Галеаццо Чано

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Галеаццо Чано
італ. Galeazzo Ciano
Galeazzo Ciano01.jpg
Ім'я при народженні італ. Gian Galeazzo Ciano
Народився 18 березня 1903(1903-03-18)[1][2][3]
Ліворно, Тоскана, Італія[4]
Помер 11 січня 1944(1944-01-11)[4][1][…] (40 років)
Верона, Венето, Італія[4]
·розстріл[d]
Громадянство
(підданство)
Flag of Italy (1861–1946).svg Королівство Італія
War flag of the Italian Social Republic.svg Італійська соціальна республіка
Діяльність дипломат, політик, юрист, автор щоденника
Науковий ступінь laurea[d][5]
Володіє мовами італійська[1]
Учасник Друга італо-ефіопська війна
Членство Велика фашистська рада
Титул граф[d]
Посада Міністр закордонних справ Італійського королівства[d], Undersecretary of State of the Council of Ministers of the Kingdom of Italy[d], minister of Popular Culture of the Kingdom of Italy[d] і Національний радник Палати фасцій та корпорацій[d][5]
Партія Національна фашистська партія
Батько Костанцо Чано[d]
Родичі Беніто Муссоліні, Ракеле Муссоліні, Вітторіо Муссоліні[d], Бруно Муссоліні[d], Романо Муссоліні[d] і Анна-Марія Муссоліні[d]
У шлюбі з Едда Муссоліні[d]
Автограф Galeazzo Ciano Signatur.jpg
Нагороди
орден Білого Орла Knight Grand Cross in the Order of the Holy Sepulchre Silver Medal of Military Valour Knight Grand Cross of the Order of Saints Maurice and Lazarus knight of the Order of Saints Maurice and Lazarus knight grand cross of the order of the crown of italy кавалер Великого хреста ордена Пія IX кавалер ордена Ізабелли Католички з ланцюгом орден Золотої шпори Великий хрест Королівського угорського ордена Святого Стефана Вищий орден Святого Благовіщення Орден за заслуги Німецького орла Суверенний військовий Орден Госпітальєрів Святого Івана Єрусалимського, лицарів Родосу і Мальти

Джан Галеа́ццо Ча́но, 2-й граф Кортела́ццо і Букка́рі (італ. Gian Galeazzo Ciano, conte di Cortellazzo e Buccari; 18 березня 1903(19030318), Ліворно, Королівство Італія11 січня 1944, околиця Верони, Королівство Італія) — італійський політик, дипломат і журналіст. Зять Беніто Муссоліні, 24 квітня 1930 дружився з його донькою Едді. Автор цінних щоденників.

Життєпис[ред. | ред. код]

Син видатного полководця та ветерана Першої світової війни Костанцо Чано[it]. У юному віці він приєднався до фашистського руху, брав участь у марші на Рим 1922.

У 1925—1930 працював на дипломатичній службі, зокрема, у Ріо-де-Жанейро, Пекіні та Шанхаї (генеральний консул). Після повернення до Італії був, зокрема, міністром пропаганди у 1935—1936; у 1936 зайняв посаду міністра закордонних справ і члена Великої фашистської ради.

У міру зближення Муссоліні з нацистською Німеччиною Чано все більше розчаровувався в його політиці. З 1943 вів активну діяльність для виходу Італії з війни, у результаті чого втратив посаду міністра закордонних справ і був призначений послом у Ватикані.

24 липня 1943 на Великій фашистській раді підтримав резолюцію про відсторонення Муссоліні з посади.

Новий уряд маршала П'єтро Бадольо відмовився від послуг Чано, і останній разом з родиною втік до Німеччини. Це було серйозною помилкою, бо німці не забули про його діяльність щодо розриву союзу з Німеччиною. Чано схопили і видали владі Італійської соціальної республіки. Під тиском Гітлера і при повній байдужості Муссоліні, незважаючи на зусилля його дружини, на Веронському процесі[en] Чано засудили до смертної кари, відтак на стрілецькому полігоні розстріляли бійці Чорних бригад[en].

Автор знаменитих щоденників, у яких досить докладно описані провідні політичні фігури фашистської Італії та нацистської Німеччини.

Походження, вимова[ред. | ред. код]

Італійське слово італ. ciano вимовляється як [ˈʧiano], синонім італ. fiordaliso - волошка, а також ціан, тобто ціановий / блакитний / волошковий колір.[6] Див. також ciano (інші значення)[it].

Італійське прізвище італ. ciano вимовляється як [ˈʧano].[6]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б SNAC — 2010.
  3. Encyclopædia Britannica
  4. а б в Чиано Галеаццо // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. а б https://storia.camera.it/deputato/galeazzo-ciano-19030318
  6. а б ciano // DiPI Online - Dizionario di Pronuncia Italiana

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]