Свиридов Георгій Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Свиридов.
Свиридов Георгій Васильович
рос. Георгий Васильевич Свиридов
Основна інформація
Дата народження 16 грудня 1915(1915-12-16)[1]
Місце народження Фатеж, Курська губернія, Російська імперія
Дата смерті 6 січня 1998(1998-01-06)[2] (82 роки)
Місце смерті Москва, Росія
Причина смерті інфаркт міокарда
Поховання Новодівичий цвинтар
Громадянство Російська імперія, РСФРР, СРСР і Росія
Професії композитор, піаніст, кінокомпозитор
Освіта Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова (1941)
Вчителі Шостакович Дмитро Дмитрович
Інструменти фортепіано
Жанри опера, симфонія, хор, симфонічна музика і хорова музика
Нагороди
georgysviridov.narod.ru
CMNS: Файли у Вікісховищі

Свиридов Георгій Васильович (16 грудня 1915, Фатеж — 6 січня 1998, Москва) — радянський композитор і піаніст. Народний артист СРСР. Герой Соціалістичної Праці (1975). Лауреат Сталінської премії (1946), Ленінської премії (1960) та Державної премії СРСР (1968, 1980). Нагороджений двома орденами Леніна.

Життя і творчість[ред. | ред. код]

Народився 3 (16) грудня 1915 у Фатежі (Курська губернія) у родині поштового службовця. Батько загинув під час Громадянської війни. В школі його особливо цікавила література та музика — почав самостійно вчитись грати на балалайці, добираючи на слух. Після закінчення музичної школи в Курську вчився в ленінградському 1-му музичному технікумі, а з 1936 — на композиторському факультеті Ленінградської консерваторії, яку закінчив по класу композиції (учився в П. Б. Рязанова та Д. Д. Шостаковича). В 1941 р. мобілізований, пізніше комісований за станом здоров'я. До 1944 р. жив у Новосибірську, куди евакуювали Ленінградську філармонію. В цей час пише воєнні пісні. 1944 р. повертається до Ленінграду.

З 1956 р. жив у Москві; працював у театрі й кіно, в 1962–1974 рр. секретар правління Союзу композиторів СРСР, одночасно в 1968-73 роках 1-й секретар правління Союзу композиторів РРФСР.

Свої перші твори написав 1935 року — цикл ліричних романсів на вірші О. Пушкіна. Стиль композитора змінювався протягом всього творчого життя: на ранніх етапах творчості писав музику в класичному та романтичному стилях; до 1950-х років в творчості відчутний вплив Д. Шостаковича та П. Хіндеміта; після 1950-х років композитор випрацював власний композиторський стиль.

Дарування композитора, своєрідність його творчої індивідуальності найяскравіше проявила себе в сфері вокальної музики. Камерно-вокальні й вокально-симфонічні твори на слова А. С. Ісаакяна («Країна батьків», поема для тенора й баса з фортепіано, 1950 р.), Р. Бернса (цикл пісень, 1955 р.), С. О. Єсеніна («Поема пам'яті С. Єсеніна» для тенора, хору й симфонічного оркестру, 1955-56 рр.; цикл пісень «У мене батько селянин» для тенора, баритона з фортепіано, 1956 р., і ін.), В. В. Маяковського («Патетична ораторія» для баса, хору й оркестру, 1959 р.; Ленінська премія, 1960 р.), а також хори на слова російських поетів (1958, 1967 рр.) окреслюють найважливішу тему творчості композитора — тему Батьківщини.

На основі глибокого прочитання поезії різних епох і народів, насамперед російської, Свиридов істотно оновив багато вокальних жанрів. Стиль Свиридова, тісно пов'язаний із традиціями російської класичної й радянської музики, надзвичайно самобутній. Значною мірою цей стиль визначає широка опора на селянський фольклор у сполученні з прийомами музичної мови ХХ століття.

Музика Свиридова відрізняється відточеною простотою, народною характерністю пісенних мелодій і гармонічної мови, блиском і барвистістю оркестрового колориту, строгим добором і економією вирізних засобів.

Тенденція до лаконізму, стисканню розмірів творів виявилася в «Курських піснях» (1964), у т. зв. маленьких кантатах «Дерев'яна Русь» (слова С. О. Єсеніна, 1964), «Сніг іде» (слова Б. Л. Пастернака, 1965), «Весняна кантата» (слова М. О. Некрасова, 1972), у хоровому «Концерті пам'яті А. А. Юрлова» (1973) і ін.

