Галеаццо Чано

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Галеаццо Чано
італ. Galeazzo Ciano
Galeazzo Ciano 1936.jpg
Ім'я при народженні італ. Gian Galeazzo Ciano
Народився 18 березня 1903(1903-03-18)[1][2][…]
Ліворно, Тоскана, Італія[4]
Помер 11 січня 1944(1944-01-11)[4][1][…] (40 років)
Верона, Венето, Італія[4]
·вогнепальне поранення
Країна Flag of Italy (1861–1946).svg Королівство Італія
War flag of the Italian Social Republic.svg Італійська соціальна республіка
Діяльність дипломат, політик, правник, автор щоденника
Науковий ступінь лауреат[d][5]
Знання мов італійська[1]
Учасник Друга італо-ефіопська війна
Членство Велика фашистська рада
Титул граф[d]
Посада Міністр закордонних справ Італійського королівства[d], Undersecretary of State of the Council of Ministers of the Kingdom of Italyd, Міністр народної культури Королівства Італіяd і Національний радник Палати фасцій та корпораційd[5]
Партія Національна фашистська партія
Батько Костанцо Чаноd
Родичі Беніто Муссоліні, Ракеле Муссоліні, Вітторіо Муссоліні, Бруно Муссолініd, Романо Муссолініd і Анна-Марія Муссолініd
У шлюбі з Едда Муссолініd
Діти Фабріціо Чаноd
Автограф Galeazzo Ciano signature.svg
Нагороди
Кавалер Срібної медалі «За військову доблесть» (Італія)
Кавалер Срібної медалі «За військову доблесть» (Італія)
Кавалер Срібної медалі «За військову доблесть» (Італія)
Пам'ятна медаль Маршу на Рим
Хрест «За військові заслуги» (Італія)
Пам'ятна медаль військової операції в Східній Африці (1935—1936)
Пам'ятна медаль експедиції в Албанію (1939)
Вищий орден Святого Благовіщення
Кавалер Великого Хреста ордена Святих Маврикія й Лазаря
Кавалер Великого Хреста ордена Корони Італії
Кавалер Великого хреста Колоніального ордена Зірки Італії
Великий хрест ордена Вірності (Албанія)
Великий хрест ордена Скандербега (Албанія) Пам'ятна медаль війни 1940—1943
Кавалер Великого хреста ордена Пія IX
Орден Золотої шпори
Орден Ізабелли Католички (Іспанія)
Імперський орден Ярма та Стріл
Кавалер Великого Хреста ордена Білого лева
Орден Білого орла (Польща, 1921-1939)
Кавалер Великого хреста милості магістра Мальтійського ордену
Орден німецького орла
Coat of Arms of the 2nd Count of Cortellazzo and Buccari (Order of Isabella the Catholic).svg

Джан Галеа́ццо Ча́но, 2-й граф Кортела́ццо і Букка́рі (італ. Gian Galeazzo Ciano, conte di Cortellazzo e Buccari; 18 березня 1903(19030318), Ліворно, Королівство Італія — 11 січня 1944, околиця Верони, Королівство Італія) — італійський політик, дипломат і журналіст. Зять Беніто Муссоліні, 24 квітня 1930 дружився з його донькою Едді. Автор цінних щоденників.

Життєпис[ред. | ред. код]

Син видатного полководця та ветерана Першої світової війни Костанцо Чано[it]. У юному віці він приєднався до фашистського руху, брав участь у марші на Рим 1922.

У 1925—1930 працював на дипломатичній службі, зокрема, у Ріо-де-Жанейро, Пекіні та Шанхаї (генеральний консул). Після повернення до Італії був, зокрема, міністром пропаганди у 1935—1936; у 1936 зайняв посаду міністра закордонних справ і члена Великої фашистської ради.

У міру зближення Муссоліні з нацистською Німеччиною Чано все більше розчаровувався в його політиці. З 1943 вів активну діяльність для виходу Італії з війни, у результаті чого втратив посаду міністра закордонних справ і був призначений послом у Ватикані.

24 липня 1943 на Великій фашистській раді підтримав резолюцію про відсторонення Муссоліні з посади.

Новий уряд маршала П'єтро Бадольо відмовився від послуг Чано, і останній разом з родиною втік до Німеччини. Це було серйозною помилкою, бо німці не забули про його діяльність щодо розриву союзу з Німеччиною. Чано схопили і видали владі Італійської соціальної республіки. Під тиском Гітлера і при повній байдужості Муссоліні, незважаючи на зусилля його дружини, на Веронському процесі[en] Чано засудили до смертної кари, відтак на стрілецькому полігоні розстріляли бійці Чорносорочечники.

Автор знаменитих щоденників, у яких досить докладно описані провідні політичні фігури фашистської Італії та нацистської Німеччини.

Походження, вимова[ред. | ред. код]

Італійське слово італ. ciano вимовляється як [ˈʧiano], синонім італ. fiordaliso — волошка, а також ціан, тобто ціановий / блакитний / волошковий колір.[6]

Італійське прізвище італ. ciano вимовляється як [ˈʧano].[6]

Нагороди[ред. | ред. код]

Італія[ред. | ред. код]

Ватикан[ред. | ред. код]

Іспанія[ред. | ред. код]

Інші країни[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • «Останній монолог фашиста», Галеаццо Чано, видавництво Залізний тато, Київ, 2020; ISBN: 978-617-7653-16-4

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]