Давид Черні
| Давид Черні David Černý | |
|---|---|
| чеськ. David Černý | |
 Давид Черні, фото 2007 року | |
| Народився |
15 грудня 1967 (56 років) Прага, ЧССР |
| Країна |
 Чехія |
| Місце проживання | Прага |
| Діяльність | скульптор і художник |
| Галузь | скульптура |
| Відомий завдяки | творець неординарних контраверзійних скульптур та інсталяцій |
| Alma mater | Празька Академія мистецтв |
| Вчителі | Kurt Gebauerd[1] |
| Знання мов | чеська |
| Членство | Black n' Archd |
| Magnum opus | Horsed і Golem[d] |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 3307239 |
| Сайт | davidcerny.cz |
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Давид Черні |
Давид Черні (чеськ. David Černý; *15 грудня 1967, Прага, Чехословаччина) — один з найвідоміших сучасних чеських скульпторів, автор скандальних робіт, що поєднують у собі гумор, провокацію, соціальну й політичну сатиру.
Твори Давида Черні нерідко викликали різку критику з боку громадськості, і тим не менше, низка його робіт, встановлених у Празі, здобули широке визнання й стали однією з яскравих атракцій чеської столиці.
З біографії та творчості[ред. | ред. код]
Давид Черні народився 15 грудня 1967 року в Празі у єврейській сім'ї.
У 1996 році юнак закінчив Празьку академію мистецтв.
«Рожевий танк»[ред. | ред. код]
Першою роботою Черні, що викликала широкий громадський резонанс, стало пофарбування у рожевий колір радянського танку ИС-2, встановленого на площі Кінських у празькому Сміхові у пам'ять про звільнення Праги Червоною Армією у 1945 році.
Ця акція відбулася у ніч проти 28 квітня 1991 року. На даху танкової башти було встановлено палець у вигляді фалічного жесту. За словами автора «твору», його метою було висміяти символіку радянських військових пам'ятників, трактовану як загроза мирному населенню силою. Радянський танк у чеській свідомості закарбувався як символ придушення Празької весни 1968 року й наступним періодом радянської окупації, відтоді припинивши бути атрибутом звільнення від нацизму. Однак, дехто, як у Чехо-Словаччині, так і особливо за її межами, зокрема, в Росії, сприйняв акцію Давида Черного як образу пам'яті воїнів ІІ Світової, посипалися закиди у нарузі над пам'ятником епохи, і «митця» навіть заарештували за хуліганство.
Після офіційного протесту російського уряду танкові на площі Кінських повернули первинний вигляд. Водночас 15 депутатів парламенту на знак незгоди із затриманням художника самотужки знову пофарбували танк у рожеве. Зрештою Черні звільнили, а танк зняли з п'єдесталу й перевезли до Музею воєнної історії в Лешанах у Тинці-над-Сазавою.
Пізніше художник виступив із пропозицією встановлення в Празі рожевого танку як стаціонарного пам'ятника, однак під тиском прем'єр-міністра Мілоша Земана і російського посла Василя Яковлєва, празька мерія відмовилась від втілення цього проєкту.
Відтак, «рожевий танк» Давида Черні деякий час експонувався у невеликому курортному містечку Лазне-Богданеч, де до початку 1990-х років були розташовані казарми радянських військ, розміщених у Чехословаччині.
Подальші акції Черні[ред. | ред. код]
Завдяки «рожевому танку» Давид Черні здобув широку відомість у Чехії. І в подальшому його творчість неодмінно викликала підвищене зацікавлення, а подеколи, як з танком, і обурення в частини громадськості.
Да найвідоміших робіт Давида Черні належить скульптура «Кінь» (1999), що зображає Святого Вацлава сидьма на че́реві свого здохлого коня, підвішеного за ноги, що власне кпить з шани та пієтету, з якими пражани ставляться до знаменитого, знакового для національного мистецтва й історії пам'ятника на Вацлавській площі авторства Йосефа Мисльбека. Спочатку скульптуру «Кінь» помістили у нижній частині площі, наче своєрідний контрапункт до свого протитипу, але згодом, в тому числі на вимоги протестуючих, перенесли усередину пасажу центру «Люцерна» на площі з боку Водичкової вулиці.
