Гринчишин Максим Ігорович
| Гринчишин Максим Ігорович | ||
|---|---|---|
 Лейтенант | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
12 травня 1979 Луцьк, УРСР | |
| Смерть |
19 лютого 2017 (37 років) Авдіївка, Донецька область, Україна | |
| Поховання | Луцьк | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Alma Mater | Луцький НТУ | |
| Псевдо | «Прометей» | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014—2017 | |
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська | |
| Рід військ |
 Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Командування | ||
| командир зенітно-ракетного взводу | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Макси́м І́горович Гринчи́шин (нар. 12 травня 1979, Луцьк, Волинська область, Українська РСР — 19 лютого 2017, Авдіївка, Донецька область, Україна) — лейтенант (посмертно) Збройних сил України, учасник російсько-української війни на сході України, командир зенітно-ракетного взводу (1-й батальйон, 72 ОМБр), позивний «Прометей».
Біографія[ред. | ред. код]
1996 року закінчив луцьку середню школу № 9. З 1996 по 1997 рік навчався у Луцькому вищому професійному училищі будівництва і архітектури в групі № 32 за професією муляр–штукатур, у 1997—1998 продовжив навчання в училищі за освітньо-кваліфікаційним рівнем «молодший спеціаліст» в групі ВПУ-12.
Захоплювався гірським туризмом, був серед засновників туристичного клубу «Ми»[1]. На початку 2000-х кілька років прожив за кордоном, працював у Мілані в сфері ІТ. Вільно володів італійською мовою, завдяки чому у 2004 році допоміг чоловіку своєї зведеної сестри футболісту ФК «Шахтар» Анатолію Тимощуку у комунікації з керівництвом ФК «Мілан»[2].
2009 року закінчив Луцький національний технічний університет, факультет будівництва та дизайну, за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Працював бригадиром на Луцькому спецкомбінаті[3].
У зв'язку з російською збройною агресією проти України 14 серпня 2014 року призваний за частковою мобілізацією Луцьким об'єднаним міським військовим комісаріатом. Пройшов двотижневі навчання у 184-му навчальному центрі в с. Старичі Яворівського району, після чого був направлений до 72-ї окремої механізованої бригади, в/ч А2167, м. Біла Церква, Київська область. З 30 серпня виконував завдання на території проведення антитерористичної операції на Сході України. В подальшому підписав контракт. Маючи звання молодшого лейтенанта, проходив службу на посаді командира зенітно-ракетного взводу 1-го механізованого батальйону. Воював в районі Волновахи, Старогнатівки, обороняв Авдіївку.
Загинув 19 лютого 2017 року від кулі снайпера під час виконання бойового завдання в районі міста Авдіївка.
Про Максима:
«Він був скурпульозною людиною. В нього не було такого, „совдепного“, байдужого відношення до будь-якої справи. Він хотів, щоб все було чітко і зроблено так, як має бути», — боєць 72-ї бригади Сергій Ліщук.
«Це була унікальна людина. Все, що він робив, він робив до кінця. Це був для мене хороший приклад самопожертви», — військовий капелан Мар'ян Михайлишин[4].
Похований 22 лютого на міському кладовищі Луцька в селі Гаразджа, на Алеї почесних поховань[5][6].
Посмертно присвоєне військове звання лейтенанта.
Залишились мати Лариса Володимирівна Гринчишин, брат Дмитро Літушко, зведена сестра Надія Навроцька[7].
Нагороди[ред. | ред. код]
Указом Президента України № 58/2017 від 10 березня 2017 року, «за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку», нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[8][9].
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
22 вересня 2017 року у Луцьку, на будівлі Луцького навчально-виховного комплексу № 9, встановлено та освячено пам'ятну дошку загиблому випускнику Максиму Гринчишину[10][11][12].
6 грудня 2017 року у приміщенні Луцького НТУ відкрили пам'ятні дошки загиблим випускникам університету Максиму Гринчишину, Олександру Войчуку та «айдарівцю» Олегу Твердохлібу[13].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Лучанин, який загинув в АТО, був і в горах справжнім Героєм [Архівовано 1 вересня 2018 у Wayback Machine.] // «Волинь», 21 лютого 2017
- ↑ «Максим Гринчишин допомагав Толіку влаштуватися у європейський клуб», — агент Тимощука [Архівовано 1 вересня 2018 у Wayback Machine.] // «Волинь24», 22 лютого 2017
- ↑ «Це була людина, глибину якої навряд хтось осягне»: у Луцьку відкрили меморіальну дошку загиблому воїну [Архівовано 1 вересня 2018 у Wayback Machine.] // «Волинь24», 22 вересня 2014
- ↑ Луцьк зустрів тіло загиблого Максима Гринчишина [Архівовано 1 вересня 2018 у Wayback Machine.] // «Громадське. Волинь», 21 лютого 2017
- ↑ Луцьк умився кривавими слізьми: містяни попрощалися із загиблим Максимом Гринчишиним [Архівовано 1 вересня 2018 у Wayback Machine.] // «Район. Луцьк», 22 лютого 2017
- ↑ Як Луцьк прощався з Максимом Гринчишиним. ФОТО [Архівовано 1 вересня 2018 у Wayback Machine.] // «ВолиньPost», 22 лютого 2017
- ↑ В АТО загинув боєць з родини футболіста Тимощука [Архівовано 1 вересня 2018 у Wayback Machine.] // Gazeta.ua, 20 лютого 2017
- ↑ Указ Президента України від 10 березня 2017 року № 58/2017 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Матері загиблого бійця вручили орден [Архівовано 1 вересня 2018 у Wayback Machine.] // «Район. Луцьк», 13 травня 2017
- ↑ На приміщенні навчально-виховного комплексу № 9 відкрили меморіальну дошку Герою Максиму Гринчишину [Архівовано 1 вересня 2018 у Wayback Machine.] Луцька міська рада, 22 вересня 2017
- ↑ Відкриття меморіальної дошки [Архівовано 1 вересня 2018 у Wayback Machine.] // Сайт НВК № 9 м. Луцьк, 25 вересня 2015
- ↑ Відкрили меморіальну дошку атовцю Максиму Гринчишину [Архівовано 1 вересня 2018 у Wayback Machine.] // «Район. Луцьк», 22 вересня 2017
- ↑ Відкриття меморіальних дощок загиблим воїнам, які навчались у Луцькому НТУ [Архівовано 1 вересня 2018 у Wayback Machine.] // Сайт Луцького НТУ, 7 грудня 2017
Джерела[ред. | ред. код]
- Гринчишин Максим Ігорович («Прометей») [Архівовано 1 вересня 2018 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну.
- Вічна слава Героям! [Архівовано 1 вересня 2018 у Wayback Machine.] // Сторінка пам'яті на сайті Луцького ВПУ будівництва і архітектури.
- Друзі — у пам'ять про загиблого Героя Максима Гринчишина [Архівовано 1 вересня 2018 у Wayback Machine.] // «Волинські новини», 20 лютого 2017.
- Друзі залишають слова співчуття на сторінці загиблого лучанина [Архівовано 1 вересня 2018 у Wayback Machine.] // «Район. Луцьк», 20 лютого 2017.
- Ян Осока. Загиблі Герої лютого [Архівовано 31 серпня 2018 у Wayback Machine.] // «Цензор.нет», 9 березня 2017.