Гнатюк Володимир Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гнатюк Володимир Михайлович
Володимир Гнатюк
Народився9 травня 1871
Велеснів, тепер Монастириського району Тернопільської області
Помер6 жовтня 1926
Львів
ПохованняЛичаківський цвинтар[1]
ГромадянствоАвстро-Угорщина, ЗУНР, Друга Річ Посполита
Національністьукраїнець
Місце проживанняЛьвів
Діяльністьантрополог, мовознавець, журналіст, фольклорист, етнолог, письменник, перекладач
Галузьетнографія, фольклористика, мовознавство, літературознавство
Відомий завдякиетнографічні праці
Alma materЛНУ ім. І. Франка
Науковий керівникГрушевський Михайло Сергійович і Колесса Олександр Михайлович
Знання мовукраїнська[2]
ЗакладПетербурзька академія наук і Наукове товариство імені Шевченка
ЧленствоНАН України, Петербурзька академія наук і Наукове товариство імені Шевченка
НагородиПремія Російської Академії Наук імені О. Котляревського

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гнатюк.

Володи́мир Миха́йлович Гнатю́к (*9 травня 1871, Велеснів, тепер Монастириського району Тернопільської області — †6 жовтня 1926, місто Львів) — український етнограф, фольклорист, мовознавець, літературознавець, мистецтвознавець, перекладач та громадський діяч, член-кореспондент Петербурзької АН (1902), академік АН України (1924), член Чеського наукового товариства (1905), Празької та Віденської Академії наук.

З 1899 р. — секретар НТШ. З 1909 р. — член-кореспондент Російської академії наук. З 1916 р. — голова Етнографічної комісії НТШ. З 1924 р. — член ВУАН

Редактор видань НТШ (близько 60 томів Етнографічного Збірника та Матеріалів для української етнології) й Літературно-Наукового Вісника. Директор Української видавничої спілки.

Біографія

Навчався в гімназіях у Бучачі та Станіславі (нині Івано-Франківськ).

1894 вступив на філософський факультет Львівського університету (студіював у Михайла Грушевського й Олександра Колесси).

Після його закінчення — вчений секретар НТШ у Львові. На цій по­саді залишався до кінця життя.

Помер 6 жовтня 1926 у Львові. Похований на Личаківському кладовищі. У селі, де народився В. Гнатюк, створено меморіальний музей.

Наукова діяльність

Збирати етнографічні та фольклорні матеріа­ли почав учнем Бучацької гімназії. Всього опубліковано майже 1 тис. наукових праць.

Ще студентом першого курсу філософського факультету Львівського університету зацікавився фольклором лемків південних схилів Карпат.

Першу розвід­ку «Лірники: Лірницькі пісні, молитви, слова, звістки і т. ін. про лірників повіту Бучацького» надруковано 1896.

У 1897 видав першу книжку шеститомника «Етнографічні матеріали з Угорської Русі». Під керівництвом І. Франка редагував етнографічний збірник «Матеріали до української етнології». Видав ряд наукових праць про лемків закарпатської смуги, а також югославських русинів:

  • «Руські в Бачці» (1898),
  • «Русини в Угорщині» (1899),
  • «Русини Пряшівської єпархії і їх говори» (1900),
  • «Словаки чи русини» (1901).

Редактор творів українських і зарубіжних письменників, перекладав українською мовою з болгарської, польської, російської, сербської, чеської, шведської та інших літератур.

Зібрані матеріали відзначаються точністю запису і мають велике значення для дальшого вивчення культури і побуту українців, зокрема лемків. Створив регулярну мережу для збору етнографічних та фольклористичних матеріалів. Численні праці з порівняльної етнографії, мовознавства, літературної критики, упорядкування та видання фольклористичних матеріалів.

Праці

Серед праць Гнатюка:

  • «Етнографічні ма­теріали з Угорської Руси» (т. 1, 2, 4-6; 1897­1911),
  • «Галицько-руські народні легенди» (2 т.; 1902—1903),
  • «Коломийки» (3 т.; 1905-07),
  • «Гаїв­ки» (1909),
  • «Народні оповідання про опришків» (1910),
  • «Колядки і щедрівки» (1914),
  • «Українські народні байки» (2 т.; 1916),
  • «Національне від­родження австро-угорських українців» (1916),
  • «Народні новели» (1917),
  • «Народні байки» (1918),
  • «Як повставав світ: Народні легенди з історії природи й людського побуту» (1926).
  • "Паленє та купанє відьом на Галичині"

Премії

Премія Російської Академії Наук імені О. Котляревського (1913).

Пам'ять

У селі Велеснів діє Музей Володимира Гнатюка, його іменем названо ТНПУ. Засновано премію ім. Гнатюка[3].

Примітки

  1. ↑ Степанович К. Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 157. — ISBN 978-966-8955-00-5
  2. ↑ CONOR.Sl
  3. ↑ (укр.)Постанова Кабінет Міністрів України «Про заснування премії імені В.М.Гнатюка за збереження та охорону нематеріальної культурної спадщини» №841 (від 31 серпня 2005 р.)

Література

S:
 Твори цього автора перебувають у суспільному надбанні. Ви можете допомогти проєкту, додавши їх у Вікіджерела.


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гнатюк_Володимир_Михайлович&oldid=9398546