Іншим яскравим творінням Давида Черні є скульптури гігантських немовлят, що видираються Празькою телебаштою у Жижкові, завдяки чому остання перетворилась на популярний туристичний об'єкт чеської столиці.
Численних закидів удостоїлася робота Черні 2005 року під назвою «Акула», що являла собою фігуру зв'язаного напівоголеного Саддама Хусейна, що плавав у скляному акваріумі, наповненому жовто-зеленим розчином формальдегіду. Ця композиція здобула спеціальний приз на Празькому бієнале 2005 року, і була власне пародією на знамениту роботу Демієна Герста «Фізична неможливість смерті у свідомості сущого». На демонстрацію «Акули» Черного двічі накладали заборону: у Мідделкерку (Бельгія) та в Бельсько-Бяла (Польща).
З-поміж інших робіт Давида Черні:
- інсталяція «Кістки» (1990) — гігантський череп і кістки під пам'ятником Сталіну в Празі;
- скульптура «Quo vadis» (1990) — «народна» автівка «Трабант» на людських ногах на Старомєстській площі;
- інсталяція «In God We Trust» (1991) — розп'яття на хресті з купюр номіналом 1 долар США;
- серія інсталяцій «День убивств» у Лондоні (1992);
- «Підвішений» (чеськ. Viselec, 1997) — скульптура Зигмунда Фройда (є також думки, що це насправді Ленін або хто ще), що висить у повітрі, однією рукою тримаючись за сталеву щоглу;
- нереалізований проєкт «Народ собі назавжди» (2002) — статуя величезного золотого онаніста, що час від часу вивергає фонтани пари, яку планувалося встановити на даху Національного театру в Празі, і яка мала стати пародією на слова «Народ собі», написані над сценою Національного театру, збудованого коштом зібраних по всій Чехії за підпискою грошей у XIX столітті;
- логотип «Fuck the KSČM» (2002) — традиційний жест із зігнутим середнім пальцем, стилізований під кактус з гострими шипами, що став виразом протесту проти участі у політичному процесі сучасної Чехії однієї з наступниць Компартії ЧССР Комуністичної партії Чехії та Моравії (KSČM);
- «Piss-Цегляний завод Гергета», Прага (2004) — дві бронзові фігури, що дзюрять (справляють малу нужду) у воду, причому роблять це «артистично» — виводячи на водній гладі цівками свого дзюркотиння різні слова, в тому числі й за запитом глядачів. Встановлені в Музеї Франца Кафки в Празі;
- «Автобусна зупинка» (2005) — справжня зупинка міського автобуса в місті Ліберці, стилізована під велетенський бронзовий стіл, накритий до обіду, під яким власне розташовані місця для очікуючих на автобус;
- інсталяція «Метаморфози» (2007) в Шарлоті (Північна Кароліна, США) — людська голова з нержавіючої сталі з фонтаном, що б'є з її вуст, яка повсякчас змінює форму, будучи керованою адміністратором проєкту по Інтернету;
- «Ентропа» (2009) — авангардистська скульптурна композиція (загальна площа 16 м²) у формі контурів територій країн членів ЄС, кожна з частин яких висміює стереотипи, пов'язані з конкретними націями, приурочене до початку головування Чехії в ЄС, що відразу ж після встановлення викликала великі суперечки[2].
Галерея робіт[ред. | ред. код]
-
інсталяція «Piss», Музей Франца Кафки, Прага -
-
«Немовлята» («Малюки») Черного на Празькій телевежі -
телевежове «маля» Черного зблизька -
Gesture, David Černý, 21.10.2013, Praha
,_21.10.2013,_Praha.jpg)
Виноски[ред. | ред. код]
- ↑ https://art.hn.cz/c1-52632420-kurt-gebauer
- ↑ Боровський Олег Болгарія не хоче бути унітазом. Чеське почуття гумору в Євросоюзі не сприймають [Архівовано 30 березня 2010 у Wayback Machine.] // «Україна Молода» № 007 за 16 січня 2009 року
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційна вебсторінка митця [Архівовано 5 березня 2022 у Wayback Machine.]