Ернст Триґґер
| Ернст Триґґер | |
|---|---|
| Ernst Trygger | |
 | |
| Прем'єр-міністр Швеції | |
| 19 квітня 1923 — 18 жовтня 1924 | |
| Монарх | Густав V |
| Попередник | Карл Брантінг |
| Наступник | Карл Брантінг |
| Міністр закордонних справ Швеції | |
| 1928 — 1930 | |
| Монарх | Оскар II |
| Прем'єр-міністр | Арвід Ліндман |
| Попередник | Юнас Левгрен |
| Наступник | Фредрік Рамель |
| Народився |
27 жовтня 1857[1][2] Skeppsholmend, комуна Стокгольм, лен Стокгольм, Швеція[3][1][2] |
| Помер |
23 вересня 1943[4][2] (85 років) Оскар[d], Швеція[4][2] |
| Похований | Північний цвинтар (Стокгольм)[5] |
| Відомий як | суддя, дипломат, канцлер, політик |
| Місце роботи | Університет Уппсала |
| Країна | Швеція |
| Alma mater | Університет Уппсала[2] |
| Політична партія | Protectionist Partyd (1909)[2], Q111103693? (1911)[2], individual applicantd (1912)[2], National Partyd (1934)[2] і Q111077860? (1937)[2] |
| Батько | Carl Oscar Alfred Tryggerd[2] |
| У шлюбі з | Signe Tryggerd[2] |
| Діти | Carl Tryggerd[3][2] |
| Нагороди |
 |
| Підпис |
.jpg) |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Ернст Триґґер (або Трюґґер швед. Ernst Trygger; 27 жовтня 1857; Стокгольм — 23 вересня 1943; Стокгольм) — шведський правник та політик консервативного спрямування, прем'єр-міністр Швеції з 1923 по 1924 рік[6]. Також обіймав посаду міністра закордонних справ Швеції у кабінеті Арвіда Ліндмана з 1928 по 1930 рік.
Біографія[ред. | ред. код]
Ернст Тіггер народився на острові Скеппхолмен в Стокгольмі. Його батьком був військовий офіцер Альфред Триґґер. Молодий Ернст зробив кар'єру в Уппсальському університеті, де став професором права в 1889 році.
У 1891 році Ернст Триґґер одружився з Сінье Седерстрьом, у пари було троє дітей[7]. У 1914 році вони мали велику приватну віллу, побудовану в Дипломатстаді, Стокгольм, де тепер знаходиться Шведська асоціація адвокатів.
Політична кар'єра[ред. | ред. код]
Після обрання до першої палати Риксдагу, Триґґер здобув репутацію хорошого дебатера з глибоко консервативними цінностями. Він був членом комітету 1895—1898 років, який був сформований для перегляду умов союзу з Норвегією. У 1909 році Триґґер став лідером консервативної групи в першій палаті. Коли в 1913 році праві об'єдналися для формування Національної партії першої палати, Триґґер став лідером об'єднаних правих сил в шведській політиці і як такий він виступав проти нових впливів демократії і парламентаризму в 1910-х[8]. Його суперником як консервативного лідера був Арвід Ліндман, головний у більш помірно консервативній правій партії другої палати парламенту Швеції.
Під час останньої демонстрації влади короля Густава V під час «Кризового дворику» 1914 року Ернст Триґґер був таємним королівським радником. Проте після конституційних реформ, що призвели до рівного виборчого права (вперше застосованого в 1921 році), Триґґер прийняв новий, більш демократичний, політичний ландшафт.
Прем'єр-міністр[ред. | ред. код]
Коли кабінет Карла Брантінга пішов у відставку в 1923 році, король Густав уповноважив Триґґера очолити уряд[6]. Головною проблемою під час перебування на посаді Триґґера було питання оборони та угрупування. Керівник кабінету меншості, Триґґер намагався досягти рішення з широким визнанням через «інтелектуальне коригування» (швед. intelligent anpassning). Це не вдалося через відсутність підтримки як з боку соціал-демократів, так і з боку лібералів. Під час виборів 1924 року підтримка правих збільшилася, проте Брантінг почав формувати кабінет після ще вдаліших виборів для соціал-демократів. Іншою перевагою Брантінга була ймовірність вирішення питання оборони, через підтримку як лібералів, так і соціал-демократів.
Довіра до кабінету Триґґера щодо міжнародних питань також трохи постраждала після інциденту, який стався восени 1923 року. Міністр закордонних справ Карл Гедерштьерна[sv] відкрито виступив з промовою, у якій підтримав оборонний союз з Фінляндією. Це значно напружило російсько-шведські відносини. Хедершерна швидко був замінений графом Еріком фон Вюрттембергом[en].
У 1926 році нагороджений орденом Серафимів[9].
Згодом Триґґер працював міністром закордонних справ у кабінеті Ліндмана у 1928-30 роках[8]. Після цього Триґґер скоротив свою політичну діяльність і зосередився викладанні. Він відновився на посаді в Уппсальському університеті і був відомий як блискучий викладач.
Ернст Триґґер помер у 1943 році, у віці 85 років.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Skeppsholms kyrkoarkiv, Födelse- och dopböcker, SE/SSA/0014/C I/4 (1835-1860), bildid: C0055383_00105
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п Two-Chamber Parliament 1867–1970. — 1985. — Т. 1. — С. 182.
- ↑ а б Swedish Census 1900 — Riksarkivet.
- ↑ а б Oscars kyrkoarkiv, Död- och begravningsböcker, SE/SSA/6025/F I/7 (1941-1946), bildid: 00030175_00111, sida 109
- ↑ Trygger, ERNST — Svenskagravar.se.
- ↑ а б Sweden. www.worldstatesmen.org. Архів оригіналу за 5 листопада 2016. Процитовано 11 червня 2019.
- ↑ Jenny (4 листопада 2006). grus i maskineriet: Korta och långa. grus i maskineriet. Архів оригіналу за 20 серпня 2019. Процитовано 11 червня 2019.
- ↑ а б Ernst Trygger - Uppslagsverk - NE.se. www.ne.se. Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 11 червня 2019.
- ↑ 7 (Sveriges statskalender / 1940. Bihang). runeberg.org (швед.). Архів оригіналу за 7 січня 2018. Процитовано 11 червня 2019.
| |||||||||
|
- Народились 27 жовтня
- Народились 1857
- Уродженці Стокгольму (лен)
- Померли 23 вересня
- Померли 1943
- Померли у Швеції
- Поховані на Північному цвинтарі (Стокгольм)
- Науковці Уппсальського університету
- Випускники Уппсальського університету
- Кавалери ордена Серафимів
- Прем'єр-міністри Швеції
- Міністри закордонних справ Швеції
- Політики Швеції
- Уродженці Стокгольма
- Померли у Стокгольмі
- Депутати Риксдагу
- Політики XX століття
- Політики XIX століття
- Члени Шведської королівської академії наук