Велеснів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Велеснів
Велеснів4202.jpg
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Монастириський район
Рада/громада Велеснівська сільська рада
Код КОАТУУ 6124280401
Облікова картка Велеснів 
Основні дані
Засноване 1454
Населення 687
Територія 2.410 км²
Густота населення 285.06 осіб/км²
Поштовий індекс 48351
Телефонний код +380 3555
Географічні дані
Географічні координати 49°01′40″ пн. ш. 25°10′46″ сх. д. / 49.02778° пн. ш. 25.17944° сх. д. / 49.02778; 25.17944Координати: 49°01′40″ пн. ш. 25°10′46″ сх. д. / 49.02778° пн. ш. 25.17944° сх. д. / 49.02778; 25.17944
Водойми Коропець
Відстань до
районного центру
8 км
Відстань до
залізничної станції
30 км
Місцева влада
Адреса ради 48351, с. Велеснів
Карта
Велеснів. Карта розташування: Україна
Велеснів
Велеснів
Велеснів. Карта розташування: Тернопільська область
Велеснів
Велеснів

Ве́леснів — село Монастириського району Тернопільської області. Розташоване на річці Коропець, в центрі району. Центр сільради, якій підпорядковане село Залісся. До села належать хутори Борсукова та Яценкова, приєднано хутір Зруби. Населення — 731 особа.

Назва[ред. | ред. код]

За переказами, назва села походить від давньослов'янського бога Велеса — покровителя скотарства, торгівлі, народної поезії.

Археологічні дослідження[ред. | ред. код]

У Велеснові виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту, трипільської культури та давньоруське городище (10-13 ст.). Поселень трипільської культри виявлено два. Перше розміщене на великому мисі, омитому річкою Коропець (правий берег річки), в урочищі Нагоринка. На території поселення виявлено залишки прямокутного житла та крем'яної майстерні, зібрано крем'яні вироби, уламжи кераміки, глиняні статуетки. Розвідки Ігоря Ґерети у 1968 р. та 1975 р. Матеріал зберігається у Тернопільському обласному краєзнавчому музеї[1]. Друге поселення розміщене в урочищі Левада, на правому березі р. Коропець. На поверхні поселення зібрано кераміку та крем'яний інвентар. Розвідка І. П. Герети у 1971 р. Матеріал зберігається також у ТОКМ[1].

Історія[ред. | ред. код]

Під час правління у Королівстві Русі (Руському домені короля) князя Володислава Опольського (13721379) — намісника короля Угорщини Людовика І Анжуйського — шляхтич Міхал Авданець отримав село.[2]

Ще одна відома писемна згадка про Велеснів — 13 січня 1444 року як Wyelicznyew (згідно запису № 1265 у книзі актів земських та гродських Галицьких[3]). У 1454 році власником села був шляхтич Теодорик Бучацький Язловецький, у 1468 — його сини Міхал та Ян (Монастирський), пізніше — шляхтич Гурський. У 1552 році власниками Велеснева стали Сененські, у 1630 — представник роду Потоцьких. У 1632—1634 роках як власниця села згадана Марія Амалія Могилянка.[4]

Неодноразово зазнавало нападів татар. Зокрема, у 1578 році село було вщент зруйноване та спалене.

У 1902 році великим земельним власником у селі був Людвік Шавловський.

Під час І світової війни село було майже повністю спалене.

У 19201930-ті роки діяли читальня «Просвіти», українські товариства «Луг», «Рідна школа», «Сільський господар», аматорський гурток, оркестра.

У 1952 році збудували ГЕС у селі, яка, щоправда, називалась Коропецькою.[5]

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Діють бібліотека, обласний комунальний етнографічно-меморічний музей В. Гнатюка (1968), ГЕС (від 1952).

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

  • Володимир Гнатюк (1871—1926) — вчений-етнограф, академік
  • Марія Малиняк-Гримак — поетеса і співачка
  • Микола Гук — фольклорист
  • Василь Ільків — самодіяльний композитор і співак
  • Петро Остап'юк (нар. 1954) — поет, громадський діяч, член НСПУ
  • Романа Черемшинська (нар. 1944) — краєзнавець, вишивальниця, членкиня ВУСК.

Пов'язані із селом[ред. | ред. код]

Пам'ятник Володимирові Гнатюку

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Церква Перенесення мощей св. Миколая 1864

Є церква перенесення мощей святого Миколая (1864; кам'яна, реставрована 1992; оновлена 1999, художник М. Довгань, прибудова 2003).

  • Насипана символічна могила Борцям за волю України (1938; відновлено 1993),
  • споруджено пам'ятник академіку В. Гнатюку (1971; скульптор Л. Біганич, архітектор В. Блюсюк),
  • пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1975; скульптор Д. Крвавич, архітектор О. Смуріков),
  • встановлено дві пам'ятні таблиці В. Гнатюкові — у фойє музею (1968; скульп. Б. Романець) і на будинку школи (1991; скульп. Б. Рудий).


Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Археологічні пам'ятки Прикарпаття і Волині кам'яної доби. — К., Наукова думка, 1981. — С. 237.
  2. Sperka J. Początki osadnictwa rycerstwa śląskiego na Rusi Czerwonej. — S. 297. (пол.)
  3. № 1265
  4. Мельничук Б., Федечко І., Черемшинський О., Черемшинська Р. Велеснів… — С. 30.
  5. Мельничук Б., Федечко І., Черемшинський О., Черемшинська Р. Велеснів… — С. 31.
  6. Маладика Григорій Васильович // Визначні особистості енергетики краю

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]