Нільс Еден

Нільс Еден
Nils Edén
Нільс Еден
Прем'єр-міністр Швеції
19 жовтня 1917 — 10 березня 1920
Монарх	Густав V
Попередник	Карл Свартц
Наступник	Карл Брантінг
Народився	25 серпня 1871(1871-08-25) Пітео, Швеція
Помер	16 червня 1945(1945-06-16) (73 роки) Стокгольм, Швеція
Похований	Djursholms Begravningsplatsd
Відомий як	історик, викладач університету, політик
Місце роботи	Університет Уппсала
Країна	Швеція
Освіта	Уппсальський університет
Alma mater	Університет Уппсала
Політична партія	Ліберальна партія
Батько	Per Olof Edénd
Медіафайли у Вікісховищі

Нільс Еден (швед. Nils Edén; 25 серпня 1871(18710825); Пітео — 16 червня 1945; Стокгольм) — шведський історик та ліберальний політик, прем'єр-міністр Швеції у 1917—1920 роках. Поряд з соціал-демократом Карлом Брантінгом вважається натхненником остаточного переходу Швеції від абсолютної монархії до парламентської демократії та введення виборчого права для жінок.

Біографія

Ранні роки

Еден народився в Пітео, провінція Норрботтен, в родині директора школи. Середню школу закінчив у Лулео, після чого в 1889 році вступив в Уппсальський університет. У 1899 році отримав ступінь доктора філософії і став доцентом на кафедрі історії в тому ж університеті. Спеціалізувався в історії Швеції XVI і XVII століть, а також публікував роботи про Шведсько-норвезьку унію. Його дисертація, Om centralregeringens organisation under den äldre Vasatiden 1523—1594 («Організація центральної влади в пізній період династії Васа 1523—1594»), був удостоєна премії Гейера.

Викладацька діяльність

З 1899 року Нільс Еден викладав історію в Уппсальському університеті. У 1903 році він отримав посаду екстраординарного професора, посаду ординарного професора — у 1909 році. На цій посаді він перебував до 1920 року, коли став губернатором Стокгольмського лена. У той же час він виступав як ліберальний політик, публікуючи статті з актуального на початку 1890-х років питання союзу з Норвегією, і доводив студентам Уппсали переваги введеної в 1901 році військової повинності перед системою індельти, а також агітував на користь введення загального виборчого права, яке пов'язував зі загальним військовим обов'язком.

Політична кар'єра

У 1908 році Еден був обраний депутатом другої палати Риксдагу. У 1911 році він увійшов до конституційний комітет. У 1912 році, коли представник ліберальної партії Карл Стофф став прем'єр-міністром, Еден отримав посаду голови ліберальної коаліції в другій палаті. Після смерті Стоффа в 1915 році Еден очолив лібералів. Він належав до праволіберального крила, розділяючи праві позиції з питань оборони і не підтримуючи лібералів в питаннях тверезості і свободи церкви. Лідером правих був Карл Густав Екман. Після виборів 1917 року, які опинилися успішними як для соціал-демократів, так і для лібералів, пропозиція сформувати кабінет міністрів першим отримав представник ліберал-консерваторів Йохан Видно, якому не вдалося створити коаліцію. Після цього пост прем'єр-міністра був запропонований Едену, який сформував коаліційний уряд з соціал-демократами, віддавши пост міністра фінансів їхньому лідеру, Карлу Брантінгу.

Едену вдалося провести через парламент закон про загальне виборче право. Страх перед революцією, під враженням від подій в Росії, післявоєнної Німеччини та інших країнах, підштовхнули суспільство до подальшої демократизації, і в 1921 році, з першої спроби, парламент прийняв новий закон.

Уряд Едена пішов у відставку в 1920 році, після остаточного вирішення питання про вступ Швеції в Лігу Націй.

Після відставки Еден був призначений губернатором лена Стокгольм. На цій посаді він залишався до 1938 року, одночасно засідаючи в парламенті. Однак його заперечення проти сухого закону призвели до того, що близько третини членів ліберальної коаліції її покинули і створили в 1923 році нову партію.