Гелон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Розташування Більського городища на мапі України
Топографічна карта Більського Городища, чорні лінії — це залишки дерев'яно-земляних стін, нанесені картографами до 1954 року, які не знали її історичної цінності

Гелон (грец. Γελωνός) — легендарне велике місто VI—V ст. до н. е., розташоване в землях племені будинів, основним населенням якого були стародавні греки (елліни). Писемну згадку з коротким описом міста залишив Геродот у своїй «Історії».[1][2]

Найімовірнішим археологічним відповідником Гелона вважається Більське городище на річці Ворскла у Полтавській області,[3] хоча є ряд невідповідностей в описі легендарного міста і архелогічною пам'яткою.[4]

Короткий опис міста, населення та його побуту[ред. | ред. код]

«Батько історії» написав кілька речень про вигляд самого міста:

Щодо будинів... В їхній країні побудовано дерев'яне місто, що називається Гелон. Кожна частина його муру має завдовжки тридцять стадій, а мур високий і дерев'яний. І житла в них дерев'яні, а також і святилища. Є там святилища еллінських богів, обладнані по-еллінському, із статуями і жертовниками і з унутрішніми дерев'яними храмами. У кожні три роки вони святкують діонісії і вакхічно божеволіють.[5]

За Геродотом, Гелон — велике місто, кожна сторона якого має довжину трохи більше 6 км (30 стадій), завдяки чому його периметр можна оцінити в 22-26 км.[4]

А гелони — це первісно елліни, що виселилися з емпоріїв і оселилися з будинами.[5]

Тобто, Геродот вважав жителів міста греками-переселенцями з Північного Причорномор'я: не випадково для позначення Гелона він використовує типовий для грецької політичної лексики термін «πόλις», хоча опис самого міста подано в урбаністичному, а не політичному сенсі.[4]

Вони користуються то скіфською, то еллінською мовами.[5]

З чого можна зробили висновок, що населення міста було змішаним і там проживала значна кількість скіфів. Деякі дослідники навіть вважають, що гелони — це одна з гілок скіфів.[6]

Далі йде опис побуту населення міста і порівняння його з сусідами-будинами:

А будини користуються не тією мовою, що гелони, і спосіб життя в них інший, бо будини — тубільці, кочовики... Гелони обробляють землю і споживають збіжжя і є в них сади і вони не схожі на будинів ні зовнішністю, ні кольором шкіри та волосся. Елліни називають також будинів гелонами, але це неправильно. Їхня країна вся вкрита різноманітним лісом, а в найбільшій гущавині лісу є велике і повноводне озеро, а також болото і навколо нього очерет. У тому озері ловлять видр та бобрів і ще інших звірів із квадратними мордами. З їхніх шкур шиють собі зимовий одяг.[7]

Скіфо-перська війна[ред. | ред. код]

Скіфський похід перської армії 514/513 до н. е.
▬▬  Маршрут Дарія I
▪▪▪▪  Зворотний шлях Дарія I
▬▬  Похід флоту іонян

Геродот розповідає, що під час невдалого походу перського царя Дарія I на скіфів у 514/513 до н. е.,[8] гелони, будини і савромати виступили союзниками останніх:

Скіфи порадилися між собою і вирішили, що вони самі не спроможні помірятися силами і прогнати Дарія і послали вісників до сусідніх народів. І царі цих народів уже збиралися і радилися між собою, розуміючи, що проти них виступило велике військо. Це були царі таврів і агатірсів, і неврів, і андрофагів, і меланхлайнів, і гелонів, і будинів, і савроматів.[9]

Гелони, будини і савромати мали спільну думку і обіцяли допомогти скіфам.[10]

а інші запрошені до коаліції племена відмовилися.[2]

Гелони приєдналися до війська скіфів і воювали під проводом скіфського воєначальника (або царя) Таксакія.[11]

Під час бойових дій, скіфи та їх союзники змушені були відступати у глиб своєї країни, в результаті чого перси дійшли до міста Гелон і спалили його:

...коли вони[перси] вдерлися до країни будинів, вони знайшли там дерев'яне місто, з якого будини повтікали і зовсім залишили його напризволяще, а перси спалили його.[12]

Питання ідентифікації міста[ред. | ред. код]

Значна частина істориків вважають розповідь Геродота про Гелон недостовірною (як і багато інших сюжетів його книг) і не вбачають підстав шукати археологічний відповідник вказаного міста.[1]

