Гарантований мінімум

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вісім мільйонів монет за межами парламенту в Берні, Швейцарія, 2013.

Гаранто́ваний мі́німум (також безумовний базовий дохід, універсальний базовий дохід) доходів (англ. Guaranteed minimum income) — форма соціального забезпечення, згідно з якою кожен громадянин повинен мати законом гарантований безумовний мінімум грошового забезпечення, який виплачується державою або місцевим органом самоврядування, на додаток до будь-якого доходу отриманого де-інде.

Безумовний базовий дохід який є нижчим за межу бідності іноді називають частковим базовим доходом.

Система базового доходу фінансується з доходу отриманого від підприємств чи ресурсів які належать державі (часто називається соціальні дивіденди) - основний компонент багатьох пропонованих моделей соціалізму.[1] Схеми фінансування базового доходу також просуваються в контексті капіталізму, де вони можуть фінансуватись з різноманітних форм податків.[2]

Нині в різних країнах політики, економісти і соціологи обговорюють можливість різних моделей г.м.д. У Швейцарії кампанія за проведення референдуму про запровадження гарантованого доходу розміром 2500 франків (2555 $) (2550 франків на дорослого і 625 франків для дитини) щомісяця завершилася збором підписів і призначеною датою голосування — 5 червня 2016 року,[3] на якому швейцарці переважною більшістю голосів (77% - проти, 23% - за) відмовились від запровадження системи. Швейцарія - перша в світі країна яка провела такий референдум.[4] Також Фінляндія в 2016 році розпочала пілотний проект виплат у розмірі від 550 до 800 євро щомісяця для частини громадян.[5][6]

Політичні аспекти[ред.ред. код]

Ефективність адміністрування[ред.ред. код]

Організація "Всесвітня мережа базового доходу" (англ. "The Basic Income Earth Network" BIEN) говорить що одна з головних переваг базового доходу - відчутно менша вартість обслуговування системи соціального забезпечення.[7]

Переваги та недоліки[ред.ред. код]

Головна перевага гарантованого базового доходу - це фінансова прозорість та простота обслуговування. Систему пропонується запровадити замість складної та заплутаної системи соціального забезпечення.

Основний недолік системи базового доходу противники відзначають у фінансовій неможливості запровадження даної системи.

Пілотні програми[ред.ред. код]

Найбільш відомі пілотні проекти:

  • Експеримент у Фінляндії розпочався 2016 року. Державна соціальна агенція Kela вибрала 2000 безробітних громадян, їм виплачується 560 євро щомісяця в якості базового доходу в не залежності чи знайде отримувач роботу чи ні. Експеримент триватиме 2 роки. Уряд має на меті вивчити поведінку людей та зацікавити безробітних заключати короткострокові робочі контракти.[6]
  • Експеримент з негативним податковим навантаженням у США та Канаді 1960-1970 роках.
  • Експеримент у Намібії 2008 року
  • Експеримент у Бразилії 2008 року
  • Експеримент в Індії 2011 року
  • Експеримент GiveDirectly[8]
  • Дослідження в сільській місцевості Північної Кароліни
  • Утрехт, експеримент у Нідерладах 2015 року

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Marangos, John (2004). Social Dividend versus Basic Income Guarantee in Market Socialism (англійська). Taylor & Francis, Ltd. с. 20–40. 
  2. Arneson, Richard (1992). Is Socialism Dead? A Comment on Market Socialism and Basic Income Capitalism (англійська). The University of Chicago Press. с. 485–511. 
  3. Утопія чи нова реальність? Навіщо Швейцарії роздавати громадянам по 2 тис. євро на місяць. Європейська правда. Процитовано 2016-02-03. 
  4. Switzerland's voters reject basic income plan. 
  5. Фінляндія замінить соціальні пільги виплатами для всіх громадян - ЗМІ. Європейська правда. Процитовано 2016-02-04. 
  6. а б Will Finland's basic income trial help the jobless?. 
  7. Basic Income Earth Network (англійська). 
  8. GiveDirectly (англійська). 

Посилання[ред.ред. код]