Аліса Герц-Зоммер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Герц-Зоммер Аліса)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аліса Герц-Зоммер
Ім'я при народженнінім. Alice Herz
Народилася26 листопада 1903(1903-11-26)[2][3][…]
Прага, Богемське королівство, Австро-Угорщина[1][5][6]
Померла23 лютого 2014(2014-02-23)[1][2][…] (110 років)
Лондон, Велика Британія
·хвороба
Країна Ізраїль
 Чехословаччина
Місце проживанняПрага[7]
Терезієнштадтське ґеттоd
Прага
Ізраїль
Велика Британія
Діяльністьмузикантка, піаністка, освітянка, вчителька музики, письменниця
Знання мовчеська[8]
Роки активності? — 2014
Конфесіяюдаїзм[9]
Нагороди
IMDbID 2304799

Аліса Герц-Зоммер (26 листопада 1903, Прага[10] — 23 лютого 2014, Лондон) — чеська піаністка.

Рані роки

[ред. | ред. код]

Народилася 1903 р. в Празі, в інтелігентній єврейській родині, де любили літературу та класичну музику. Хорошими друзями та частими гостями її батьків були, серед інших, письменник Франц Кафка та композитор Густав Малер.

З дитинства любила музику. Почала займатися на фортепіано в п `ятирічному віці. В 16 років її прийняли як наймолодшу студентку на навчання в Німецьку академію музики в Празі.

Знала багато мов. Серед мов, якими володіла, були: чеська, німецька, іврит, латинь, французька та англійська.

В 1931 році Аліса Герц-Зоммер вийшла заміж за скрипаля Леопольда Зоммера, а в 1937 році у них народився син Рафаель (1937–2001), який згодом став віолончелістом.[11][12][13][14]

Жахи війни

[ред. | ред. код]

Після нацистської окупації Чехословаччини в 1939 р. більшість членів родини та друзі піаністки емігрували до Палестини. Аліса з  чоловіком і сином залишилися в Празі, через хвору матір.

У липні 1943 р. Алісу разом з чоловіком і сином, як єврейку було інтерновано до концентраційного табору Терезієнштадт (звідти її чоловіка було відправлено до Освенцима де він загинув в Дахау). Вони потрапили до так званого «відділу організації вільного часу», були учасниками табірного оркестру, який організовував в позаурочний час музичні вистави для ув’язнених. Зоммер зіграла там більше 100 концертів, музика була для неї засобом втечі від навколишньої жорстокої дійсності. Також вона виступала як співачка в постановці опер. Син Рафаель виступав у дитячій опері-казці «Брундібар» празького композитора Ганса Краси.

Пізні роки

[ред. | ред. код]

В травні 1945 р. після визволення Терезина Аліса Герц-Зоммер повернулася до Праги.

В 1949 р. емігрувала з сином в Ізраїль, до сестри Маріанни. Заробляла на життя викладанням музики в консерваторії та в Академії музики та танцю в Єрусалимі, де пропагувала свою улюблену чеську музику.

В 1986 р. переїхала в Belsize Park в Лондон, до сина — всесвітньо відомого віолончеліста. У 2001 Алісу спіткала страшна трагедія: від серцевого нападу помер син - Рафаель Зоммер. Залишилася невістка і двоє онуків.[11][12][13][14]

До її затишної та скромної однокімнатної квартири в Belsize Park в Лондоні приходило багато відвідувачів, вона не почувалася самотньою чи забутою. Люди старшого віку приходили згадати, а молодші – розпитувати, як було тоді насправді. Вона не відчувала ніякої образи на німців, які завдали їй стільки болю. Грала на фортепіано близько трьох годин на день твори B. Сметани, А. Дворжака і Ф. Шопена, Л. Бетховена ... Своє довголіття вона пояснювала життєвим оптимізмом і музикою.[11][12][13][14]

Аліса Герц-Зоммер померла 23 лютого 2014 р. у віці 110 років у лікарні в Лондоні.[15][16] Вона вважалася найстаршою в'язнею Голокосту.

У 2012 році Каролайн Стоссінгер (англ. Caroline Stoessinger) на основі бесід з Алісою Герц-Зоммер опублікувала книгу «A Century of Wisdom». Також вона стала героїнею книги «Піаніно Аліси» (Melissa Müller, Reinhard Piechocki «Ein Garten Eden inmitten der Hölle», німецькою мовою, 2006) та документального фільму «Леді в номері шість» («The Lady in Number 6») режисера Кларка, який отримав «Оскар» у 2014 р.[17][18][19]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #132204231 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б в Find a Grave — 1996.
  4. ↑ Babelio — 2007.
  5. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
  6. ↑ https://vademecum.nacr.cz/vademecum/permalink?xid=a817b221-de71-417e-9993-c7ee3e379123&scan=7a14da9970db6d2dad55ca7a9481b5c2 — С. 277.
  7. ↑ http://katalog.ahmp.cz/pragapublica/permalink?xid=1F4076B423A911E08F90005056C00008&scan=1#scan1
  8. ↑ CONOR.Sl
  9. ↑ https://vademecum.nacr.cz/vademecum/permalink?xid=a817b221-de71-417e-9993-c7ee3e379123&scan=7a14da9970db6d2dad55ca7a9481b5c2
  10. ↑ Matriční záznam o narození [Архівовано 2018-12-24 у Wayback Machine.] pražské židovské náboženské obce
  11. ↑ а б в Velvyslanec Žantovský poblahopřál k narozeninám klavíristce Alici Herzové-Sommerové ... (чес.). Velvyslanectví ČR v Londýně.
  12. ↑ а б в The Guardian, 13.12.2006: Life is beautiful (англ.). Guardian News and Media Limited 2011, UK.
  13. ↑ а б в The Sunday Times, 27.01.2008: A Life in the Day – Alice Herz-Sommer (англ.). Times Newspapers Ltd, UK.
  14. ↑ а б в Haaretz, 21.10.2010: I look at the good (англ.). Haaretz Newspaper in Israel, Il.
  15. ↑ "Family: Alice Herz-Sommer, Believed World's Oldest Holocaust Survivor, Dies at Age 110", 23 лютого 2014, ABC News
  16. ↑ CTV News, "Alice Herz-Sommer, believed to be world's oldest Holocaust survivor, dies at 110"; 23 лютого 2014.
  17. ↑ "Oldest known Holocaust survivor dies aged 110", The Guardian, 23 лютого 2014.
  18. ↑ The Lady In Number 6 [Архівовано 2013-11-26 у Wayback Machine.], website
  19. ↑ Documentary on oldest Holocaust survivor wins Oscar, a week after her death. Haaretz. 3 березня 2014.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Seznam děl v Souborném katalogu ČR, jejichž autorem nebo tématem je Alice Herzová-Sommerová
  • Dokument Sedm světel na webu České televize
  • Předávání ceny Artis Bohemiae Amicis
  • (англ.) Video: Téměř 107letá hraje Chopina
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Аліса Герц-Зоммер
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Аліса_Герц-Зоммер