Серед інших творів — музичні комедії, у тому числі «Вогники» (1951), тріо для скрипки, віолончелі й фортепіано (1945; Державна премія СРСР, 1946; 2-я редакція 1955), музика до фільмів і вистав драматичних театрів.

В останні дні свого життя сильно хворів і помер 6 січня 1998 року від зупинки серця.

Почесний громадянин Курська.[3] На його честь названо астероїд.

«Мене запитують: який я? Я російська людина! І справа з кінцем. Що ще можна сказати? Я не росіянин. Тому що росіянином може бути і папуас. І прекрасно він може жити в Росії. І на здоров'я, хай живе. Але російська людина — це російська людина. У мені тече російська кров. Я не вважаю, що я кращий за інших, чудовіший. Але ось я такий, як є — російська людина. І цим пишаюся. Я закликаю вас з висоти свого віку (і не майте гніву на мене, що я так кажу): треба пишатися, що ми російські люди!» Георгія Свиридова називають голосом народної самосвідомості ХХ ст.

Твори[ред. | ред. код]

  • 7 маленьких п'єс для фортепіано (1934–1935)
  • 6 романсів на слова О.Пушкіна (1935)
  • 7 романсів на слова М.Лермонтова (1938)
  • Концерт для фортепіано з оркестром № 1 (1936–1939)
  • Камерна симфонія для струнних (1940)
  • з романси на слова О.Блока (1941)
  • Концерт для фортепіано з оркестром № 2 (1942)
  • «Отелло», по трагедії В.Шекспіра (1942)
  • Музична комедія «Розкинулось море широко» (1943)
  • Соната для фортепіано (1944)
  • Романси для голосу й фортепіано на вірші Вільяма Шекспіра (1944-60)
  • Квінтет для фортепіано й струнних (1945)
  • Тріо для фортепіано, скрипки й віолончелі (1945, ред. 1955)
  • Струнний квартет № 1 (1945–1946)
  • 2 Партити для фортепіано (1946 — ред. 1957, 1960)
  • Струнний квартет № 2 (1947)
  • Дитячий альбом, 17 п'єс для фортепіано (1948 — ред. 1957)
  • Симфонія № 2 (1949/незакінчена)
  • Вокальний цикл «Країна батьків» («Страна отцов») для тенора, баса й фортепіано на вірші А. І. Ісаакяна, складається з 11 романсів (1950)
  • Музична комедія «Вогники» ( «Огоньки» 1951)
  • Ораторія «Декабристи» на слова Олександра Пушкіна і поетів-декабристів (1954-55, не кінчена)
  • Романси для голосу й фортепіано на вірші Роберта Бернса у перекладах Самуїла Маршака (1955)
  • Романс для голосу й фортепіано «Мій батько селянин» («Мой отец крестьянин») на вірші Сергія Єсеніна (1956)
  • Вокально-симфонічна поема «Пам'яті Сергія Єсеніна» (1956)
  • «Патетична ораторія» на слова Володимира Маяковського (1959, Ленінська премія, 1960)
  • Вокальний цикл (поема) «Петербурзькі пісні» для чотирьох співаків-солістів, фортепіано, скрипки й віолончелі на вірші Олександра Блока (1961-69)
  • Музика для камерного оркестру (оркестрова версія Квінтету для фортепіано й струнних 1964)
  • «Курські пісні» для змішаного хору й оркестру, слова народні (1964; Державна премія, 1968)
  • «Пушкінський вінок» для хору з оркестром (1979)
  • Маленька кантата для хору й оркестру «Дерев'яна Русь» на вірші Сергія Єсеніна (1964)
  • Маленька кантата для хору й оркестру «Сніг іде» на вірші Бориса Пастернака (1965)
  • Маленька кантата для хору й оркестру «Смутні пісні» («Грустные песни») на вірші Олександра Блока (1965)
  • Романс «Ці бідні селища» («Эти бедные селенья») для голосу, фортепіано й гобоя на слова федора Тютчева (1965)
  • Сюїта «Часе, вперед!» («Время, вперёд!») (1965)
  • «Маленький триптих» (1966)
  • Музика до пам'ятника загиблим на Курській дузі (1973)
  • «Весняна кантата» для хору й оркестру (1972)
  • Хоровий концерт «Пам'яті А. А. Юрлова» для змішаного хору, що співає без слів (1973)
