Фредрік фон Оттер
| Фредерік Вільгельм фон Оттер Fredrik von Otter | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 12 вересня 1900 — 5 липня 1902 | ||
| Попередник: | Ерік Гюстав Бострьом | |
| Наступник: | Ерік Гюстав Бострьом | |
| Народження: |
10 квітня 1833[1][2] Fägre församlingd, Швеція[1][2][…] | |
| Смерть: |
9 березня 1910[1][4][5] (76 років) Royal Karlskrona Admiralty parishd, комуна Карлскруна, лен Блекінге, Швеція[1][4][5] | |
| Поховання: | Північний цвинтар (Стокгольм)[6][7] | |
| Країна: | Швеція | |
| Освіта: | Військова Академія Карлберг | |
| Рід: | Von Otterd і Otter, von, släktd[8] | |
| Батько: | Casten Fredrik von Otterd[4] | |
| Шлюб: | Matilda Dahlströmd[1][4] | |
| Діти: | Carsten Fredrik von Otterd[4] і Fredrik von Otterd[4] | |
| Нагороди: |                  | |
Фредерік фон Оттер (швед. Fredrik von Otter; 10 квітня 1833; Вестерйотланд — 9 березня 1910; Карлскруна) — шведський політичний, військовий і державний діяч, прем'єр-міністр Швеції (1900—1902)[9]. Адмірал.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в багатій, аристократичної сім'ї. Його батько був військовим в чині підполковника.
У віці 17 років вступив на службу до шведського королівського флоту в чині другого лейтенанта. У зв'язку з тим, що він довгий час залишався без просування по службі, в 1857 році перейшов у Королівський військово-морський флот Великої Британії, де служив по 1861 рік. Брав участь в походах проти піратів в Південно-Китайському морі. За виявлену хоробрість був відзначений медаллю.
У 1868 році як командир корабля «Софія» взяв участь в одній з експедицій Адольфа Еріка Норденшельда до Північного полюса. У 1869 році служив другим капітаном корвета «Жозефіна» під час його експедиції на Азорські острови і в Північну Америку. У 1871 році був командиром канонерського човна «Інгегерд» під час експедиції в Море Баффіна, щоб забрати з західного узбережжя Гренландії, так званий, Норденскільський залізний метеорит вагою близько 25 тонн. Пізніше отримав звання коммандера і став ад'ютантом наслідного принца Оскара, герцога Остергьотландського (майбутнього короля Оскара II), і після його вступу на трон в 1873 році, залишався на тому ж посту.
Потім він був призначений керуючим верф'ю на військово-морській станції в Карлскруна. Засідав в низці королівських комітетів.
У 1874 році після присвоєння звання капітана 1-го рангу був призначений міністром з морських справ Швеції (до 1880 року). Пізніше обіймав посаду директора морської верфі у Карлскроні. У 1884 році отримав чин комодора, в 1892 році — віце-адмірала, в 1900 році став адміралом.
Член Першої палати (1891—1899), другої палати (1900—1902) і знову першої палати (1902—1905) Риксдагу Швеції. Вважався протекціоністом, хоча дотримувався поміркованих поглядів.
З 1900 року по 1902 рік обіймав посаду прем'єр-міністра Швеції[9]. Будучи прем'єр-міністром, відповідав за проведення реформи військової служби і остаточне скасування системи розподілу, введеної ще при Карлі XI більше 200 років тому. У зв'язку з новою військовою організацією була впроваджена прогресивна система оподаткування.
У 1874 році став дійсним членом Шведської Королівської Академії військових наук і Королівського Військово-Морської спільноти (1865).
Останні роки життя провів керуючи своїм маєтком.
Нагороди[ред. | ред. код]
Шведські[10]:
- Орден Серафимів (1900)
- Великий хрест з ланцюгом ордена Меча (1887)
- Лицар ордена Полярної зірки (1868)
- Ювілейна медаль короля Оскара II (1897)
- Золота медаль Ілліс кворум (1900)
- Пам'ятний знак на честь Золотого весілля короля Оскара II і Королеви Софії (1907)
Іноземні[10]:
- Командор ордена Церінгенского лева князівства Баден (1881)
- Великий хрест з діамантом датського ордена Данеброг (1898)
- Великий хрест норвезького ордена Святого Олафа (1889)
- Великий хрест Імператорського австрійського ордена Франца Йосифа (1890)
- Великий хрест ордена Святого Карла (Монако, 1884)
- Великий хрест Ависького ордена (Португалія, 1886)
- Кавалер французького ордена Почесного легіону (1877)
- Офіцер ордена Корони Італії (1870)
- Командор ордена Сантьяго (Португалія, 1873)
- Лицар першого класу прусського ордена Корони (1895)
- Лицар першого класу російського ордена Святої Анни (1892)
- Кавалер Орден Слави четвертого класу (Туніс, 1865)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Svenskt biografiskt lexikon — 1917.
- ↑ а б Fägre kyrkoarkiv, Födelse- och dopböcker, SE/GLA/13142/C/4 (1819-1835), bildid: C0050360_00073
- ↑ Hildebrand A. Friherre Fredrik Wilhelm von Otter — С. 90.
- ↑ а б в г д е Two-Chamber Parliament 1867–1970. — 1985. — Т. 3. — С. 70.
- ↑ а б Karlskrona amiralitetsförsamlings kyrkoarkiv, Död- och begravningsböcker. Huvudserien, SE/LLA/13200/F I a/12 (1908-1936), bildid: 00126739_00029, sida 25 — С. 25.
- ↑ http://norrabegravningsplatsen.se/kandisarna/ — Norra begravningsplatsen.se.
- ↑ von Otter, FREDR.VILH. — Svenskagravar.se.
- ↑ Otter, von, släkt
- ↑ а б Sweden. www.worldstatesmen.org. Процитовано 9 червня 2019.
- ↑ а б Von Otter nr 150 - Adelsvapen-Wiki. www.adelsvapen.com. Процитовано 9 червня 2019.
Посилання[ред. | ред. код]
|
- Народились 10 квітня
- Народились 1833
- Уродженці Швеції
- Померли 9 березня
- Померли 1910
- Померли у Швеції
- Поховані на Північному цвинтарі (Стокгольм)
- Кавалери ордена Святої Анни 1 ступеня
- Нагороджені орденом Слави (Туніс)
- Нагороджені орденом Корони (Пруссія)
- Великі офіцери ордена Почесного легіону
- Кавалери Великого хреста ордена святого Карла
- Кавалери ордена Серафимів
- Кавалери Великого хреста ордена Данеброг
- Командори ордена Сантьяго (Португалія)
- Кавалери Великого хреста Авіського ордена
- Офіцери ордена Корони Італії
- Нагороджені орденом Церінгенського лева
- Кавалери Великого хреста ордена Франца Йосифа
- Нагороджені медаллю Ілліс кворум
- Прем'єр-міністри Швеції
- Політики XIX століття
- Політики XX століття
- Політики Швеції
- Шведські державні діячі
- Депутати Риксдагу