Гарячий Павло Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Павло Павлович Гарячий
Павло-Гарячий.jpg
Народження 13 січня 1893(1893-01-13)
с. Буда-Горобіївська, Канівський район, Черкаська область
Смерть 23 лютого 1943(1943-02-23) (50 років)
м. Кременець, Тернопільська область
Країна Flag of the Ukrainian State.svg УНР
Приналежність Coat of Arms of UNR.svg Армія УНР
Звання 09 УНР 30-03-1920 Сотник.svg Сотник
Командування командир 1-ї сотні 2-ї ім. Кармелюка бригади 1-ї Запорозької дивізії Армії УНР
Війни / битви Перший зимовий похід
Нагороди
Хрест Симона Петлюри

Гарячий (Горячий) Павло Павлович (13 січня 1893, с. Буда-Горобіївська Канівського повіту Київської губернії — 23 лютого 1943, м. Кременець, тепер Тернопільська область) — український військовий діяч, сотник Армії УНР.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в селі Буда-Горобіївська Канівського повіту Київської губернії. У 1911 закінчив чотирикласну Канівську міську школу.

Під час Першої світової війни служив у 1-й мортирній запасній батареї. 1 жовтня 1916 року закінчив 3-тю Київську школу прапорщиків. Наприкінці 1917-го Гарячого направили до Проскурівського кордонного полку.

В Армії УНР[ред. | ред. код]

З січня 1918 служить сотником 1-ї сотні 1-го Гайдамацького кінного партизанського куреня імені отамана Яна Кармелюка, сформованого Юрієм Ківерчуком і поручником Миколаєнком у Кам'янці-Подільському та його околицях.

18 листопада 1919 був серйозно побитий більшовиками та з великими труднощами врятувався. Після лікування в грудні 1919 Павла Гарячого було інтерновано. Спершу він перебував у Луцьку, потім у таборах Щипйорно і Ланцута.

Навесні 1920-го вступив до 6-ї Січової стрілецької дивізії, з якою пройшов усю кампанію 1920. 21 листопада вдруге інтернований поляками. Перебував у таборі в Щипйорно, де закінчив у 1924 реальну школу.

На еміграції[ред. | ред. код]

Після звільнення з табору навчався на агрономічно-лісовому відділі Української господарської академії в Подєбрадах. Після закінчення академії працював у Польщі, в Познані.

Загибель[ред. | ред. код]

З грудня 1941 до лютого 1943 Павло Гарячий проживав у місті Кременець та працював викладачем Білокриницької лісової школи.

Одним з його учнів був Микола Якович Чорнобай, член ОУН(б), який згадував:

Полковник Павло Гарячий викладав у нас “лісництво”, а після занять, у лісі навчав нас іншого предмету – “тактики”.

Учнями Павла Гарячого були члени обох гілок ОУН. У лютому 1943 загін ОУН під командуванням «Крука» захопив Кременецьку в'язницю, заради засуджених до розстрілу в'язнів. У відповідь гестапо того 23 лютого 1943 року арештувало та розстріляло відомих у місті українців, в тому числі Павла Гарячого.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

  • У лісовому технікумі в Білокриниці встановлена меморіальна дошка Павлу Гарячому.
  • У Каневі його ім'ям названо одну з вулиць міста[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Відтепер Канів має нові назви вулиць. Архів оригіналу за 19 листопад 2015. Процитовано 17 листопад 2015. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]