Гречаний Володимир Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гречаний Володимир Володимирович
Praporshchyk h.png Прапорщик
Гречаний Володимир Володимирович.jpg
Загальна інформація
Народження 23 березня 1978(1978-03-23)
Вознесенськ
Смерть 14 червня 2014(2014-06-14) (36 років)
Маріуполь
°помер від поранень у бою
Національність українець
Військова служба
Роки служби 1996—2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the State Border Guard Service of Ukraine.svg ДПСУ
Рід військ прикордонні війська
Формування NC DPSU Momota.png НЦПМС (Оршанець)
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Logo YouTube por Hernando.svg Пам'яті прапорщика ДПСУ Володимира Гречаного, 13 червня 2015

Володи́мир Володи́мирович Греча́ний (нар. 23 березня 1978(19780323), м. Вознесенськ, Миколаївська область, Українська РСР — 14 червня 2014, м. Маріуполь, Донецька область, Україна) — український прикордонник, прапорщик ДПСУ.

Життєпис[ред. | ред. код]

Володимир Гречаний народився 1978 року в місті Вознесенську Миколаївської області, в сім'ї робітників. Батько Володимира працював водієм, мати — продавцем. 1984 року пішов до нульового класу Вознесенської загальноосвітньої школи № 5. Після закінчення 9 класу в 1994 році вступив до СПТУ-32 м. Вознесенська, де здобув фах механізатора широкого профілю.

В серпні 1996 був призваний на строкову військову службу, яку проходив в селищі Оршанець Черкаської області, у Навчальному центрі прикордонних військ, в/ч 9930. Того ж року закінчив Навчальний центр підготовки і перепідготовки прапорщиків за фахом «старший технік» в м. Чугуєві Харківської області, і 1997-го повернувся на службу до рідної частини. Спеціальності за освітою: тракторист-машиніст, слюсар-ремонтник, водій автомобіля, старший технік. Призначений на посаду старшого інструктора відділення навчальних машин.

4 вересня 1999 року одружився з Тетяною, з якою познайомився ще в училищі у Вознесенську, де вона навчалась на кухаря-кондитера.

2004 року пройшов навчання на спеціальних кількамісячних курсах «Сатурн» у Хмельницькому.

В грудні 2005 року Володимира відправили до німецького міста Франкфурт-на-Майні, де він проходив службу на посаді коменданта в генеральному консульстві. Через два роки бездоганної служби за кордоном повернувся в Оршанський навчальний центр.

З 22.02.2008 — помічник начальника відділення забезпечення спеціальними засобами відділу інженерного та технічного забезпечення Навчального центру підготовки молодших спеціалістів Державної прикордонної служби України, в/ч 9930, Оршанець.

Все життя Володимир Гречаний навчався й вдосконалював свої знання та навички. На новій посаді читав багато технічної літератури, в Інтернеті відшукував новинки про різні види сучасної зброї. В його службовій характеристиці зазначено: «Досвідчений фахівець, із добре розвиненим почуттям особистої відповідальності, вірний Військовій присязі та народові України».

У зв'язку з російською збройною агресією проти України відбув на Схід для супроводження та заміни складу мото-маневреної групи. 13 червня 2014 року оршанські прикордонники прибули до розташування Бердянського прикордонного загону.

Обставини загибелі[ред. | ред. код]

14 червня 2014 року близько 10:00 на околиці міста Маріуполя, в районі заводу «Азовсталь», терористами із засідки була обстріляна колона автомобілів Державної прикордонної служби, яка направлялась на ротацію до підрозділів ДПСУ із вантажем провізії та речового майна. Колону чекали і для засідки обрали відкрите пристріляне місце на мосту. Терористи зробили по колоні три постріли з гранатометів і відкрили вогонь з автоматів. Один постріл з гранатомету влучив у кабіну автомобіля МАЗ, який перевозив боєприпаси. В кабіні перебували службовець (водій) Олександр Островський і прапорщик Володимир Гречаний. В результаті вибуху Островський одразу загинув, а Гречаний дістав тяжкі поранення і ще боровся за життя. Він помер на операційному столі в Маріупольській міській лікарні, його серце запускали двічі, втретє запустити не вдалося… Другий постріл з гранатомета потрапив у задню частину автобуса, який перевозив особовий склад. Військовослужбовці покинули машину та вступили у бій. По них працювали снайпери. Майор Микола Зайцев і старшина Сергій Єпіфанов загинули від снайперських куль у голову, коли переміщувалися до укриття. Майор Віталій Вінніченко був в автобусі, що рухався у хвості колони. Розривна куля влучила йому під бронежилет, у незахищену зону під рукою, і розірвала печінку. За годину він помер у кареті швидкої допомоги. Бій тривав близько півгодини, загинули 5 прикордонників Оршанського Навчального центру. Згодом на допомогу надійшла група з Донецького прикордонного загону, а за кілька хвилин і бійці Національної гвардії. Ще 7 прикордонників у тому бою зазнали поранень[1][2][3].