  • Музичні ілюстрації до повісті Олександра Пушкіна «Заметіль» (1974)
  • Кантата «Ода Леніну» на слова Роберта Рождественського для читця, хору й оркестру (1976)
  • «Cast of Russia», поема на слова
  • 7 маленьких п'єс для фортепіано (1934–1935)
  • 6 романсів на слова О.Пушкіна (1935)
  • 7 романсів на слова М.Лермонтова (1938)
  • Концерт для фортепіано з оркестром № 1 (1936–1939)
  • Камерна симфонія для струнних (1940)
  • з романси на слова О.Блока (1941)
  • Концерт для фортепіано з оркестром № 2 (1942)
  • «Отелло», по трагедії В.Шекспіра (1942)
  • Музична комедія «Розкинулось море широко» (1943)
  • Соната для фортепіано (1944)
  • Романси для голосу й фортепіано на вірші Вільяма Шекспіра (1944-60)
  • Квінтет для фортепіано й струнних (1945)
  • Тріо для фортепіано, скрипки й віолончелі (1945, ред. 1955)
  • Струнний квартет № 1 (1945–1946)
  • 2 Партіти для фортепіано (1946 — ред. 1957, 1960)
  • Струнний квартет № 2 (1947)
  • Дитячий альбом, 17 п'єс для фортепіано (1948 — ред. 1957)
  • Симфонія № 2 (1949/незакінчена)
  • Вокальний цикл «Країна батьків» («Страна отцов») для тенора, баса й фортепіано на вірші А. І. Ісаакяна, складається з 11 романсів (1950)
  • Музична комедія «Вогники» («Огоньки» 1951)
  • Ораторія «Декабристи» на слова Олександра Пушкіна і поетів-декабристів (1954-55, не кінчена)
  • Романси для голосу й фортепіано на вірші Роберта Бернса у перекладах Самуїла Маршака (1955)
  • Романс для голосу й фортепіано «Мій батько селянин» («Мой отец крестьянин») на вірші Сергія Єсеніна (1956)
  • Вокально-симфонічна поема «Пам'яті Сергія Єсеніна» (1956)
  • «Патетична ораторія» на слова Володимира Маяковського (1959, Ленінська премія, 1960)
  • Вокальний цикл (поема) «Петербурзькі пісні» для чотирьох співаків-солістів, фортепіано, скрипки й віолончелі на вірші Олександра Блока (1961-69)
  • Музика для камерного оркестру (оркестрова версія Квінтету для фортепіано й струнних 1964)
  • «Курські пісні» для змішаного хору й оркестру, слова народні (1964; Державна премія, 1968)
  • «Пушкінський вінок» для хору з оркестром (1979)
  • Маленька кантата для хору й оркестру «Дерев'яна Русь» на вірші Сергія Єсеніна для тенору і фортепіано (1977)
  • Гімни Батьківщині для хору (1978)
  • 25 хоралів для Баса і фортепіано (1939—1979)
  • «Нічні хмари», кантата на слова Олександра Блока для мішаного хору a cappella (1979)
  • 10 романсів на слова О.Блока (1972—1980)
  • «Ладога», поема для хору на слова A. Прокоф'єва (1980)
  • «Пісні важких часів», концерт для хору a cappella на слова Олександра Блока (1980—1981)
  • «Петербург», вокальна поема (1995)

Пам'ять[ред. | ред. код]

у]]
  • 23 вересня 2005 року в Курську відкрито пам'ятник композитору, на якому висічені слова: «Воспеть Русь, где Господь дал и велел мне жить, радоваться и мучиться»[4].
  • Ім'я Г. Свиридова носить астероїд 4075 Sviridov, школа мистецтв у Санкт-Петербурзі та кілька музичних шкіл Москви і Підмосков'я.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ [Почётный гражданин // Малая Курская Энциклопедия (рос.). Архів оригіналу за 24 червня 2016. Процитовано 12 червня 2016. Почётный гражданин // Малая Курская Энциклопедия (рос.)]
  4. ↑ 16 декабря Георгию Свиридову исполнилось бы 90 лет. Архів оригіналу за 1 травня 2016. Процитовано 30 квітня 2016.

Джерела[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
А  Б  В  Г  Д  Е  Є  Ж  З  І  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я 
Двічі Герої • Тричі Герої
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Свиридов_Георгій_Васильович&oldid=38082287