Дослідники праць Геродота вважають, що він сам у місті ніколи не був, а записав чутки про нього від грецьких купців.[4]

Втім, повідомлення про великі розміри міста вважаються ключовими для пошуку його археологічного відповідника, тому нині найпопулярнішою є гіпотеза доктора історичних наук Бориса Шрамка, який ототожнював легендарний Гелон з Більським городищем, що розташоване біля села Більськ, на річці Ворскла, на межі Полтавської та Сумської областей. Час існування та розміри розкопаного городища є близькими до параметрів, що вказав Геродот: воно існувало і процвітало в часи скіфів, його площа 4400 га, довжина зовнішніх укріплень — близько 26 км.[4][3]

Тут слід враховувати обставину, що аналіз усієї сукупності відомостей, які наводить Геродот про розміри міст у своїй «Історії», показує, що в жодному випадку не вдається знайти близької відповідності між наведеними ним параметрами та незалежними даними з інших джерел, насамперед археології. У цьому відношенні дуже показовим є його детальний опис Вавилону, для якого вказані розміри в 480 стадій (85,2 км). В той самий час (VI—V ст. до н. е.), в клинописних текстах Набоніда периметр міських стін визначено в 14400 ліктів — це 7,2 км), що близько до даних археології (8,15 км). Тобто, Геродот, про якого достеменно відомо, що він жив певний час у Вавилоні, перебільшив його реальні розміри у понад 10 разів, а Гелона він навіть не бачив, тому складно вважати надійним джерелом вказані параметри розміру стін.[13]

Невідповідності відомостей Геродота Більському городищу:[4]

  • У Гелоні були чітко описані храми, статуї, вівтарі і навіть культ Діоніса; навряд чи їм можуть відповідати знайдені примітивні глиняні антропоморфні фігурки в Більському городищі;
  • Як відомо, перси наступали від Дунаю на схід, у розділі VI (122) вони перейшли Танаїс (Дон) і лише після цього підійшли до Гелона (VI, 123). Тобто місто було розташовано на лівобережжі Дону, а не лівобережжі Дніпра;
  • Гелон мав чотирикутну форму, а Більське городище має трикутну форму.

Російський археолог і доктор історичних наук А. П. Медведев[ru] у своїх працях висловлює здогад, що Геродот розповідає не про окреме місто, а про квартал грецьких купців всередині варварського городища, і, як приклад такого давньогрецького емпорію, наводить скіфське Єлизаветівське городище[ru] на Дону.[4]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Гелон. Енциклопедія історії України (uk). 2020. Процитовано 2021-11-25. 
  2. а б Геродот. Історії в дев'яти книгах. Книга ІV. Мельпомена.Переклад А.Білецького. AeLib: Бібліотека світової літератури. Оригінали та переклади (ae-lib.org.ua) (uk). 2003. Процитовано 2021-11-25. 
  3. а б Легендарне місто Гелон на Полтавщині. Архів оригіналу за 21 жовтень 2011. Процитовано 13 грудень 2010. 
  4. а б в г д е ж А. П. Медведев. «Античный мир и археология». Вып. 11. Саратов, 2002. С. 131—140. Гелон Геродота: к проблеме соотношения античного нарратива и историко-археологических реалий. сайт «История Древнего Рима» (ancientrome.ru) (ru). Процитовано 2021-11-25. 
  5. а б в Геродот, «Історія», розділ IV, 108
  6. Владимир Сядро. Загадочный скифский город Гелон, или О чем не знал Геродот. Историческая библиотека (historylib.org) (ru). Процитовано 2021-11-25. 
  7. Геродот, «Історія», розділ IV, 109
  8. Похід Дарія на Скіфів. сайт «Українська військова історія» (uk). Процитовано 2021-11-25. 
  9. Геродот, «Історія», розділ IV, 102
  10. Геродот, «Історія», розділ IV, 119
  11. Геродот, «Історія», розділ IV, 120
  12. Геродот, «Історія», розділ IV, 123
  13. А. П. Медведев. О степени достоверности Геродотовых описаний древних городов (Гелон и Вавилон). сайт «Археология. РУ — Открытая библиотека имени В. Е. Еременко» (archaeology.ru) (ru). Процитовано 2021-11-25. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]