17 червня прощання із загиблими прикордонниками пройшло в Оршанці на Черкащині, де вони служили і жили вже кілька років[4][3]. Наступного дня з Володимиром Гречаним прощались у рідному Вознесенську. Похований на міському кладовищі в районі «Натягайлівка»[5].

Удома в Оршанці залишилися дружина Тетяна та 12-річна донька Аня, яка навчається в місцевій школі імені Героїв-прикордонників. У Вознесенську — батьки, Людмила Григорівна і Володимир Іванович, сестра Наталія. Чоловік Наталії, вознесенець Бондар Олександр Борисович, 5 серпня 2014 року добровольцем мобілізувався до 95-ї ОАеМБр, рік воював на фронті, помер в зоні АТО 3 серпня 2015-го[6].

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

  • Орден «За мужність» III ст. (20.06.2014, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу[7].
  • Почесна відзнака «За заслуги перед Черкащиною» (посмертно).
  • Пам'ятний знак «За заслуги перед містом Черкаси» І ст. (2015, посмертно)[8].
  • Звання «Почесний громадянин міста Черкаси» (2016, посмертно)[9].
  • Пам'ятна відзнака «Герой Миколаївщини» (2017, посмертно)[10].

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

  • У липні 2014 року в селі Руська Поляна Черкаського району, поблизу якого розташований Оршанськй навчальний центр ДПСУ, вулицю Дзержинського перейменовано на вулицю Володимира Гречаного[11].
  • В травні 2015 року в Черкасах відкрито пам'ятний знак землякам, які загинули в зоні АТО. На 4-метровому кованому хресті — імена і фотографії 20 полеглих Героїв, серед яких і Володимир Гречаний[12].
  • 17 червня 2017 року в Маріуполі, під час урочистостей з нагоди річниці визволення Маріуполя від бойовиків було відкрито меморіальний пам'ятник з іменами воїнів-прикордонників, які загинули від рук терористів 14 червня 2014 року. Меморіал було встановлено на пост-мосту, де загинули прикордонники. Поряд з ним встановлений прикордонний стовп — символ української землі, за яку прикордонники віддали свої життя[2][13].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Щодо обстрілу прикордонників у Маріуполі // Офіційний сайт ДПСУ, 14 червня 2014
  2. а б В Маріуполі на місці загибелі воїнів-прикордонників було відкрито Меморіал пам'яті // Сайт ДПСУ, 17 червня 2017
  3. а б Прощання на плацу Оршанця // «ПроЧерк», 17 червня 2014
  4. Черкащани попрощалися із загиблими героями-прикордонниками // Сайт Черкаської обласної ради, 17 червня 2014
  5. Вічна пам'ять! // Вознесенська міська рада, 18 червня 2014
  6. Знову біда! Втратили ще одного нашого захисника! // Вознесенська міська рада, 5 серпня 2015
  7. Указ Президента України від 20 червня 2014 року № 543/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
  8. У Черкасах посмертно нагородили 20 учасників антитерористичної операції // Офіційний портал міської ради, міського голови, виконавчого комітету м. Черкаси, 6 травня 2015
  9. Міський голова вручив почесні відзнаки визначним черкасцям // Офіційний портал міської ради, міського голови, виконавчого комітету м. Черкаси, 30 грудня 2016
  10. Вшанування героїв Миколаївщини // Вознесенська міська рада, 6 червня 2017
  11. Іменами героїв, які полягли в АТО, назвали чотири вулиці // «Рідна Черкащина», 31 липня 2014
  12. У Черкасах відкрили пам'ятний знак землякам, загиблим в зоні АТО // Офіційний портал міської ради, міського голови, виконавчого комітету м. Черкаси, 14 травня 2015
  13. У Маріуполі відкрили пам'ятник прикордонникам, загиблим на пост-мосту в 2014 році // Маріупольська міська рада, 17 червня 2017

Джерела[ред. | ред. код]