Гайден Вайт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гайден Вайт
англ. Hayden White
ಹೇಡನ್ ವೈಟ್.jpg
Народився 12 липня 1928(1928-07-12)[1][2][…]
Мартін, Віклі, Теннессі[4][5]
Помер 5 березня 2018(2018-03-05)[6][2][3] (89 років)
Санта-Крус, Каліфорнія, США
Країна Flag of the United States.svg США
Діяльність філософ, історик, письменник, викладач університету
Alma mater Університет Мічигану і Університет Вейна
Галузь історія
Заклад Стенфордський університет, Каліфорнійський університет у Санта-Круз[5], Університет Вейна, Рочестерський університет, Каліфорнійський університет в Лос-Анджелесі і Весліанський університет
Звання професор
Аспіранти, докторанти Nancy S. Strueverd
Членство Американська академія мистецтв і наук
Нагороди

Грант Ґуґґенгайма (1980)

Член Американської академії мистецтв і наук[d]

Berlin Prized (2003)


CMNS: Гайден Вайт у Вікісховищі

Гайден Вайт (Уайт) (англ. Hayden White; 12 липня 1928, Мартін — 5 березня 2018, Санта-Крус) — професор історії (History of Consciousness) Каліфорнійського університету в Санта Крус та професор порівняльного літературознавства Стенфордського університету.

Біографія[ред. | ред. код]

У 1951 році закінчив Університет Вейна в Детройті; у 1952 і 1956 роках захистив, відповідно, магістерську і докторську дисертації в Університеті Мічигану.

Його «Метаісторія» (Metahistory: The Historical Imagination in Nineteenth-Century Europe, 1973) спричинила появу нового історизму в літературознавстві та нових методів досліджень в історіографії.

З іменем Вайта пов'язують т. зв. лінгвістичний поворот, напрям у філософії історії, який розглядає працю історика передусім як мовну конструкцію (літературний текст), чий зв'язок із минулою реальністю неочевидний або ж проблематичний.

Найвідоміша книга Вайта «Метаісторія: Історична уява в Європі ХIХ ст.» (1973) пропонувала структуралістське розуміння історичної праці як фундаментально керованої комбінацією обраних тропів (метафора, метонімія, синекдоха та іронія), типів осюжетнення (романтичний, трагічний, комічний та сатиричний), типів формального аргументу (формістський, механістичний, органістичний та контекстуалістський), а також типів ідеологічного підтексту (анархічний, радикальний, консервативний та ліберальний).

У наступних працях Вайт відійшов від жорсткого структуралізму «Метаісторії», зосередившись на дослідженні історіографії як різновиду оповідних текстів; мовних засобів, які вживаються для побудови історичного наративу; а також на природі історичного пояснення.

Вайт відомий і завдяки виграному у Верховному суді штату Каліфорнія позову (1975) проти таємного шпигування поліції за студентами й викладачами на території університету.

Відомі праці[ред. | ред. код]

  • The Greco-Roman Tradition (1973),
  • Tropics of Discourse. Essays in Cultural Criticism (1978),
  • The Content of the Form: Narrative Discourse and Historical Representation (1987),
  • Figural Realism. Studies in the Mimesis Effect (1999),
  • The Fiction of Narrative: Essays on History, Literature, and Theory, 1957—2007 (2010) Ed. Robert Doran,
  • The Practical Past (2014).

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]