Галич Євген Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Галич Євген)
Перейти до: навігація, пошук
Євген Галич
Євген Андрійович Галич
Zhenya Halych EV Red Carpet Kyiv 2017.jpg
На відкритті пісенного конкурсу Євробачення-2017 7 травня 2017
Основна інформація
Дата народження 29 квітня 1984(1984-04-29) (33 роки)
Місце народження м. Біла Церква, Київська область
Роки активності з 1999
Країна Україна Україна
Професія музикант, радіоведучий, телеведучий
Освіта Полтавський військовий інститут зв'язку
Інструменти спів, електрогітара, акустична гітара
Жанр поп-рок, поп-панк
Псевдоніми «Галич»
Гурт


  • 1999—2005 — Крути! Педалі
  • з 2005 — O.Torvald
o-torvald.com
Q: Цитати у Вікіцитатах

Євген Галич (нар. 29 квітня 1984(19840429)) — український рок-музикант, лідер рок-гурту O.Torvald, радіо- і телеведучий.

Життєпис і творчість[ред.ред. код]

Народився у місті Біла Церква.

Перші 8 років життя Євгена — родина проживала в Казахстані за місцем військової служби його батька.[1] Має молодшого брата Андрія.[2]

У 5-річному віці пішов вчитися до музичної школи.

1994 року у дворі свого будинку Євген познайомився з Денисом Мізюком — своїм найкращим другом і майбутнім гітаристом O.Torvald. Відтоді вони грають разом. З 1999 по 2005 рік вони грали в полтавському гурті «Крути! Педалі», а в 2005 році був створений гурт O.Torvald.[3]

Навчався у Полтавському військовому інституті зв'язку (лейтенант запасу, інженер телекомунікаційних систем і мереж). На останніх курсах, в тому числі на 4-му та 5-му фактично жодного дня не навчався. Свідченням цього є те, що всі оцінки за екзамени та заліки на 4-му та 5-му курсах викладачі (як цивільні, так і військові) йому ставили лише за особистим проханням декана факультету "Телекомунікації" Мороза Ю.І. ї лише тому, що батько Євгена був в той час начальником фінансово-економічної служби інституту і в межах своїх посадових обов'язків та повноважень контролював питання нарахування і "своєчасності" виплат усіх заробітних плат професорсько-викладацькому складу факультету (в тому числі декану, завідуючим кафедрами факультету "Телекомунікації" та іншим викладачам), а також матеріального грошового забезпечення, премій, надбавок, допомоги на оздоровлення і інших проплат та виплат військовим викладчам. В той же час Євген вже працював на радіостанції (не більше 60% зазначеного періоду) і дуже багато часу проводив у місті Полтаві та її нічних клубах. Ще в інституті він реально зрозумів, що більш нічим іншим займатися не хоче і не може, окрім музики.

Тому 2006 року, коли Євген закінчив інститут, тобто через п'ять місяців після створення O.Torvaldу, вони всім гуртом переїхали до Києва. Спочатку знімали двокімнатну хрущовку на Дарниці, а потім знайшли будинок на Татарці. З 2006 по 2010 рік усім гуртом жили в цьому будинку, там же була і музична база. У них регулярно проходили гучні тусовки. Спочатку музика не приносила грошей, тому паралельно всі займалися ще якимись справами. Але 2008 року Євген і Денис записали перший альбом. Гурт починає стрімко розвиватися, особливо з 2011 року.

Раніше слова пісень і музику писав тільки Євген Галич, але зараз до творчого процесу приєднався ще й Микола Райда (DJ Полярник) — полтавський друг Євгена, з яким вони разом вчилися в інституті.[4]

Окрім гурту O.Torvald, Євген Галич з репером Андрієм Шостаком утворили музичний проект НУДЛИ.

На запрошення Олександра Асаулюка Євген Галич був ведучим треш-шоу «Чіпси. Чікси. Лавандо$» на телеканалі М1. Цю передачу прикрила Національна комісія з питань моралі. Коли Женя працював на М1, гурт спеціально писав «хіти», щоб вони заходили на канали і радіостанції.[5]

Женя був ведучим телепроекту «Моя перша тачка» на НЛО TV.[6]

Ведучий ранкового рок-шоу на Просто Раді.О.

Довелось попрацювати радіоведучим на лінійних радіоефірах і вітальних програмах ще в Полтаві. Бути радіоведучим вважалося настільки круто, що всі питання в інституті, з даішниками або в міськадміністрації вирішувалися привітанням дружини або тещі в програмі ввечері. Ранковий ефір - це ранній підйом, пекло для багатьох. Але я - жайворонок, мені такий режим цілком підходить
.[7][8]

Одружений, дружина Валерія, у 2013 році в нього народилася дочка. Про свою дружину Євген написав пісню «Нас двоє». Валерія також брала участь у зйомках двох виднограїв гурту O.Torvald.[9]

У 2015 і 2016 роках гурт мав звання "Найфестивальніший гурт України". Навесні 2015 року Євген Галич взяв участь у запису альбому гурту Bahroma +-=: разом з Романом Бахарєвим він виконав пісню «Секс, наркотики, рок-н-ролл».[10] А у 2017 O.Torvald перемогли на відборі Євробачення.

