Гніздечна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гніздечна
Злука річки Гніздечної з Гнізною.jpg
Гирло Гніздечної. Вигляд з Великих Бірок
49°46′26″ пн. ш. 25°35′38″ сх. д. / 49.77400000002777603° пн. ш. 25.59400000002777986° сх. д. / 49.77400000002777603; 25.59400000002777986
Витік на північ від с. Заруддя
• координати 49°46′26″ пн. ш. 25°35′38″ сх. д. / 49.77400000002777603° пн. ш. 25.59400000002777986° сх. д. / 49.77400000002777603; 25.59400000002777986
Гирло Гнізна (між смт Великі Бірки і с. Дичків)
• координати 49°30′36″ пн. ш. 25°44′16″ сх. д. / 49.51000000002777313° пн. ш. 25.73800000002777821° сх. д. / 49.51000000002777313; 25.73800000002777821
Басейн Басейн Дністра[d]
Країни: Україна Україна
Тернопільська область
Збаразький район
Тернопільський район
Регіон Тернопільська область
Довжина 39 км
Площа басейну: 264 км²
Притоки: невеликі потічки
Гніздечна у Вікісховищі?

Гнізде́чна (стар. Ходорі́вка, пол. Chodorówka) — річка в Україні, в межах Збаразького і Тернопільського районів Тернопільської області. Права притока Гнізної (басейн Дністра).

Опис[ред. | ред. код]

Застереження і обмеження

Довжина 39 км. Площа водозбірного басейну 264 км². Похил річки 1,8 м/км. Долина у верхній течії коритоподібна, заболочена; на перетині Товтрової гряди — V-подібна, завширшки від 300—500 м до 1 200 м. Річище звивисте, завширшки від 0,5 м до 8 м, завглибшки до 1—1,5 м. Замерзає у грудні, скресає на початку березня. Вздовж берегів здійснюються водоохоронні заходи. Споруджено ставки. Використовується на водопостачання, рибництво.

Розташування[ред. | ред. код]

Бере початок на околиці села Опрілівці від злиття двох потоків: правий витік бере початок із джерел біля села Кобилля, лівий (головний) витік — північніше села Заруддя. Тече переважно на південь, у пониззі — на південний схід. Впадає до Гнізної між смт Великі Бірки і селом Дичків.

Населені пункти[ред. | ред. код]

Над річкою розташовані такі села (від витоків до гирла): Опрілівці, Дубівці, Стегниківці, Курники, Лозова, Шляхтинці, Байківці, Смиківці, Дичків.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • У XIX на поч. ХХ ст. носила назву Chodorówka(пол.) (Ходорівка).

Галерея[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. «Каталог річок України» — Видавництво АН УРСР, Київ, 1957.
  2. Географічна енциклопедія України : у 3 т. / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К. : «Українська Радянська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.