Арвід Ліндман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Саломон Арвід Ашатес Ліндман
Salomon Arvid Achates Lindman
Саломон Арвід Ашатес Ліндман
Саломон Арвід Ашатес Ліндман
Прем'єр-міністр Швеції
29 травня 1906 — 7 жовтня 1911
Монарх Оскар II
Попередник Карл Альберт Стаафф
Наступник Карл Альберт Стаафф
Прем'єр-міністр Швеції
2 жовтня 1928 — 7 червня 1930
Монарх Густав V
Попередник Карл Гюстав Екман
Наступник Карл Гюстав Екман
Міністр закордонних справ Швеції
1917
Монарх Оскар II
Прем'єр-міністр Ерік Гюстав Бострьом
Попередник Кнут Валленберг
Наступник Юханнес Гелльнер
Міністр з морських справ Швеції
1905
Монарх Оскар II
Прем'єр-міністр Ерік Гюстав Бострьом
Народився 19 вересня 1862(1862-09-19)
Естгаммар, Швеція
Помер 9 грудня 1936(1936-12-09) (74 роки)
Кройдон, Великий Лондон, Велика Британія
Похований Північний цвинтар (Стокгольм)[1][2]
Відомий як дипломат, політик, підприємець, військовослужбовець
Громадянство Швеція Швеція
Alma mater Sjökrigsskoland
Політична партія Помірна коаліційна партія
Батько Achates Lindmand[3][4]
Мати Ebba Karolina Dahlgrend[4]
У шлюбі з Annie Almströmd[3][4]
Діти Rolf Lindmand[4], Eva Lindmand[4], Karin Lindmand[4] і Sigurd Per Achates Lindmand
Звання Адмірал
Нагороди
лицар Великого хреста Королівського Вікторіанського ордена орден Святого Олександра Невського Grand Cross of the Order of Charles III Order of Merit of the Prussian Crown орден Корони Великий Хрест ордена Почесного легіону Орден Трьох зірок 1 ступеня Grand Cross of the Order of the White Rose of Finland орден Серафимів орден Карла XIII Knight 1st class of the Order of Vasa Орден Данеброг (Данія) Grand Cross of the Order of the Dannebrog Орден Білого слона Орден Вірності (Баден)

Саломон Арвід Ашатес Ліндман (швед. Salomon Arvid Achates Lindman; 19 вересня 1862(18620919); Естгаммар — 9 грудня 1936; Кройдон, Великий Лондон) — шведський контр-адмірал, промисловець і політик консервативного спрямування, прем'єр-міністр Швеції у 1906—1911 і потім у 1928—1930 роках[5]. Також обіймав посади міністра з морських справ (1905) та міністра закордонних справ Швеції (1917).

Біографія[ред. | ред. код]

Ранні роки та кар'єра морського офіцера[ред. | ред. код]

Арвід Ліндман народився в містечку Остербібрюк, комуна Естгаммар у сім'ї керуючого директора Ашатеса Ліндмана і Ебби Дальгрен[6].

Кар'єра морського офіцера Арвіда Ліндмана тривала з 1882 по 1892 рік і досягла свого піку в 1907 році, коли він був призначений контр-адміралом у військово-морському резерві[7]. За свою політичну кар'єру після цього він став відомий насамперед як «адмірал». Ліндман був генеральним директором компанії Iggesunds Bruk з 1892 по 1903 і Strömbacka bruks AB між 1903 і 1923. У 1904 він також став генеральним директором Televerket[8].

Початок політичної кар'єри та перший уряд Ліндмана[ред. | ред. код]

У 1902 році він відхилив пропозицію обійняти посаду міністра фінансів у другому кабінеті Бострьома, але почав політичну кар'єру в 1905 році, коли став міністром з морських справ у кабінеті Лундеберга і членом Першої палати Риксдагу.

У 1906 році став прем'єр-міністром Швеції у помірковано-консервативному уряді[5]. Ліндман зумів запровадити загальне виборче право для чоловіків-громадян за принципом «подвійної пропорційності» — в обох палатах парламенту — у 1907–09 роках. Його шестирічний уряд контролював ряд реформ у галузях промисловості, освіти та соціальної політики. Було призначено комітет з питань оборони, прийнято рішення про створення військово-морського флоту, а міжнародна позиція Швеції була підтверджена у пактах Північних і Балтійських країн. Політична та економічна опозиція призвела до загального страйку 1909 року, але він не вдався, і уряду Ліндмана було дозволено залишитися при владі, який нібито підтримував король.

Арвід Ліндман (ліворуч) у дворі Стокгольмського палацу; 1928 рік

У 1912—1935 роках Ліндман перейшов до другої палати, де він був головою з перервою в 1917 році, коли він став міністром закордонних справ у кабінеті Сварца. Будучи провідною політичною фігурою, він дав королю пораду про створення кабінетів Гаммаршельда і Сварца, з метою блокування більш жорсткого консервативного лідера першого палати, Ернста Триггера.

Протягом 1913—1935 років Ліндман був головою національної організації правих партій, попередницею нинішньої Помірної коаліційної партії. Вона була рушійною силою в роботі по модернізації партійної організації, особливо після Конституційної зміна 1918 року, яка запровадила загальне чоловіче виборче право.

Другий уряд Ліндмана[ред. | ред. код]

Після жорсткої боротьби за виборчу кампанію 1928 року, коли соціал-демократи спірним чином сформували коаліцію з деякими комуністами і зазнали великих втрат на виборах, Ліндман утворив праву владу в меншості[5]. Уряд пішов у відставку в 1930 році після того, як «Фріманд» і «Соціал-демократи» заблокували пропозицію щодо підвищення митного збору на зерно, метою якого було зміцнення аграрного сектора[8].

Смерть[ред. | ред. код]

Ліндман помер у авіакатастрофі 9 грудня 1936 року, коли Douglas DC-2, в якому він летів, врізався в будинки біля аеропорту Кройдон відразу після зльоту в густому тумані[9].

Нагороди[ред. | ред. код]

Шведські[10]:

Іноземні[10]:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://norrabegravningsplatsen.se/kandisarna/Norra begravningsplatsen.se.
  2. Lindman, SALOMON ARVID A.Svenskagravar.se.
  3. а б S Arvid A Lindman — 1917.
  4. а б в г д е Two-Chamber Parliament 1867–1970. — 1985. — Т. 1. — С. 134.
  5. а б в Sweden. www.worldstatesmen.org. Архів оригіналу за 5 листопада 2016. Процитовано 10 червня 2019.
  6. Sveriges befolkning 1890, (CD-ROM) Riksarkivet 200
  7. 639-640 (Nordisk familjebok / Uggleupplagan. 16. Lee - Luvua). runeberg.org (швед.). 1912. Архів оригіналу за 3 травня 2019. Процитовано 10 червня 2019.
  8. а б Arvid Lindman - Uppslagsverk - NE.se. www.ne.se. Архів оригіналу за 22 вересня 2017. Процитовано 10 червня 2019.
  9. 1936 | 3468 | Flight Archive. www.flightglobal.com. Архів оригіналу за 4 серпня 2017. Процитовано 10 червня 2019.
  10. а б Sveriges statskalender för året 1935, [Med bihang], utgiven efter Kungl. Maj: ts nådigste förordnande av dess Vetenskapsakademi, Uppsala & Stockholm 1945 ISSN 0347-7223, s. 372