Гюстав Окергельм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юхан Гюстав Нільс Самуель Окергельм аф Маргаретелунд
ohan Gustaf Nils Samuel Åkerhielm af Margaretelund
Юхан Гюстав Нільс Самуель Окергельм аф Маргаретелунд

Час на посаді:
12 жовтня 1889 — 10 липня 1891
Монарх  Оскар II
Попередниꥳлліс Більдт
НаступникЕрік Гюстав Бострьом

Час на посаді:
12 червня — 12 жовтня 1889
Прем'єр-міністр  Ґілліс Більдт
ПопередникАльберт Еренсверд
НаступникКарл Левенгаупт

Міністр фінансів Швеції
Час на посаді:
28 вересня 1874 — 11 травня 1875
ПопередникКарл Фредрік Ваерн
НаступникГанс Форсселль

Народився24 червня 1833(1833-06-24)
Стокгольм, Швеція
Помер2 квітня 1900(1900-04-02) (66 років)
Стокгольм, Швеція
ОсвітаУппсальський університет
Політична партіяПротекціоністська партія
Нагороди Орден Серафимів

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Барон Юхан Гюстав Нільс Самуель Окергельм аф Маргаретелунд (24 червня 1833(18330624); Стокгольм — 2 квітня 1900; Стокгольм) — шведський політичний і державний діяч, дипломат, прем'єр-міністр Швеції (1889—1891), міністр закордонних справ (1889), міністр фінансів (1874—1875)[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї члена шведського уряду Густав-Фредріка Окергельма.

У 1852 році закінчив Уппсальський університет[2]. Служив юнкером в Драгунському корпусі Королівського лейб-полку (1851), в 1854 році вийшов у відставку в званні другого лейтенанта.

З 1852 року перебував на державній службі. У 1856 році супроводжував в якості ад'ютанта графа фон Ессена на церемонію коронації імператора Олександра II в Москві. У тому ж році він був прикомандирований до шведського посольства в Парижі. У 1857 році стає другим секретарем при кабінеті міністрів по іноземній кореспонденції і виходить у відставку з військової служби. З 1858 по 1859 рік він був заступником секретаря посольства в Санкт-Петербурзі, потім секретарем в спеціальній дипломатичної місії у Відні. З 1860 по 1863 рік був секретарем дипломатичної місії в Данії.

З 1859 по 1860 і з 1865 по 1866 рік обирався в Риксдаг Швеції[2]. Голосував за введення двопалатного парламенту. Протягом багатьох років по черзі член обох палат парламенту (з 1870 по 1900). З 1873 по 1874 рік обіймав посаду заступника голови Другої палати Риксдагу. Як депутат виступав за економію бюджету, реформування збройних сил і поліпшення муніципального законодавства. У 1873 році ініціював прийняття «Конвенції про монетах».

У 1867—1870 роках обіймав посаду державного ревізора. У 1874—1875 роках — міністр фінансів. Подав у відставку в знак протесту проти нового закону про призов.

У 1883—1889 роках очолював банківський комітет Першої палати риксдагу.[2] З 1876 по 1889 рік очолював Управління з питань державного боргу (Riksgäldskontoret). Значну увагу приділяв банківської справи і державних фінансів. Коли в 1877 році виникла суперечка про захисні тарифи, приєднався до протекціоністів, оскільки вважав, що сільське господарство знаходиться під загрозою і побоювався збільшення зовнішнього боргу.

У 1889 році призначений на посаду міністра закордонних справ в уряді Гілліса Більдта, а в жовтні того ж року, став новим прем'єр-міністром Швеції.

У 1889—1890 роках обіймав посаду прем'єр-міністра Швеції[1]. Очолюваний ним кабінет проводив політику помірного протекціонізму.

Його спроби вирішити деякі питання обороноздатності країни не увінчалися успіхом, в першу чергу через опір серед депутатів Риксдагу, оскільки вона була пов'язана з податковою реформою. У сфері розвитку залізничного транспорту він просував проект Північної лінії (Norra Stambanan), а гілка Gällivarebanan була націоналізована. Також була проведена реформа іпотечних банків, був прийнятий новий морський закон і був знайдений компроміс з питання технічного обслуговування доріг. Закон про оренду землі за підтримки позик для поселенців сприяв заселенню самої північній провінції країни — Норрботтен.

У 1891 році був змушений піти у відставку після того, як необережно висловив свою приватну думку з питання оборони, яку було інтерпретовано як загроза для Норвегії[2]. Точне формулювання не ясна, але ті, хто чув прем'єр-міністра, стверджували, що він сказав, що «новий порядок в армії дозволить нам говорити з норвежцями по-шведськи».

На загальних виборах в 1893 році був обраний до Другої палати риксдагу. У 1895 році зайняв пост голови першого спеціального комітету, але в тому ж році був обраний членом Першої палати парламенту. У 1896—1899 році входив до складу Конституційного комітету Риксдагу, а в 1888—1889 роках був його головою.

Також був головою Асоціації власників лісопильних заводів і очолював наглядову раду Генерального іпотечного банку. У 1876 році був призначений камер-юнкером королівського двору.

У 1875 році він був обраний почесним членом Королівської академії вільних мистецтв, а в 1880 році — членом Шведської королівської академії лісового та сільського господарства[2].

Відзнаки[ред. | ред. код]

Шведські:

Іноземні:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Sweden. www.worldstatesmen.org. Процитовано 2019-06-09. 
  2. а б в г д Åkerhielm, Johan Gustaf Nils Samuel i Herman Hofberg, Svenskt biografiskt handlexikon (1906)
  3. а б в г д е ж и Åkerhielm af Margretelund nr 205 - Adelsvapen-Wiki. www.adelsvapen.com. Процитовано 2019-06-09. 

Посилання[ред. | ред. код]