Гірки евтаназії
Гірки евтаназії або атракціон для евтаназії це концепт гіпотетичних сталевих американських гірок, спроєктованих як пристрій для евтаназії, що вбиває своїх пасажирів.[1] Концепт був задуманий у 2010 році і перетворений на масштабну модель литовським художником Юліонасом Урбонасом, аспірантом Королівського коледжу мистецтв у Лондоні. Урбонас, який має досвід роботи в парках розваг, заявив, що мета його концептуальних американських гірок — закінчити життя весело «з елегантністю та ейфорією».[2] Щодо практичного застосування свого проєкту, Урбонас згадав «евтаназію» або «страту».[3] Джон Аллен, який був президентом Філадельфійської компанії з виробництва санок, надихнув Урбонаса своїм описом «ідеальних» американських гірок, які «відправляють 24 людини, і всі вони повертаються мертвими».[4]
Дизайн[ред. | ред. код]
Концептуальний дизайн атракціону починається з ліфту, який підіймає відвідувачів на 500 метрів (1600 футів) до вершини[5], підйом, який займає кілька хвилин, що дозволяє користувачеві згадувати своє життя в очікуванні смерті.[6][7] Для порівняння, найвищі американські гірки у світі — Kingda Ka — мають висоту 139 м (456 футів). Звідти користувача ще раз запитають, чи хотів би він померти, якщо він передумав, то може зійти з атракціону. Якщо ні, у нього буде час сказати свої останні слова і натиснути кнопку, щоб продовжити[8] падіння з висоти 500 метрів, які поїзд долатиме зі швидкістю 360 км/год (220 миль/год; 100 м/с), що близько до граничної швидкості, перш ніж він вирівняється і прискориться до першої з семи петель. Кожна наступна петля матиме менший діаметр, ніж попередня, щоб зберегти смертельний для пасажира тиск у 10g, поки потяг втрачає швидкість. Після різкого правого повороту поїзд виїжджав на пряму, де відбувалося вивантаження трупів і завантаження нових пасажирів.[9]
Механізм дії[ред. | ред. код]
Атракціон вбивав би своїх пасажирів через тривалу церебральну гіпоксію, або недостатнє постачання кисню до мозку.[10] Сім петель атракціону протягом 60 секунд спричиняли б на пасажирів тиск у 10 атмосфер, що викликало б симптоми, пов'язані з перевантаженням, починаючи з потемніння в очах, тунельного зору і закінчуючи втратою свідомості (g-LOC).[11] Наступні петлі або ще один запуск атракціону слугували б страховкою від ненавмисного виживання більш витривалих пасажирів.[12]
Представлення[ред. | ред. код]
Концепція Урбонаса привернула увагу ЗМІ, коли була показана в рамках виставки HUMAN+ у Науковій галереї у Дубліні з квітня по червень 2011 року[1] Експозиція, яку Наукова галерея визначила як «флагманську виставку» 2011 року,[13] має на меті показати майбутнє людей і технологій.[14] У рамках цієї теми Гірка евтаназії висвітлює проблеми, пов'язані з продовженням життя.[15] Цей предмет також був показаний на виставці HUMAN+ у Centre de Cultura Contemporània de Barcelona у 2015 році.[16]
У масовій культурі[ред. | ред. код]
У 2012 році норвезька рок-група Major Parkinson випустила «Euthanasia Roller Coaster», цифровий сингл із текстом, що натякає на проєкт Урбонаса.[17]
Оповідання Лаві Тідгара «Владімір Чонг вирішує померти» містить в собі «Гірку евтаназії» Урбонаса.[18]
Короткометражний фільм Глена Пейтона H Positive досліджує мотивацію заможної людини, яка, дізнавшись, що помирає, доручає архітектору побудувати гірку для евтаназії, ідентичну за проєктом Урбонаса. Хоча Урбонас не згадується під час фільму, титри підтверджують, що фільм заснований на проєкті Урбонаса.[19]
Науково-фантастична комедійна драма «Місіс Девіс» показує американські гірки для евтаназії, яка закінчує життя людей, які «закінчуються».[20]
У романі Секвойї Нагамацу «Як високо ми піднімаємося в темряві» є розділ, у якому розповідається про тематичний парк евтаназії для невиліковно хворих дітей, де останні американські гірки вбивають їх перед чумою. В інтерв'ю Нагамацу зазначив, що дизайн Урбонаса був джерелом його натхнення.[21]
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ а б Solon, Olivia (6 квітня 2011). The Future of the Human Species Explored. WIRED Science. Condé Nast Publications. Процитовано 24 квітня 2011.