24 квітня 2017 року у Євгена народився син. [11]

Татуювання[ред.ред. код]

Перше татуювання він зробив у Полтаві в 16 років на правому плечі.
Трохи нижче плеча — мікрофон, класика жанру — Shure SH65, гітара Gibson, надпис «Family» і живе серце, яке все це зв'язує.
На плечі — будівлі Києва.
На грудях у нього напис «Big little brother», що присвячений брату.
На пульсі набита перша літера імені дружини Валерії — англ. буква «V», а зверху — буква «Л» (Лєра).
Бумбокс з радіостанціями, на яких він працював у Полтаві: 100,0, 106,8, 105,0.
Номер школи — 13.
Цифри «182» і «41» — це Blink 182 і Sum 41, гурти, з яких почалася його панк-рок діяльність.[12]

Висловлювання[ред.ред. код]

«Я народився в російськомовній сім’ї і навчався в російській школі. Можливості постійно розмовляти українською не мав. Але наразі я намагаюся спілкуватися мовою країни, якою пишаюся і в якій живу. Це важливо… Хоча думаю більше російською.»[13]
«В країні має бути її мова: в Україні - українська, в Росії - російська, у Великій Британії - англійська. Двох державних мов бути не може, це абсурд. Комусь із мудаків це просто вигідно. Не можуть вивчити мови. А країна без мови розвиватися не буде. Ніяк. Це моя радикальна позиція. Хоча я довгий час не спілкувався українською в житті, двох слів зв'язати не міг. Але пишеться мені зараз легше українською, тому що вона більш співуча. І співати на ній, відповідно, легше. Тому більшість треків у нас українських.»[14]
«Протягом 10-ти років ми намагалися достукатися до деяких засобів масової інформації для того, щоби просувати свою творчість. І кожен раз стукали лобом в зачинені двері, бо ми були нецікаві. Я запам'ятав кожного з вас. У мене є чорний список тих телеканалів, радіостанцій і засобів масової інформації, які нам відмовляли. І на наступний же день [після перемоги в національному відборі на Євробачення-2017] подзвонили і почали кликати до себе. Хлопці, так не робиться - це неправильно і нечесно. Ви будете покарані [сміх]. Ну, загалом, з наступними не переможцями Євробачення себе так не поводьте, будь ласка. Українська музика потребує вашої підтримки. Від вас залежить те, що буде з українською музикою в подальшому.»
Оригінальний текст (рос.)

«На протяжении 10-ти лет мы пытались достучаться к некоторым средствам массовой информации для того, чтобы промотировать свое творчество. И каждый раз стучались лбом в закрытую дверь, потому что мы были неинтересны. Я запомнил каждого из вас. У меня есть черный список тех телеканалов, радиостанций и средств массовой информации, которые нам отказывали. И на следующий же день [после победы в национальном отборе на Евровидение-2017] позвонили и начали звать к себе. Ребята, так не делается – это неправильно и нечестно. Вы будете наказаны [смех]. Ну, в общем, со следующими непобедителями Евровидения себя так не ведите, пожалуйста. Украинская музыка нуждается в вашей поддержке. От вас зависит то, что будет с украинской музыкой в дальнейшем.»[15]

«Звісно планую, обов’язково [приїду до Криму]. Із превеликим задоволенням. Питання лише в тому, що ми хотіли би приїхати до українського Криму.»
Оригінальний текст (рос.)

«Конечно планирую, обязательно [приеду в Крым]. С огромным удовольствием. Вопрос только в том, что мы хотели бы приехать в украинский Крым.»[16]

«Ми росли і слухали гурт «Тартак», «Танок на майдані Конґо», «Другу ріку», «Димна Суміш», «Крихітка», «Океан Ельзи», «Бумбокс». Якщо говорити про приклади, то звичайно ж Андрій Хливнюк безперечно авторитет для нас. І ми його дуже поважаємо як автора, виконавця, як фронтмена. Святослав Вакарчук своїм прикладом показує, що можна бути популярним протягом 20-ти років. Це дуже здорово. От. Мені подобається група «SINOPTIK», яка своїм прикладом теж показує, що вони досить адекватні того, що відбуватиметься в світовій музиці...»
Оригінальний текст (рос.)

«Мы росли и слушали группу «Тартак», «Танок на Майдани Конго», «Другу рику», «Дымну сумиш», «Крыхитку», «Океан Эльзы», «Бумбокс». Если говорить о примерах, то конечно же Андрей Хлывнюк бесспорно авторитет для нас. И мы его очень уважаем как автора, исполнителя, как фронтмена. Святослав Вакарчук своим примером показывает, что можно быть популярным на протяжении 20-ти лет. Это очень здорово. Вот. Мне нравится группа «Синоптик», которая своим примером тоже показывает, что они достаточно адекватны того, что происходит в мировой музыке…»[16]

«…безпосереднім авторитетом і наставником, і людиною, з якою мені хотілося продовжувати і працювати, і слухати поради, і завжди спілкуватися, це є Андрій Кузьменко, Кузьма з групи «Скрябін»[16]

Участь у Євробаченні 2017 року[ред.ред. код]

Виступ на Євробаченні 2017

У травні 2017 року Євген, як лідер гурту O.Torvald, представляв Україну на Євробаченні-2017 у Києві з композицією «Time» («Час»).

Галич про пісню "Time":

Пісня про те, що час - єдине, що не можна повернути. Неможливо прожити двічі одну й ту саму мить, варто цінувати кожну хвилину, яку ти проживаєш разом зі своїми рідними, близькими, друзями. Пам’ятати й поважати минуле чи мріяти про майбутнє – важливо, та відчувати цінність життя прямо зараз – найголовніше. Цінність часу неможливо перебільшити. Варто кожен день говорити дружині, що любиш її, дзвонити батькам, знаходити час для дитини, робити свою справу, боротися за свободу своєї країни. Невідкладно. Тут і зараз. Не втрачаючи час.

За результатами спільного голосування членів журі та телеглядачів, пісня отримала 36 балів та посіла 24 місце серед 26 учасників у фіналі, а в загальному серед 42 учасників.[17]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]