Більськ (Полтавський район)
| село Більськ | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 Вид з оглядової альтанки перед в'їздом
| |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Полтавська область | ||||
| Район | Полтавський район | ||||
| Рада | Більська сільська рада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA53080170020026943 | ||||
| Облікова картка | картка | ||||
| Основні дані | |||||
| Населення | 1043 | ||||
| Поштовий індекс | 38610 | ||||
| Телефонний код | +380 5350 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 50°05′37″ пн. ш. 34°38′09″ сх. д.H G O | ||||
| Відстань до районного центру |
10 км | ||||
| Найближча залізнична станція | Охтирка | ||||
| Відстань до залізничної станції |
35 км | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 36810,Полтавська обл.. Котелевський р-н с. Більськ, вул. Першотравнева, 2 | ||||
| Карта | |||||
  Більськ | |||||
 Більськ | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Більськ — село Полтавського району, Полтавської області. Орган місцевого самоврядування — Більська сільська рада.
Географія[ред. | ред. код]
Розташоване на правому березі р. Ворскли. Вище за течією на відстані 3 км розташоване село Куземин (Охтирський район), нижче за течією на відстані 4 км розташоване село Лазьки (Зіньківський район), на протилежному березі — смт Котельва.
Історія[ред. | ред. код]
Село засноване на місці великого городища скіфської епохи 7—3 століттях до н. е. — Більське городище.
У 14 столітті тут було збудовано фортецю для захисту від золотоординців. 1399 року біля Більська відбулася битва між військами литовського князя Вітовта та хана Темір-Кутлуя[1].
За іншими даними виникло за часів Федіра Бєльського. Опісля його участі у спробі вбити Казимира та втечі до Московії, Бєльськ відійшов до Глинських, від середини XVI ст. до Байбуз. Перша писемна згадка, як прикордонної литовської фортеці, датується 1498-м роком[2]. Опісля Люблінської унії та передачі Київського воєводства під протекцію короні польській почалася експансія її шляхти. Тож на 1594-й рік ці землі вже входили до володінь Вишневецьких.
Значиться на карті Г. де Боплана (1648 рік).
1648—1649 роках перебувало у складі Гадяцького, з кінця 1649 року — Полтавського полку; 1661—1662 — у Котелевській сотні Зіньківського полку, з 1750 року відносилося до Куземинської сотні Гадяцького полку. З 1781 року віднесено до Зіньківського повіту Чернігівського намісництва.
За ревізією 1786 року у Більську — 2 церкви, 270 дворів, у тому числі козаків виборних — 131 двір, підпомічників — 108 дворів.
3 1797 року Більськ перебував у складі Зіньківського повіту Малоросійської, з 1802 року — Полтавської губернії. На 1859 рік — волосний центр, церква, селітряний завод.
У 1901—1902 роках споруджена нова мурована Успенська церква, при ній була бібліотека; діяло 2 водяні млини і кілька вітряків.
Радянська окупація почалась в січні 1918 року.
7 березня 1923 Більськ віднесений до Опішнянського району Полтавської округи. На 1926 рік Більськ — центр сільради, йому підпорядковувалося 6 населених пунктів. Проте внаслідок голодоморів поселення значно занепало. Зокрема під час голодомору 32-33 загинуло принаймні 189 чоловік[3].
Значно меншими були втрати під час німецько-нацистської окупації (6 жовтня 1941 — 18 вересня 1943) страчено 67 односельців, вивезено на примусові роботи до Німеччини 214 осіб[джерело?] та II СВ загалом.
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1243 особи, з яких 516 чоловіків та 727 жінок.[4]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1035 осіб.[5] Від початку 2000-х значною мірою поповнено переселенцями з Закарпаття.
| Рік | Дворів | Жителів |
|---|---|---|
| 1786 | 270 | |
| 1856 | 1442 | 4312 |
| 1900 | 541 | 3149 |
| 1910 | 668 | 3583 |
| 1926 | 865 | 3994 |
| 1991 | 1206 | |
| 2001 | 1043 |
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 95,30 % |
| російська | 4,03 % |
| білоруська | 0,29 % |
| інші | 0,38 % |
Інфраструктура[ред. | ред. код]
- фельдшерсько-акушерський пункт;
- середня школа;
- дитсадок;
- Будинок культури на 420 місць;
- бібліотека (близько 15 тисяч одиниць зберігання);
- відділення зв'язку;
- Історико-культурний заповідник.
Відомі люди[ред. | ред. код]
З кінця 19 — початку 20 століття в селі працював фельдшер Василь Павлович Шутка, який багато зробив для відкриття тут земської лікарні, збирав відомості про історію краю, які використовувала Полтавська губернська вчена архівна комісія в своїх виданнях.
Уродженцем Більська є український радянський філософ, член-кореспондент АН УРСР, заслужений діяч науки УРСР Д. Х. Острянин.
У 1960-х роках У Більській середній школі працював учителем і директором школи Іван Ілліч Бабак — ветеран другої світової війни, льотчик-винищувач, Герой Радянського Союзу, автор книги «Зірки на крилах».
Латченко Артур Вікторович (1995—2017) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Пам'ятки історії[ред. | ред. код]
Археологічні пам'ятки:
Біля села — городище 7—3 ст. до н. е., в урочищах Скоробір, Осняги, Саранчове Поле — кургани скіфського часу. На території села знайдено бронзовий меч 9 століття до н. е. Більське городище вважають залишками скіфського столичного міста Гелон.
Пам'ятники:
- Радянським воїнам, що загинули 1941—1943 роках у боях за Більськ (збудований 1953 року);
- односельцям, полеглим (222 чол.) на фронтах німецько-радянської війни (збудований 1968 року),
- пам'ятний знак бійцям Більського червоногвардійського загону (збудований 1982 року)
- Братські могили (9) радянських воїнів, загиблих у 1941—1943 роках.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Залишки укріплень Більського городища скіфських часів -
Альтанка і джерело у пониззі Барвінкової гори
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Шабульдо Фелікс Ворскла, битва нам річці 1399 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — С. 637—638.
- ↑ Початок історії села Більська (від часу заснування до 1648 року) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 травня 2016. Процитовано 19 квітня 2016.
- ↑ Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні: Полтавська область / Упоряд. О. Білоусько, Ю. Варченко, В. Мокляк, Т. Пустовіт. — Полтава: Оріяна, 2008. — 1200 с. (с. 305—306)
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Полтавська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Полтавська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Полтавська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Література[ред. | ред. код]
- За ред. А.В. Кудрицького. Полтавщина : Енцикл. довід.. — К. : УЕ, 1992. — С. 1024. — ISBN 5-88500-033-6.
- Сидоров В. І. Де Мамаї козакували, а козаки мамаювали. Бачу зорі. Ранкове Поворскля / В кн. Зваблення скіфа. Етюди / Черкаси: Вертикаль. Видавець Кандич С. Г. 2016. — 316 с.
| ||||||||