- ↑ Lamar, Cyriaqe (18 квітня 2011). The Euthanasia Coaster, the Last Roller Coaster You'll Ever Ride. Gawker Media. Процитовано 24 квітня 2011.
- ↑ Euthanasia Coaster. 2 жовтня 2010. Процитовано 30 вересня 2022.
- ↑ A Rollercoaster Designed to Kill Humanely. DesignTaxi. Halls Create Arts Pte Ltd. 20 квітня 2011. Архів оригіналу за 9 вересня 2016. Процитовано 23 квітня 2011.
- ↑ Solon, Olivia (6 квітня 2011). The Future of the Human Species Explored. WIRED Science. Condé Nast Publications. Процитовано 24 квітня 2011.
- ↑ Urbonas, Julijonas (2010). Julijonas Urbonas. julijonasurbonas.lt.
- ↑ Euthanasia Coaster. 2 жовтня 2010. Процитовано 30 вересня 2022.
- ↑ Urbonas, Julijonas (2010). Julijonas Urbonas. julijonasurbonas.lt.
- ↑ Euthanasia Coaster. 2 жовтня 2010. Процитовано 30 вересня 2022.
- ↑ Solon, Olivia (6 квітня 2011). The Future of the Human Species Explored. WIRED Science. Condé Nast Publications. Процитовано 24 квітня 2011.
- ↑ Euthanasia Coaster. 2 жовтня 2010. Процитовано 30 вересня 2022.
- ↑ Euthanasia Coaster. 2 жовтня 2010. Процитовано 30 вересня 2022.
- ↑ HUMAN+ The Future of Our Species. Trinity College Dublin. 1 лютого 2011. Архів оригіналу за 16 грудня 2019. Процитовано 24 квітня 2011.
- ↑ Sheridan, Cormac (15 квітня 2011). HUMAN+ Forecasting Our Future. NewScientist Culturelab. Reed Business Information Ltd. Архів оригіналу за 18 квітня 2011. Процитовано 24 квітня 2011.
- ↑ Gorman, Michael John (22 квітня 2011). HUMAN+ explores the technologically enhanced future of our species. Notes and Theories: Dispatches from the Science Desk. Guardian News and Media Ltd. Архів оригіналу за 11 січня 2021. Процитовано 24 квітня 2011.
- ↑ Human+. CCCB. Архів оригіналу за 24 листопада 2015. Процитовано 13 грудня 2015.
- ↑ «Major Parkinson er tilbake» [Архівовано 2021-01-11 у Wayback Machine.] Bergensavisen. Bergensavisen AS 23 July 2013. Retrieved 6 August 2013
- ↑ [1] [Архівовано 2016-08-30 у Wayback Machine.] Analog Science Fiction and Fact –September 2014 — Vol. CXXXIV No. 9
- ↑ Hart, Matthew (5 квітня 2016). Dark Short Film Shows Off Theoretical Suicide Roller Coaster. Nerdist Industries. Архів оригіналу за 16 червня 2018. Процитовано 2 квітня 2018.
- ↑ Bojalad, Alec (18 травня 2023). Mrs. Davis Director Discusses the Finale's Roller Coaster Ending. denofgeek.com. Den of Geek. Процитовано 25 червня 2023.
- ↑ Maxwell, Daryl. Interview With an Author: Sequoia Nagamatsu. Процитовано 10 липня 2022.
Посилання[ред. | ред. код]
|
