися систематичністю та ясністю, приваблюючи студентів з усієї Європи.

Помер 5 лютого 1790 року в Единбурзі, де й був похований.

Наукова діяльність

Каллен відомий своєю теорією, за якою хвороби виникають внаслідок порушення руху флюїдів у нервовій системі. У праці «Огляд медичної нозології» (англ. Synopsis Nosologiae Methodicae, 1769) стверджував, що перенапруження нервової системи спричиняє судоми, а її розслаблення — атонію. Відповідно, він поділяв лікування на протисудомне та таке, що усуває атонію.

Його головна праця — чотиритомне видання «First Lines of the Practice of Physic, for the Use of Students» (1777), яке витримало п’ять видань і було перекладене кількома європейськими мовами.

Каллен першим зафіксував уповільнювальну дію наперстянки на серцеві скорочення. Також вважається, що він сприяв популяризації гомеопатії у медичних колах.